Постанова

від 11.03.2011 по справі 2/284

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/284

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.03.2011 р.           справа №2/284

   Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівБойченка К.І., Діброви Г.І.

від позивача:Пілігрім П.О. –за довіреністю №04/11 від 28.01.2011р.Антоненко А.В. –за довіреністю б/н від 03.11.2010р.

від відповідача:

Логачова Ю.А. –за довіреністю №137-11Д від 30.12.2010р.

від третьої особи:Тулякова О.М. –за довіреністю №16679/35 від 30.12.2010р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка Донецької області

на рішення          господарського суду Донецької області  

від22.12.10року

у справі№ 2/284 (головуючий суддя  Мартюхіна Н.О., судді: Курило Г.Є., Мальцев М.Ю.)

за позовомДержавного підприємства «Зуївська експериментальна теплоенергоцентраль», м.Зугрес Донецької області

до відповідача:

Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка в особі структурної одиниці «Миронівська ТЕѻ³дкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства «Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації», м.Донецьк

простягнення основного боргу в розмірі 3 757 497,87грн., пені в розмірі 680 577,62грн., 7% штрафу в розмірі 263 024,85грн., інфляційних в розмірі 326 442,12грн., 3% річних в розмірі 102 000,36грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2007р. Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоенергоцентраль», м.Зугрес Донецької області звернулося до господарського суду  з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго», м.Горлівка Донецької області в особі структурної одиниці «Миронівська ТЕѻ³дкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»про стягнення  основного боргу в розмірі 3 757 497,87грн., пені в розмірі 680 577,62грн., 7% штрафу в розмірі 263 024,85грн., інфляційних в розмірі 326 442,12грн., 3% річних в розмірі 102 000,36грн.

Ухвалою суду від 24.10.2007р.  до участі у справи було залучено Державне підприємство «Донецькстандартметрологія», м.Донецьк в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалами суду від 14.11.2007р., від 22.05.2008р., 21.10.2008р. провадження по справі було зупинено у зв»язку з призначенням комплексної судової інженерно-технічної експертизи.  30.11 2008р. провадження по справі було поновлено.

22.12.2010р. рішення господарського суду Донецької області позовні вимоги Державного підприємства «Зуївська експериментальна теплоенергоцентраль», м.Зугрес Донецької області задоволені частково. Стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 3 757 497,87грн., 3% річних в розмірі 12 971,08грн., інфляційні в розмірі 105 705,93грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго»м.Горлівка з прийнятим рішенням від 22.12.2010р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та доповненням, в яких просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 22.12.10р. скасувати та винести нове рішення, яким  у задоволенні позовних вимог відмовити.

Державне підприємство «Зуївська експериментальна теплоенергоцентраль», м.Зугрес Донецької області, в судовому засіданні просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2010р. без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що підтримує висновок, викладений в актах експертизи вузла обліку споживання теплової енергії від 22.03.2006р., 03.09.2007р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.   

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2005р. між ДП “Зуївська експериментальна ТЕЦ” (теплогенеруюча організація ТГО) та ВАТ “Донецькобленерго” (енергопостачаюча організація ЕПО) був укладений договір № 61 на поставку теплової енергії в гарячій воді ( далі по тексту –договір), відповідно до п.1.1 якого «ТГО»зобов'язувалася відпустити ЕПО теплову енергію в гарячій воді технічної якості, на межі розподілу балансової належності, а ЕПО зобов'язувалося своєчасно оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених договором.  

Додатковою угодою від 03.11.2006р. сторони виклали п. 1.1. в наступній редакції: „ТГО” зобов'язується відпустити „ЕПО” теплову енергію відповідної якості в гарячій воді, мінімальна температура якої в подаючому трубопроводі повинна бути не нижче 60С на межі балансової належності, а „ЕПО” зобов'язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки та на умовах передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору ( в редакції додаткової угоди від 03.11.2006р.) орієнтовний обсяг поставки теплової енергії з 01.11.2006р. по 31.12.2006р. складає 22465,16Гкал. Орієнтовні обсяги щомісячних поставок теплової енергії вказані в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.  

Згідно п. 2.6. договору, кількість теплової енергії, що подається ТГО ЕПО постачається по оперативним заявкам ЕПО та визначається за показниками розрахункових засобів обліку теплової енергії, встановлених на колекторах ТГО на межі балансової належності ТГО та ЕПО.

При встановленні засобів обліку не на межі балансової належності розрахунок за теплову енергію здійснюється з врахуванням фактичних витрат тепла на дільницях теплотраси до місця установки розрахункових приборів.

ТГО забезпечує метрологічний контроль розрахункових (комерційних) засобів в строки, встановлені Українським центром стандартизації та метрології.

За умовами п. 3.1, 3.5 договору, встановлена ціна за 1 Гкал. постачаємої теплової енергії по договору для населення, бюджетних організації, промислових та комунальних підприємств та визначено, що оплата за спожиту теплову енергію ЕПО авансовими платежами подекадно до 10, 20, 30 числа місяця поставки тепла, а кінцевий розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі Акта відпуску тепла до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, складеним на підставі  щодобових  двосторонніх актів.

Даний договір набирає чинність з 01.12.2005р. та діє до 31.12.2005р.

