Постанова

від 28.09.2006 по справі 41/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ  

28.09.06 р.                                                                            

Справа № 41/260

м.

Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя

господарського суду Донецької області                       С.А. Гончаров                              ____

при

секретарі судового засідання Возневій Н.В.

розглянув

у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за

позовом:           Державної податкової

інспекції у Кіровському районі м. Донецька

до  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Донецьк

про

стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 1400грн.

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач,

Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька, звернувся до

суду з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.

Донецьк про стягнення заборгованості з єдиного податку в сумі 1400грн.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача

заборгованості по сплаті єдиного податку, яка утворилась внаслідок несплати у

повному обсязі сум податку за період з 01.05. по 31.12.2004 року у розмірі 1400

грн.

Правовою

підставою стягнення заборгованості позивач вважає ст. 10 Закону України “Про

Державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 1,3 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 2 Указу

Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності

суб'єктів малого підприємництва».

Позивачем

у засіданні суду надані пояснення, відповідно до яких він зазначив, що СПД

ОСОБА_1 подав до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька  заяву про право застосування спрощеної

системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік строком дії з 01.05.04р.

по 31.12.04р. За цей період всього єдиного податку нараховано в сумі 1600грн.

Заборгованість була частково сплачена підприємцем - в розмірі 200грн., у

зв”язку з чим залишився борг в сумі 1400грн.

Як

вбачається із повідомлень про вручення поштового відправлення, наявних у

матеріалах справи, відповідачем ухвали суду та судові повістки про виклик до суду

в адміністративні справі отримані особисто відповідачем. Таким чином,

відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним

чином,  але у судове засідання не

з'явився, представника не направив та причини неприбуття у засідання не повідомив.

Враховуючи викладене, а також те, що наявних в матеріалах справи документів та

пояснень достатньо для прийняття постанови, суд вважає необхідним вирішити спір

по суті.

У

судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: про правовий

статус відповідача та статус відповідача, як платника податків, заява про право

застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності; акт

звірки,  свідоцтво про держреєстрацію,

корінці податкових вимог; довідка про рахунки, корінець свідоцтва платника

єдиного податку, квитанція, ставки єдиного податку, довідка Адресного бюро.

           Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача, 

суд встановив наступне:

ОСОБА_1

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що

видане свідоцтво про держреєстрацію від 07.04.04р., ідентифікаційний код

НОМЕР_1. Перебуває на податковому обліку у ДПІ у Кіровському районі м.

Донецька, є платником єдиного податку (свідоцтво НОМЕР_2).

Згідно

інформації Адресного бюро в Донецькій області, адресою проживання гр. ОСОБА_1

є:АДРЕСА_1.

До

податкового органу відповідачем подана письмова заява про право застосування

спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік, на підставі

якої відповідачу видане свідоцтво від 05.05.2004р. При цьому, відповідач

зазначив вид діяльності: роздрібна торгівля.

Для

розгляду справи і вирішення спору по суті застосовуються закони України про

оподаткування та Указ Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену

систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і

Закон України “Про державну 

підтримку   малого   підприємництва” №2063-ІІІ від 19 жовтня 2000

року.

В

Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини,  що 

складаються  щодо  сплати 

податків,  передбачених Законом

України “Про  систему  оподаткування” №1251-ХІІ від 25 червня 1991

року,  і щодо сплати єдиного

податку,  передбаченого Указом Президента

України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого

підприємництва» і Законом  України “Про

державну  підтримку   малого  

підприємництва”.

Це

дає  підстави  вважати, що в Україні запроваджено дві

самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.

Звичайна

система  запроваджена  Законом України “Про  систему 

оподаткування” та  

конкретними   законами   про 

податки,  збори (обов'язкові

платежі) (далі - податки), які зобов'язують платників податків   справляти  

загальнодержавні   і  місцеві 

податки,  що передбачені статтями

13, 14 названого Закону.

Спрощена

система запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему

оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» і  закріплена в Законі  України “Про державну  підтримку  

малого   підприємництва”,  суть якої відповідно до статті 11 цього

Закону полягає в заміні  сплати

передбачених  звичайною  системою 

оподаткування  податків сплатою

єдиного податку.

Запровадження

спрощеної  системи  оподаткування є економічним питанням, яке до

цього не було врегульоване законами України.

Указ

Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності

суб'єктів малого підприємництва» виданий 

в  межах  повноважень 

Президента України,  закріплених в

пункті 4 розділу XV "Перехідні 

положення" Конституції України.

Названим

Указом суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати

спосіб  оподаткування  доходів 

за єдиним  податком,  встановлено 

ставки єдиного податку,  визначено

базу та об'єкти оподаткування,  строки

і  порядок  сплати 

єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.

