Постанова

від 13.02.2008 по справі 20-12/225-9/106

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/225-9/106

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 лютого 2008 р.                                                                                    № 20-12/225-9/106  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                    Державного акціонерного товариства

"Чорноморнафтогаз"

на рішення                                         господарського суду міста Севастополя

                                                            від 13.09.2007 року

та на постанову                                         Севастопольського апеляційного

господарського суду від 12.11.2007р.

у справі                                                  №20-12/225-9/106

господарського суду                              міста Севастополя

за позовом                                                  Державного акціонерного товариства

"Чорноморнафтогаз"

до                                                            Відкритого акціонерного товариства по

газопостачанню і газифікації

"Севастопольгаз"

про          стягнення 2 401 077,78 грн.

за участю представників:

позивача –          Дрібного Ю.В.

відповідача –          Ліптуги І.В.

 ВСТАНОВИВ:

У липні 2005 року Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" про стягнення 2 401 077,78 грн. шкоди та судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 року (суддя  Рибіна С.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 року (судді: Борисова Ю.В., Голик В.С., Сотула В.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"  звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування  своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст.1 ГПК України, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про відшкодування майнової шкоди.          

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про відшкодування майнової шкоди, суд повинен з'ясувати, зокрема, чи завдана позивачу шкода внаслідок неправомірних дій або бездіяльності саме відповідача, тобто встановити наявність причинного  зв'язку між діями відповідача та завданням позивачу шкоди.

При вирішенні даного спору наведені обставини, що мають істотне значення для справи, були з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2004 року між ДАТ "Чорноморнафтогаз" (виконавець) та ВАТ «Севастопольгаз»(споживач) укладено договір № 2-ТГ-2004 про надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до умов якого ДАТ "Чорноморнафтогаз" у 2004 році зобов"язалось транспортувати природний газ до газових мереж ВАТ "Севастопольгаз", який останній купує для населення, на виробничо-технологічні та власні потреби, для бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, підприємств комунальної теплоенергетики та котельних промислових підприємств тощо, а останній –приймати та оплачувати вартість транспортування.

Умовами пунктів 2.2.3, 2.2.4, 3, 4 цього договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати диспетчерські функції з контролю, регулювання і розподілу природного газу відповідно до укладеного договору, обмежувати, припиняти подачу газу споживачам, що мають заборгованість, або не мають лімітів, а на ДАТ "Чорноморнафтогаз" покладено обов"язок сплачувати вартість витрат, пов'язаних з відключенням від газопостачання зазначених підприємств.

В період з 01.11.2004 року до 30.11.2004 року позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідачу послуги з транспортування природного газу, а останній, за твердженням позивача, здійснив позадоговірний відбір газу з газотранспортної системи у розмірі 6113,346 тис. куб.м., про що ДАТ "Чорноморнафтогаз" повідомило ВАТ "Севастопольгаз".

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заподіяної шкоди у розмірі 24 010 770,78 грн., позивач послався на не надання постачальниками природного газу лімітів та не завантаження їх до газотранспортної системи ДАТ "Чорноморнафтогаз" для транспортування до газорозподільних мереж міста Севастополя, а також на бездіяльність ВАТ "Севастопольгаз" по обмеженню споживання газом міста, оскільки відповідач не виконав своїх обов"язків по введенню середньодобового споживання та відключенню споживачів боржника.

Місцевий суд, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з відсутності доказів на підтвердження понадлімітного відбору газу, здійсненого ВАТ "Севастопольгаз". Зокрема, у зв"язку з ненаданням позивачем доказів, що підтверджують наявність доручень щодо відключення або обмеження споживачів газу ВАТ "Севастопольгаз" протягом листопада 2004 року, господарський суд міста Севастополя правильно встановив, що відключення або обмеження газопостачання ВАТ "Севастопольгаз" може бути здійснено тільки на виконання доручень постачальників природного газу, в тому числі ДАТ "Чорноморнафтогаз". При цьому, позивач не використав наданого йому пунктом 3.9 вказаного договору права щодо примусового обмеження подачі газу при допущенні ВАТ "Севастопольгаз" понадлімітної витрати.

