Постанова

від 13.02.2008 по справі 10/236пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/236пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 лютого 2008 р.                                                                                    № 10/236пд  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                      Відкритого акціонерного товариства

                    "Донецький завод хімічних реактивів"

на рішення           господарського суду Донецької області від 16.10.2007 року

у справі                                                  № 10/236пд

господарського суду                              Донецької області

за позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю

                              "Перша Донецька паперова фабрика"

до                               Відкритого акціонерного товариства

                    "Донецький завод хімічних реактивів"

про          спонукання до укладення договору про встановлення земельного сервітуту

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача -                                         Забаренко І.О.

ВСТАНОВИВ:

          В червні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Донецька паперова фабрика" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" про спонукання укласти договір про встановлення земельного сервітуту з урахуванням абзацу 2 пункту 4 договору в редакції: "подавати списки на оформлення постійних перепусток з обов"язковою оплатою послуг  по їх виготовленню".

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2007 року (суддя  Волошинова Л.В.) позов задоволено; зобов"язано Відкрите акціонерне товариство "Донецький завод хімічних реактивів" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Донецька паперова фабрика" договір про встановлення земельного сервітуту, абзац 2 пункту 4 якого викладено у наступній редакції: "подавати списки на оформлення постійних перепусток з обов"язковою оплатою послуг по їх виготовленню"; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Донецький завод хімічних реактивів" просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування  господарськими судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 №  4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні

висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржуване  рішення   зазначеним  вимогам  не  відповідає.

Так, господарським судом встановлено, що ТОВ "Перша Донецька паперова фабрика" є власником будівлі цеху під виробництво з переробки макулатури літ.Б-2, Б-1, Б 2-1, загальною площею1447,7кв.м, розташованої за адресою м.Донецьк, вул.Умова, буд.1 "ж" на підставі договору купілі-продажу від 29.10.2001 року №6508.

28.01.2003 року укладений договір оренди земельної ділянки з земель запасу промисловості, площею 2531 кв.м, за адресою: м.Донецьк, вул.Умова,1.

Згідно копії плану меж земельної ділянки суміжним землекористувачем ТОВ "Перша Донецька паперова фабрика" є ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів".

З метою забезпечення проходу та проїзду транспортними засобами до дороги загального користування через земельну ділянку, виділену ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів", ТОВ "Перша Донецька паперова фабрика" звернулась з листом до останнього для розгляду та підписання договору на встановлення земельного сервітуту.

Після часткового досягнення згоди про встановлення земельного сервітуту, неузгодженим залишився лише абз.1 п.4 частини 2 договору щодо своєчасного подавання списків на оформлення постійних та разових перепусток з обов'язковою оплатою послуг по їх виготовленню.

Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту –це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 ЦК України  визначено, що сервітут може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Вирішуючи  зазначений спір, судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини справи щодо характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами та належним чином не з'ясовано предмету позову.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, пославшись на необхідність встановлення позивачу права земельного сервітуту, обумовленого специфікою розташування наданої йому земельної ділянки, зробив висновок, що плата за виготовлення постійних та тимчасових перепусток не є складовою частиною плати за земельний сервітут.

При цьому, господарський суд, керуючись принципом юридичної рівності та вільного волевиявлення учасників цивільних відносин, зазначив, що жодному суб'єкту господарювання не може бути нав'язана послуга, в наданні якої він не зацікавлений.

Разом з тим, ст.403 ЦК України, якою визначено зміст сервітуту, передбачено, що особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, заповітом або рішенням суду.

Проте, при вирішені спору, поза увагою суду  залишився п.6 договору на встановлення земельного сервітуту, яким передбачено обов'язок власника земельної ділянки здійснювати без перешкод в'їзд автотранспорту землекористувача за постійними та одноразовими перепустками, оформленими за  установчим порядком.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч зазначених вимог, місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив та не надав належної оцінки умовам спірного договору та виклав у своєму рішенні необгрунтовані висновки про зобов'язання ВАТ "Донецький завод хімічних реактивів" укласти договір з позивачем в редакції, запропонованій останнім.

Враховуючи порушення судом першої інстанції ст.ст. 47, 43 ГПК України,  відсутні підстави вважати, що суд дійшов правильного висновку щодо прав та обов'язків сторін.

Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

За таких обставин, прийняте у цій справі рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому  розгляді  справи суду необхідно  врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "Донецький завод хімічних реактивів" задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2007 року у справі № 10/236 пд скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддяТ.П. Козир

Судді

Н.І. Мележик

О.А. Подоляк

Доповідач –суддя Мележик Н.І.