Рішення

від 13.09.2007 по справі 20-12/225-9/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/225-9/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" вересня 2007 р. справа № 20-12/225-9/106

За позовом  Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»

до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольгаз»

про стягнення заборгованості у розмірі 2401077,78 грн.

суддя Рибіна С. А.

представники сторін:

позивача –Дрібний Ю.В., довіреність,

позивача –Бондарева І.М., довіреність № 11/37 від 19.06.2007,

відповідача –Сахацька С.О., довіреність № 16-59 від 05.01.2006,

відповідача –Живодуев С.О., голова правління, посвідчення № 14 від 27.12.2005.

Суть спору:

Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»звернулося до суду з позовною заявою  до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольгаз» про стягнення заборгованості за перевищення ліміту споживання природного газу у розмірі 2401077,78 грн.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору № 2-ТГ-2004 на надання послуг з транспортування природного газу від 20.02.2004.

В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач протягом розгляду спору по суті змінив  підстави заявленого позову, вважає, що відповідач заподіяв йому шкоду у розмірі 2401077,78 грн. Обґрунтування викладено в уточненнях позовних вимог від 25.04.2007 № 11-1404.

Відповідач  позовні вимоги не визнає, просить суд в задоволенні позову відмовити,  вважає, що відсутня його вина у спричиненні позивачеві шкоди. Обґрунтування та інші доводи викладені у відзиві на позов та поясненнях по справі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 вересня 2005 року у справі              № 20-12/225 (суддя Харченко І.А.) відмовлено у задоволенні позовних вимог державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" про стягнення заборгованості за перевищення  ліміту споживання природного газу у розмірі 2401077,78 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2005 рішення господарського суду міста Севастополя  від 01 вересня 2005 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2006 рішення господарського суду м. Севастополя від 01.09.2005 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 у справі № 20-12/225 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя в іншому складі суду.

Ухвалою від 25.04.2006 справа прийнята до провадження судді Рибіної С.А.

Ухвалою від 01.11.2006 суд зупинив провадження по справі та призначив судову бухгалтерську експертизу. Проведення експертизи було доручено Севастопольському відділенню Харківського науково-дослідницькому інституту судових експертиз імені Засл. професора Н.С. Бокаріуса.

За результатами проведення судової експертизи експерт встановив загальний обсяг природного газу, який був транспортований у газорозподільні мережі ВАТ “Севастопольгаз”, на інші поставлені судом питання відповідь експертом не надана в зв'язку з відсутністю документів.

Після проведення судової експертизи та отримання висновку експерта суд поновив провадження по справі.

За клопотанням позивача суд витребував у Об'єднаного диспетчерського управління Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” певні документи.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про призначення повторної судової експертизи.

У судовому засіданні судом було оголошена перерва з 03.09.2007 до 13.09.2007

Відповідно до ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні сторонам були роз'яснені їх права і обов'язки.

За клопотанням сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Ухвалою від 16.04.2007 суд за клопотанням сторін продовжив строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,  суд встановив.        

20.02.2004 між ДАТ “Чорноморнафтогаз” (виконавець) та ВАТ «Севастопольгаз»(споживач) був укладений  договір   № 2-ТГ-2004 на надання послуг з транспортування природного газу (далі –Договір).

Згідно умов Договору (розділ 1) ДАТ “Чорноморнафтогаз” в 2004 році транспортує в газові мережі ВАТ “Севастопольгаз”, а ВАТ “Севастопольгаз” приймає природний газ, який купується ВАТ “Севастопольгаз” для населення, на виробничо-технологічні та власні потреби ВАТ “Севастопольгаз”, приймає природний газ, який купується ним для бюджетних установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, підприємств комунальної теплоенергетики та котельних промислових підприємств, приймає природний газ, який купується споживачами за прямими договорами з ДАТ “Чорноморнафтогаз” та іншими постачальниками, та сплачує за надані послуги з транспортування газу населенню та виробничо-технологічні та власні потреби ВАТ “Севастопольгаз”.

Пунктами 2.2.3, 2.2.4, 3,4 договору, передбачений обов'язок  відповідача здійснювати диспетчерські функції по контролю, регулюванню й розподілу природного газу відповідно до укладеного договору, обмежувати, припиняти подачу газу споживачам, що  мають заборгованість, або не мають лімітів, а  ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов'язано сплатити вартість витрат, пов'язаних з відключенням від газопостачання зазначених підприємств.

Відповідно до листа державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" № 4537-04/1 від 05 листопада 2004, надісланого на адресу відкритого  акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз"   04.11.2004 відповідачем здійснений відбір природного газу понад встановлені ліміти споживання природного газу.