Крім того, суд першої інстанції вказав на не доведення позивачем обставин заподіяння йому шкоди саме відповідачем, а також відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням йому шкоди.

Вказаного висновку господарський суд міста Севастополя дійшов, встановивши, що за договором № 2-ТГ-2004 від 20.02.2004 року відповідач виступав в якості двох осіб: транспортувальника природного газу до споживачів та споживача природного газу.

Порядком забезпечення споживачів природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, які мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу: виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу; ведуть облік газу, протранспортованого та реалізованого споживачам; обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу.

При цьому, відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів; у разі невиконання доручень постачальників природного газу щодо обмеження або відключення від газопостачання споживачів-боржників, газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України", суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, уповноважені органи з питань ефективного використання енергоносіїв та енергозбереження несуть відповідальність згідно з договорами.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд також встановив, що протягом листопада місяця 2004 року ТОВ "СГС Плюс" спожито 7505,318 тис. куб.м. газу, з яких тільки 1391,972 оформлено поставкою з ресурсів газу ДК "Газ України", решта –залишились неоформленими актами з постачальниками. Згідно наданої об'єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" інформації, єдиним постачальником, у якого є залишок неоформлених ресурсів газу в зазначених обсягах, є ДАТ "Чорноморнафтогаз".

З врахуванням даної обставини, господарський суд першої інстанції встановив, що особою, яка отримала неоформлений з постачальниками природний газ, в заявленому ДАТ "Чорноморнафтогаз" розмірі - 6113,346 тис. куб.м., є не ВАТ "Севастопольгаз", а інший споживач, тому визнав безпідставними посилання позивача про заподіяння йому шкоди, спричиненої бездіяльністю ВАТ "Севастопольгаз", який не обмежив місто споживанням газу.

З такими висновками суду першої інстанції погодилась і апеляційна інстанція. При цьому, Севастопольський апеляційний господарський суд вірно вказав на відсутність безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача і заподіянням шкоди позивачеві та відсутність вини ВАТ "Севастопольгаз".

Порядком забезпечення споживачів природним газом, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу.

Порядок обмеження або припинення газопостачання на той період (листопад 2004 року) визначений Положенням про порядок пооб'єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, що не здійснюють плату за спожитий природний газ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1998 року № 506.

Положенням визначено, що припинення подачі природного газу споживачам здійснюється постачальником природного газу, газозбутовою, нафтогазовидобувною організацією чи газотранспортним підприємством або за їх дорученням Державною інспекцією з енергозбереження на вхідній засувній арматурі газопроводів, що перебувають на балансі відповідних споживачів природного газу.

Про припинення газопостачання постачальник природного газу не менш як за п'ять діб надсилає споживачеві письмове повідомлення, в якому зазначає підстави, дату і час, з якого споживач повинен самостійно припинити споживання природного газу. Одночасно про термін припинення газопостачання постачальник природного газу інформує місцеві органи виконавчої влади.

У разі невиконання споживачем вимог постачальника природного газу про припинення безоплатного споживання природного газу постачальник звертається до газозбутової, нафтогазовидобувної організації чи газотранспортного підприємства, до мереж яких підключені споживачі, та до Державної інспекції з енергозбереження з вимогою відключити споживачів, що заборгували за спожитий природний газ, на вхідній засувній арматурі чи газоспоживному обладнанні.

Робота з відключення газопостачання виконується газозбутовою, нафтогазовидобувною організацією, газотранспортним підприємством чи Державною інспекцією з енергозбереження на підставі договору між ними і постачальником природного газу.

Обов'язок відповідача обмежувати та припиняти подачу газу споживачам за дорученням позивача, крім вищезазначених норм, встановлений також у пунктах 2.2.4, 3.4 договору № 2-ТГ-2004 від 20.02.2004.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, відповідає матеріалам справи та вимогам закону висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності безпосереднього причинного зв"язку між діями відповідача та заподіянням шкоди позивачеві.

З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Посилання ДАТ "Чорноморнафтогаз" у касаційній скарзі на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до уваги, оскільки відповідно до вимог  ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 13.09.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.11.2007р. у справі №20-12/225-9/106 залишити без змін.

Головуючий суддяТ.П. Козир

СуддіН.І. Мележик

О.А. Подоляк