Рішення

від 21.02.2011 по справі 37/211-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/211-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                                            Справа № 37/211-10

вх. № 8184/5-37

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Нікульников Д.О. за довіреністю № б/н від 03.09.2010 р.

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія", м. Краматорськ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків  

про стягнення 284917,37 грн. та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа № 37/211-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсхідіндустрія" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (відповідач) про стягнення 200000,00 грн. суми попередньої оплати за Договором від 12.06.2009 р. № 090612/1; 29744,60 грн. - інфляційного збільшення суми боргу; 7426,77 грн. - суми 3% річних; 47746,00 грн. - неустойки за затримку поставки Товару. Також, позивач просив суд розірвати Договір купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1, укладений між сторонами, та стягнути судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач всупереч умовам Договору купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1 не поставив позивачу товар, а 17.03.2010 р. відповідач частково повернув позивачу передоплату в сумі 50000,00 грн.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву в яких вказував, що у задоволенні позовних вимог позивача необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки він не отримував від позивача грошових коштів на виконання умов Договору купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1 та не виставляв позивачу за договором рахунку - фактури.

Запис розгляду судової справи здійснюється на диск CD-R, серійний номер     сіс х-06947 за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 21.02.2011 р. за вх. № 4644, надав письмові пояснення щодо заперечень відповідача проти позову, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 14.02.2011 р. за вх. № 3969, надав заяву про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 21.02.2011 р. за вх. № 4642 та вх. № 4643, надав заяви про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши вищезазначені заяви представника позивача про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, вважав за необхідне в їх задоволенні відмовити у зв'язку з тим, що відповідно до ч.2 ст. 22 ГПК України відповідач має право брати  участь  в  господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у  дослідженні  доказів, заявляти  клопотання,  давати  усні    та    письмові    пояснення господарському  суду,  наводити  свої  доводи  і міркування з усіх питань,  що  виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань  і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові  рішення  господарського  суду в установленому цим Кодексом порядку, а також  користуватися  іншими  процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

12 червня 2009 р. між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 090612/1 (надалі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору відповідач зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити токарно-карусельний верстат Rafamet KCF 320/A (далі - Товар).

Пунктом 6.1. Договору було передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі рахунків - фактур в наступному порядку: передоплата в розмірі 250000,00 грн. здійснюється протягом 10 календарних днів з дати укладення договору, повна оплата в розмірі 470000,00 грн. здійснюється протягом 120 календарних днів з дати укладення договору, але не раніше поставки товару.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення № 35 від 15.06.2009 р., позивач здійснив передоплату відповідачу за вказаним Договором у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 61504 від 15.06.2009 р., яку відповідач видав позивачу на суму 250000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору товар мав бути поставлений протягом 90 календарних днів з дати укладання Договору. Датою поставки товару вважається дата передачі товару представнику покупця відповідно до акту приймання - передачі.

Отже, граничний строк поставки товару позивачу відповідно до умов Договору був встановлений до 10.09.2009 р. включно.

Однак, відповідач в передбачений строк не поставив товар позивачу, а 17.03.2010 р. відповідач частково повернув позивачу передоплату в сумі 50000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 17.03.2010 р.

06 липня 2010 року позивач направив відповідачу претензію № 1 щодо повернення передоплати в розмірі 200000,00 грн.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу передоплати в розмірі 200000,00 грн. та поставки відповідного товару за Договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума попередньої оплати за Договором у розмірі 200000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 9.3. Договору було передбачено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Неустойка нараховується за весь час прострочення.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 9.3. Договору, та те, що відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за Договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь неустойки за затримку поставки товару у розмірі 47746,00 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 29744,60 грн. та сума 3% річних у розмірі 7426,77 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення  договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що відповідачем були істотно порушені умови Договору (відповідач всупереч умов Договору не передав товар у власність позивача) господарський суд приходить до висновку, що Договір купівлі - продажу від  12.06.2009 р. №  090612/1, укладений між сторонами, підлягає розірванню.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати на адвокатські послуги у розмірі 15000,00 грн., які була надані позивачу АФ «Головань і Партнери», відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають покладенню на відповідача, оскільки позивачем у відповідності до ст. 33 ГПК України доведено, що зазначені витрати пов'язані з судовим розглядом даної справи та вони надавалися АФ «Головань і Партнери» про що свідчить договір про надання юридичних послуг № 207/68 від 13.07.2009 р.; додаткова угода № 4 від 11.08.2010 р. до цього договору; рахунок № 137 від 11.08.2010 р. на суму 15000,00 грн.; платіжне доручення № 325 від 01.09.2010 р. про оплату 15000,00 грн.; довіреність від 03.09.2010 р. на адвоката Нікульникова Д.О., який діє в складі АФ «Головань і Партнери»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1753 від 29.09.2004 р. Нікульникова Д.О.; службове посвідчення Нікульникова Д.О. серії АF № 0112.

Крім того, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 2934,18 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 651, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяв представника позивача про зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранслогістик” (61082, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 37, кв. 10, код ЄДРПОУ 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ "ПриватБанк" МФО 351533) на користь Товариства з   обмеженою   відповідальністю “Укрсхідіндустрія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, буд. 113, код ЄДРПОУ 35498838) - 200000,00 грн. суми попередньої оплати за Договором від 12.06.2009 р. № 090612/1; 29744,60 грн. інфляційного збільшення суми боргу; 7426,77 грн. суми 3% річних;  47746,00 грн. неустойки за затримку поставки Товару.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати Договір купівлі - продажу від  12.06.2009 р. №  090612/1, укладений  між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтертранслогістик” (61082, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 37, кв. 10, код ЄДРПОУ 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ "ПриватБанк", МФО 351533) та Товариством з обмеженою   відповідальністю “Укрсхідіндустрія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, буд. 113, код ЄДРПОУ 35498838).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтертранслогістик” (61082, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 37, кв. 10, код ЄДРПОУ 31827404, р/р 26002405386001 в від. № 2 ХГРУ "ПриватБанк" МФО 351533) на користь Товариства з   обмеженою   відповідальністю “Укрсхідіндустрія” (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, буд. 113, код ЄДРПОУ 35498838) - 2934,18 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 15000,00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Доленчук Д. О.

Рішення підписано 28.02.2011 р.