В період з 01.11.2004 по 30.11.2004 позивачем за умовами Договору відповідачу надано послуги з транспортування природного газу, що підтверджується актами прийому –передачі транспортування газу № 11 від 01.12.2004. Понад встановлені договором ліміти відповідач протягом листопаду 2004 року здійснив, на думку позивача, позадоговірний відбір газу з газотранспортної системи в розмірі 6113,346 тис. куб.м. Позивач вважає, що йому, як власнику газу, заподіяна шкода в розмірі 24010770,78 грн. (виходячи з вартості 1 куб.м газу – 392,76 грн.), яку він просить стягнути з відповідача.

Позивач вважає, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань по введенню середньодобового споживання, та відключенню  споживачів - боржників або  споживачів, які не мають лімітів чи договорів. Для підтримки безаварійного функціонування  газотранспортної системи та для транспортування природного газу споживачам міста Севастополя державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" було змушено проводити подачу природного газу із власних ресурсів, що підтверджується ним такими документами, як  баланс руху природного газу по газотранспортній системі  державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", реєстр реалізації природного газу у листопаді 2004 року промисловим  споживачам, реєстр реалізації природного газу протягом листопаду 2004 рік населенню, бюджетним організаціям, підприємствам теплоенергетики.

Пунктом 3.4. договору сторонами закріплено, що відповідач обмежує, припиняє подачу газу споживачам за дорученням (лист, телеграма, факс) позивача, відповідно до стандарту  НАК "Нафтогаз України" про "Порядок пооб'єктного відключення (відновлення) газопостачання споживачів, які не мають договорів або не здійснюють плату за спожитий природний газ та послуги з його транспортування" (надалі Порядок). Цим Порядком, а також у пункті 5.2 Договору, зазначено, що у разі невиконання споживачем вимог постачальника щодо припинення споживання газу, останній, не  менш як за 5 діб,  звертається до газорозподільної організації, до мереж якої підключений споживач, з письмовим дорученням (додаток Б) з вимогою примусового відключення від газопостачання споживача. Згідно затвердженого Порядку, додаток "Б" є обов'язковим.

Позивач вважає, що ненадання постачальниками природного газу лімітів та не завантаження їх до газотранспортної системи ДАТ “Чорноморнафтогаз” для транспортування до газорозподільних мереж міста Севастополя та бездіяльність ВАТ “Севастопольгаз” по обмеженню споживання газу містом призвели до спричинення йому шкоди у розмірі 2401077,78 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.  

Суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03 та пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.04.  Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання законної сили Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ними законної сили.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.04, тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським кодексом України.

Цивільним кодексом України встановлено (стаття 1166), що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач вважає, що відповідач є винним у не відключенні осіб, які перевищили ліміти споживання природного газу, тому повинен відшкодувати завдану позивачеві шкоду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” та роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди”  розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм Цивільного кодексу України шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається к на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього  позивач повинен довести, що шкода заподіяна саме відповідачем, існує безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди позивачеві та довести розмір відшкодування. Позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача.

Позивач заявив до стягнення заподіяної шкоди у розмірі 2401077,78 грн., яка  спричинена відповідачем в результаті порушення пункту 3.4. Договору, у зв'язку з тим, що був змушений проводити подачу природного газу із власних ресурсів.

За Договором № 2-ТГ-2004 від 20.02.2004 відповідач виступав в якості двох осіб: транспортувальника природного газу до споживачів та споживача природного газу.

Порядком забезпечення споживачів природним газом, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 “Про забезпечення споживачів природним газом” встановлено наступне.

Газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу:

виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу;

ведуть облік газу, протранспортованого та реалізованого споживачам;

обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу. При цьому відповідальність за наслідки дій з припинення подачі газу несе сторона, яка не виконала умов укладених договорів;

У разі невиконання доручень постачальників природного газу щодо обмеження або відключення від газопостачання споживачів-боржників газотранспортні підприємства НАК "Нафтогаз України", суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, уповноважені органи з питань ефективного використання енергоносіїв та енергозбереження несуть відповідальність згідно з договорами.

Позивач не довів суду доказами, які передбачені статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, того, що понадлімітний відбір газу здійснений ВАТ “Севастопольгаз”, що шкода заподіяна йому саме відповідачем, що є причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди позивачеві.

Суд встановив, що в газотранспортну систему ВАТ “Севастопольгаз” протягом листопада 2004 року поступило понад встановленого ліміту 6113,346 тис.куб.м газу.

