Постанова

від 14.02.2008 по справі 11/579/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/579/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 лютого 2008 р.                                                                                    № 11/579/07  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

Запорізької обласної федерації більярдного спорту

(далі Федерація )

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від15.11.07

у справі№ 11/579/07

господарського судуЗапорізької області

за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі Залізниця)

доФедерації

проусунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Мамонт Т.Л. (за дов. № 25 від 01.01.08);

- відповідача:не з'явились.

Ухвалою від 22.01.08 Вищого господарського суду України касаційна скарга Федерації № 18/07 від 14.12.07 була прийнята до провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 14.02.08.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 14.02.08 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 14.02.08 представники Федерації не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Федерації повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 14.02.08 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Залізниці.

Про вказані обставини представника Залізниці було повідомлено на початку судового засідання 14.02.08. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.02.08 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 06.09.07 господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) позовні вимоги Залізниці задоволено повністю.

Федерацію зобов'язано повернути Залізниці за актом приймання-передачі орендоване за договором № 941 від 06.03.02 вбудоване приміщення (майно) загальною площею 413,5 м2, що розташоване з адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 2.

З Федерації на користь Залізниці стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 15.11.07 Запорізького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Мірошниченко М.В., суддів –

Колодій Н.А., Юхименко О.В.) апеляційну скаргу Федерації залишено без задоволення, а рішення від 06.09.07 господарського суду Запорізької області –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що Залізниця, як власник спірного орендованого приміщення, мала право не продовжувати строк дії договору оренди, про що повідомила Федерацію завчасно відповідними листами.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями Федерація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 06.09.07 господарського суду Запорізької області та постанову від 15.11.07 Запорізького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 32, 36, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Залізниця щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу Федерації –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 06.03.02 між Залізницею та Федерацією укладено договір № 941 щодо оренди нерухомого майна (далі Договір), що належить до державної власності, за умовами якого Залізниця передала Федерації у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення (майно) загальною площею 413,5 м2, яке розміщено за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 2 та значиться на балансі Орендодавця (Залізниці), для розташування більярдного клубу "Піраміда".

При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно п. 2.1 Договору вступ Орендаря (Федерації) у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта приймання-передачі вказаного майна. При цьому, судовими інстанціями встановлено, що передача державного майна в оренду Федерації підтверджується актом прийому-передачі від 06.03.02.

Крім того, встановлено, що у п. 2.4 Договору сторони визначили, що Орендар (Федерація) повертає майно Орендодавцю (Залізниці) в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Пунктом 2.5 Договору сторони встановили, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Разом з тим, місцевим та апеляційним судами встановлено, що у п. 10.1 Договору сторони встановили строк дії Договору з 01.03.02 до

01.03.03.

Також, встановлено, що п. 10.5 Договору сторони погодили, щодо продовження договору оренди за умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що в терміни з 01.03.03 по 01.04.03, з 01.03.04 по 01.04.04, з 01.03.05 по 01.04.05, з 01.03.06 по 01.04.06 від сторін за Договором заяв стосовно припинення чи зміни умов Договору не надходило, тобто строк дії Договору було продовжено до 01.03.07.

На підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.02.07 Залізниця направила Федерації на дві адреси: м.Запоріжжя вул.Сталеварів, 12/38 та м.Запоріжжя, пр.Леніна, 2 листа № НЗП-8/84 про звільнення останнім орендованого приміщення та складання акту прийому-передачі орендованого майна в строк до 01.03.07.

Водночас, встановлено, що за першою адресою лист був повернутий Залізниці поштою у зв'язку із закінченням терміну його зберігання, а за другою адресою названий лист був отриманий 10.02.07 уповноваженим представником Федерації Пархоменко, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, судовими інстанціями встановлено, що 29.03.07 Залізниця вдруге направила на адресу Федерації лист № НГ-НЗ-1-9/188 про звільнення орендованого приміщення та складання акту прийому-передачі орендованого майна, однак такий лист був повернутий поштою 03.04.07, оскільки орендоване приміщення було зачинено, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Федерація залишила такі листи без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, оскільки Федерація не звільнила спірне приміщення, Залізниця звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання Федерації звільнити займане нежитлове приміщення, площею 413,5 м2, що розташовано за адресою: м.Запоріжжя, пр.Леніна, 2.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.          

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна визначено Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-XII (далі Закон).

Згідно ст. 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом ч. 2 ст. 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України та ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист усіх суб‘єктів права власності. Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Чинним законодавством передбачено, що всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у відповідності до ст.ст. 317, 318, 319 Цивільного кодексу України лише власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Таким чином, законодавчо визначено право захисту власника від незаконних посягань інших осіб щодо його майна.

Разом з тим, згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Федерацією в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Запорізької обласної федерації більярдного спорту

№ 18/07 від 14.12.07 залишити без задоволення.

Постанову від 15.11.07 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 11/579/07 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:Т.Данилова

І.Ходаківська