Заміна

сплати  звичайних  податків 

сплатою  єдиного  податку відповідно  до статті 5 Закону України “Про державну  підтримку  

малого   підприємництва”  є 

одним  з  напрямків 

державної  підтримки  малого підприємництва поряд,  зокрема, 

з встановленням системи пільг для зазначених платників податків.  Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою

в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.  

Відповідно

до пункту 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування,

обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» для переходу на

спрощену  систему  оподаткування,  обліку 

та звітності  суб'єкт  малого 

підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби

за місцем державної реєстрації.

Вищенаведеним

пунктом Указу Президента України також передбачено, що орган державної  податкової 

служби  зобов'язаний  протягом десяти  робочих 

днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або

надати письмову мотивовану відмову.

Як

зазначалось, позивачем пояснено, що відповідачу 05.05.2004р. видане свідоцтво

про право сплати єдиного податку. При цьому, відповідачем у заяві зазначений

вид діяльності - роздрібна торгівля.

Рішенням

Донецької міської Ради народних депутатів від 24.01.2003р. № 4/5 встановлено

ставку єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють

торгівельно-посередницьку  діяльність, в

розмірі 200,00 грн.

Відповідно

до пункту 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему

оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва» якщо суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа здійснює кілька видів підприємницької

діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею

придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує

встановленої максимальної ставки.

Відповідно

до пункту 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену

систему оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва»

суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи сплачують єдиний податок

щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень

Державного казначейства України. 

До

складу позовних вимог увійшла сума, яка утворилася внаслідок несплати єдиного

податку у розмірі 1400 грн. Як пояснюється позивачем та вбачається з матеріалів

справи, вказана сума складається з несплати єдиного податку у періоди з травня

2004р. - по грудень 2004р. (8 х 200грн.) в сумі 1600грн. Така сума була

частково сплачена відповідачем - в сумі 200грн., у зв”язку з чим у відповідача

залишився до сплати до бюджету борг в сумі 1400грн.

Позивачем

пояснено, що борг перед бюджетом відповідачем до цього часу не погашений,

строки його добровільної сплати вийшли.

У

відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами” активи платника податку можуть бути примусово стягнені в

рахунок його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. Під примусовим

стягненням відповідно до пункту 1.6 статті 1 вищенаведеного Закону слід

розуміти звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення

його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Зазначеним

законом встановлено два види узгодження податкових зобов'язань - самостійно

платником податку - шляхом подання декларації (розрахунку) та апеляційне -

шляхом визначення податкового зобов'язання контролюючим органом.

Законодавством,

яке регулює правовідносини щодо порядку сплати єдиного податку суб'єктами

підприємницької діяльності - фізичними особами самостійне визначення  платником податку податкових зобов'язань з

єдиного податку шляхом подання декларації (розрахунку) не передбачено, прийняття

щодо спірних сум позивачем, як контролюючим органом відповідного рішення та

надіслання відповідачу відповідного податкового повідомлення з матеріалів

справи не вбачається. Таким чином, суд вважає суму заборгованості відповідача з

єдиного податку у розмірі 1767,91 грн., такою, що не узгоджена.

Неузгодженість

цієї суми обумовлює виключно судовий порядок її погашення у відповідності з

наведеним підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону.

Враховуючи

наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При

прийнятті постанови суд враховує положення п. 1.7, 1.13 ст. 1 Закону України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами” у відповідності з якими до активів платника

податків відносяться гривня, іноземна валюта, матеріальні та нематеріальні

цінності, що належать фізичній особі за правом власності та положення ст. 124

Конституції України, щодо поширення юрисдикція судів на всі правовідносини, що

виникають у державі.

Керуючись

ст. 124 Конституції України, Указом Президента України «Про спрощену систему

оподаткування, обліку, звітності суб'єктів малого підприємництва», Законом  України “Про державну  підтримку  

малого   підприємництва”, п. 11

ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, п.1.2, п.1.7

ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.5.1 ст.5, ст.6 Закону України  “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 2, 17-20,

69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, розд. 7 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні

вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з

єдиного податку в сумі 1400грн. - задовольнити.

Стягнути

з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, 19.07.80 р.н. (АДРЕСА_1, ІПН

НОМЕР_1, рахунків не має) на користь місцевого бюджету (рахунок 34212379600007,

одержувач місцевий бюджет Кіровська районна рада, ЄДРПОУ 24165295, банк УДК у

Донецькій області, МФО 834016, код платежу 16050200) суму заборгованості з

єдиного податку у розмірі 1400 грн. 

Постанова

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання

постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження.

Суддя                                                                                             

Гончаров С.А.