З наданих на запит суду документів Об'єднаного диспетчерського управління ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” вбачається, що протягом листопаду 2004 року ТОВ “СГС Плюс” було спожито 7505,318 тис. куб.м  газу, з яких тільки 1391,972 оформлено поставкою з ресурсів газу ДК “Газ України”, решта залишаються неоформленими актами з постачальниками.

Згідно інформації, яка надана Об'єднаним диспетчерським управлінням ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” на запит суду (лист № 64-1683/1 від 14.08.2007), єдиним постачальником, у якого є залишок неоформлених ресурсів газу в зазначених обсягах є ДАТ “Чорноморнафтогаз”.

З вищевикладеного вбачається, що особою, яка отримала неоформлений з постачальниками природний газ в заявленому ДАТ “Чорноморнафтогаз” розмірі 6113,346 тис. куб.м є не ВАТ “Севастопольгаз”, а інший споживач.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що шкода спричинена йому бездіяльністю ВАТ “Севастопольгаз” стосовно обмеження споживання газу містом з наступних підстав.

Порядком забезпечення споживачів природним газом, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 передбачено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу обмежують або припиняють подачу газу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування та розподілу, або для яких постачальником не виділено планових обсягів поставки газу.

Порядок обмеження або припинення газопостачання на той період (листопад 2004 року) був визначений Положенням про порядок пооб'єктного припинення газопостачання споживачам, крім населення, які не здійснюють плату за спожитий природний газ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1998 р. N 506 (далі –Положення).

Згідно даного Положення припинення подачі природного газу споживачам здійснюється постачальником природного газу, газозбутовою, нафтогазовидобувною організацією чи газотранспортним підприємством або за їх дорученням Державною інспекцією з енергозбереження на вхідній засувній арматурі газопроводів, що перебувають на балансі відповідних споживачів природного газу.

Про припинення газопостачання постачальник природного газу не менш як за п'ять діб надсилає споживачеві письмове повідомлення, в якому зазначає підстави, дату і час, з якого споживач повинен самостійно припинити споживання природного газу. Одночасно про термін припинення газопостачання постачальник природного газу інформує місцеві органи виконавчої влади.

У разі невиконання споживачем вимог постачальника природного газу про припинення безоплатного споживання природного газу постачальник звертається до газозбутової, нафтогазовидобувної організації чи газотранспортного підприємства, до мереж яких підключені споживачі, та до Державної інспекції з енергозбереження з вимогою відключити споживачів, що заборгували за спожитий природний газ, на вхідній засувній арматурі чи газоспоживному обладнанні. Робота з відключення газопостачання виконується газозбутовою, нафтогазовидобувною організацією, газотранспортним підприємством чи Державною інспекцією з енергозбереження на підставі договору між ними і постачальником природного газу.

Обов'язок відповідача обмежувати та припиняти подачу газу споживачам за дорученням позивача крім вищезазначених норм встановлений також у пунктах 2.2.4, 3.4 Договору № 2-ТГ-2004 від 20.02.2004.

Таким чином, відключення або обмеження газопостачання ВАТ “Севастопольгаз” може бути здійснено тільки на виконання доручень постачальників природного газу, в тому числі ДАТ “Чорноморнафтогаз”. Позивачем належні доручення щодо відключення або обмеження споживачів газу ВАТ “Севастопольгаз” протягом листопаду 2004 року не надавалися.

Крім того, пунктом 3.9 Договору № 2-ТГ-2004 від 20.02.2004 позивачеві надано право при допущенні ВАТ “Севастопольгаз” понадлімітної витрати газу примусово обмежувати подачу газу до встановленої середньодобової норми по закінченні 24 годин з моменту попередження. Позивач даним правом не скористався, замість цього збільшив обсяг газу за рахунок власних резервів.

Таким чином, суд вважає, що ВАТ “Севастопольгаз” не є особою, яка винна у спричиненні ДАТ “Чорноморнафтогаз” шкоди.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши докази по справі суд встановив відсутність безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням шкоди позивачеві та  відсутність вини відповідача у спричиненні шкоди позивачеві.

Клопотання позивача про проведення повторної експертизи суд залишив без задоволення з тих підстав, що поставлені в ньому питання не стосуються змінених позивачем вимог.

На підстави вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ДАТ “Чорноморнафтогаз” такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                                    С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 24.09.2007

Розсилка:

1.          Позивачу (ДАТ “Чорноморнафтогаз”):  95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, пр. Совнаркомовський, 52/1

2.          Відповідачу ВАТ “Севастопольгаз”):   99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна, 1

3.          Справа

4.          наряд