Постанова

від 19.02.2008 по справі 8/281-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/281-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна  В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,

відповідачів - Парицька Н.О.,

розглянувши у відкритому  судовому   засіданні    касаційну скаргу

ПП "Фірма "Вікторія-А"

на постановувід 14.12.2007 Київського міжобласного апеляційного господарського суду

у справі№8/281-07

за  позовом ПП "Фірма "Вікторія-А"

до1.СГТОВ "Требухівське";2.Броварської райдержадміністрації

про  визнання недійсним договору оренди землі від 21.05.2004

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2007 (суддя Чорна Л.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.12.2007 (судді: Мазур Л.М., Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І.), в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваного договору чинному земельному законодавству та спливом строку позовної давності. Рішення мотивоване тими обставинами, що оспорюваний договір оренди земельних ділянок укладено між відповідачами без порушення вимог земельного законодавства та без зміни цільового призначення землі.

ПП "Фірма "Вікторія-А" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.203, 215,261 ЦК України, ст.86 Водного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5,20,23 Закону України "Про оцінку земель" та ст.ст.34,38,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що в порушення вимог ст.ст.5,20,23 Закону України "Про оцінку земель" в договорі розмір орендної плати визначений без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок та без затвердження Броварською районною радою технічної документації з питань їх нормативної грошової оцінки. Про існування спірного договору позивач дізнався лише в 2007 році, а тому не пропустив строк позовної давності. При цьому скаржник вказує на те, що згідно з п.3.3 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.03.99 №02-5/111 "Про деякі питанні практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" до вимог про визнання угод недійсними строки позовної давності не застосовуються.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника першого відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд  виходив з того, що відповідно до розпорядження Броварської райдержадміністрації Київської області від 11.05.2004 №248, 21.05.2004 року між Броварською РДА Київської області (орендодавець) та СГТОВ "Требухівське" (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.7,8), предметом якого є надання орендарю в строкове (30 років) платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Пухівської сільради та земельної ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Рожнівської сільради.

Проект відведення земельних ділянок першим відповідачем не розроблявся з підстав визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що відповідає вимогам ст.16 Закону України "Про оренду землі", згідно яких передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Апеляційна інстанція погодилася з відхиленням судом першої інстанції необгрунтованих посилань позивача на зміну цільового призначення землі шляхом здачі в оренду водних об'єктів для сільськогосподарських потреб з тих мотивів, що виходячи з приписів ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Окрім того, відповідно до ст.23 цього Кодексу землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Судом першої інстанції з посиланням на ст.14 Закону України "Про оцінку земель", ст.19 Закону України "Про плату за землю" та ст.ст.15,21 Закону України "Про оренду землі" зроблено вірний висновок про те, що чинне законодавство передбачає лише визначення розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а викладення в договорі розрахунку формування розміру орендної плати не є обов'язковим. Умови внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Позов пред'явлено з пропуском трьохрічного строку позовної давності, а посилання позивача на обізнаність з укладенням спірного договору лише в 2007 році документально не обгрунтовані.

Колегія погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України "Про оренду землі", яка регламентує порядок надання земельної ділянки в оренду, у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону. Тобто, зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для укладання договору оренди є згода орендодавця, яка згідно системного аналізу норм Земельного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі»та Закону України «Про місцеві державні адміністрації»повинна оформлюватися відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Таким рішенням відповідно до ст.6 Закону України «Про державні адміністрації»є розпорядження.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок,  що  перебувають у  державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі   рішення   відповідного   органу   виконавчої   влади   або   органу   місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто наявність рішення   відповідного   органу   виконавчої   влади або   органу  місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням вимог ст.124 Земельного кодексу України, ст.ст.4-6,11,15-17,19 Закону України "Про оренду землі" та на підставі чинного розпорядження Броварської РДА від 11.05.2004 №248 з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факт укладення оспорюваного договору оренди земельних ділянок без порушення вимог земельного законодавства та без зміни цільового призначення землі, та обумовлену цим недоведеність підстав для визнання недійсним цього договору.

Адже, з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та позивачем не доведено скасування чи визнання недійсним у встановленому порядку розпорядження Броварської РДА від 11.05.2004 №248, яке стало правовою підставою для укладення оспорюваного договору оренди.

Окрім того, в разі скасування вказаного розпорядження у встановленому порядку заінтересована сторона не позбавлена права ініціювати перегляд судових рішень у даній справі за нововиявленими обставинами.

Судами правомірно не прийнято до уваги твердження скаржника про зміну цільового призначення землі шляхом здачі в оренду водних об'єктів для сільськогосподарських потреб з тих мотивів, що виходячи з приписів ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. В зв'язку з цим безпредметними вважаються посилання скаржника в обгрунтування своїх заперечень на ст.86 Водного кодексу України, якою регулюються випадки використання дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів, оскільки передбачене умовами оспорюваного договору використання переданих в оренду озер для рибогосподарських потреб є одним з напрямків використання земель водного фонду в сільськогосподарських цілях.

Проект відведення земельних ділянок першим відповідачем не розроблявся з підстав визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як це допускається  нормою ч.4 ст.16 Закону України "Про оренду землі", чим спростовуються доводи позивача щодо необхідності розробки та затвердження проекту землевідведення.

Не заслуговують на увагу також посилання скаржника на порушення відповідачами вимог ст.ст.5,20,23 Закону України "Про оцінку земель" шляхом визначення в договорі розміру орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок та без затвердження Броварською районною радою технічної документації з питань їх нормативної грошової оцінки, оскільки, як правильно вказав апеляційний суд, ст.14 Закону України "Про оцінку земель" передбачає лише необхідність визначення розміру орендної плати, її індексації, форми платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а, відтак, викладення в договорі розрахунку формування розміру орендної плати є необов'язковим.

В розрізі цього касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", а тому невизначеність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Що стосується незгоди позивача з висновком суду першої інстанції про сплив позовної давності, то наявні заперечення скаржника з цього приводу зводяться передусім до посилань на недоведеність обставин пропуску строку позовної давності, однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Висновок позивача про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог про визнання угод недійсними з посиланням на п.3.3 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.03.99 №02-5/111 "Про деякі питанні практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" колегія визнає необгрунтованим, оскільки чинне цивільне законодавство не передбачає винятків щодо застосування позовної давності до вищезазначених позовних вимог.

Зокрема, ст.268 ЦК України встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання угод недійсними (постанова Верховного Суду України від 25.05.2004 у справі №14/278).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду  від 14.12.2007 у справі №8/281-07 залишити без змін, а касаційну скаргу ПП "Фірма "Вікторія-А" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                                          В.Овечкін

Судді:                                                                                                                                         Є.Чернов

                                                                                                                                                    В.Цвігун