Згідно до п. 9.4. договору, останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Враховуючи, сторонами доказів відмови від договору не надано, судова колегія дійшла висновку, що в період який розглядається сторонами перебували у договірних відносинах.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Додатковою угодою від 03.11.2006р. до договору внесені зміни до п. 1.1, 1.2, 2.5, 3.1, 11 договору.

Так, на виконання умов договору за період з грудня 2005р. по березень 2007р. було поставлено відповідачу теплову енергію в гарячій воді в обсязі 108493 Гкал на суму                        13 370 980,74грн., про що свідчать акти відпуску тепла за за грудень 2005р. –15016 Гкал, за січень 2006р. –20086Гкал, за лютий 2006р. –14662 Гкал, за березень 2006р.- 12597Гкал, за квітень 2006р. –2087Гкал, за листопад 2006р. –3008Гкал, за грудень 2006р. –8654 Гкал, за січень 2007р. –10945Гкал, за лютий 2007р. –12218Гкал, березень 2007р. –9220 Гкал.

Дані акти були направлені відповідачу, проте останнім не підписані, в зв»язку з непогодженням з обсягами теплової енергії визначеної у вказаних актах.

Кількість теплової енергії, яка вказана в цих актах визначена позивачем за показниками контрольних вимірювальних приладів, технічні документи на які з клеймом метрологічної повірки до всіх вузлів обліку додані до матеріалів справи, а саме паспорти на витратоміри води та термометри ( т.1, арк. с 51-70, т. 6 арк.с. 50-69).

На підставі вказаних актів відпуску тепла позивачем виставлялися рахунки всього на загальну суму 13370980,74грн., які містяться в матеріалах справи ( т.1, арк..с. 79-91).

Відповідачем зобов»язання  з оплати поставленої теплової енергії виконані частково в розмірі 9 613 482,87грн., в зв»язку з чим рахується  заборгованість в розмірі 3 757 497,87грн., тому позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 408/юр від 26.03.2007р., з вимогою погасити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Відповідач не згоден з обсягом  визначеної теплової енергії, в зв»язку з чим спір виник саме внаслідок застосування сторонами різних підходів та методик у розрахунку та обліку кількості відпущеної позивачем та кількості отриманої відповідачем теплової енергії.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати    його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, обсяги теплової енергіії були визначені за приладами обліку засобів теплової енергії, застосування яких  узгоджено сторонами в  п.  2.6. договору.

Отже, умовами договору сторони дійшли згоди, щодо порядку визначення кількості теплової енергії, що відпускається відповідачу, саме за показниками засобів обліку теплової енергії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем застосування іншого порядку визначення обсягів відпущеної теплової енергії для різних категорій споживачів з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні” з урахуванням нормативних експлуатаційних витрат, розрахунок яких був виконаний “ЗуЕТЕЦ”;  бюджет (школи № 9 та 10, технікум, міська лікарня № 2, профліцей, школа-інтернат, ЮСШ, дитяча музична школа, виконком, Укрпошта, кінотеатр “Мрія”) –з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії;  інші споживачі –з урахуванням показників розрахункових приладів обліку теплової енергії (де наявні приладі обліку);  інші споживачі (без приладів обліку) –з урахуванням температури зовнішнього повітря та обсягу споруд згідно КТМ 2004 України  № 244-94 “Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні”, є безпідставним, оскільки такий порядок визначення обсягів відпущеної теплової енергії не є визначеним та погодженим сторонами у договорі № 61 на поставку теплової енергії в гарячій воді від 29.11.2005р.

Крім того, судом першої інстанції вірно відхилені в якості доказів результати експертизи вузла обліку споживання теплової енергії від 22.03.2006р. та від 03.09.2006р., які складені Державним підприємством “Донецькстандартметрологія”, оскільки відповідачем належні та допустимі докази того, що за наслідками цієї експертизи Державним підприємством „Донецькстандартметрологія” або іншими контролюючими органами у сфері теплоенергетики було заборонено застосовувати позивачу дані прилади обліку теплової енергії не надано. Крім того, паспорти на прилади обліку (т.1, а.с. 51 –70) станом на спірний період були перевірені, про що свідчать відмітки про перевірку в паспортах.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд апеляційної інстанції виходить також з того, що припис №1079, який винесений за результатами проведення перевірки забезпечення ємності вимірювань Державним підприємством „Донецький регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” 04.10.2006р. на підприємстві відповідача та заборонено позивачу застосовувати непридатні ЗВТ (у зв'язку з закінченням терміну повірки)  виконання вимірювань санітарно-промисловою та електротехнічною лабораторіями під час контролю стану безпеки умов праці. Заборонено застосування ваги, аспіратори, манометри, термометри, секундомір, іономір з закінченням терміну повірки. Зобов'язано усунути виявлені порушення та недоліки у строк до 03.11.2006р.

Вказаний припис було виконано, що підтверджується рішенням № 1079/п від 22.12.2006р., яким дозволено застосування придатних засобів вимірювальної техніки та виконання вимірювань санітарно-промисловою лабораторією при наявності умов для проведення.

Таким чином, відповідачем належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, порушення позивачем умов договору щодо визначення обсягів теплової енергії  або невірного визначення позивачем обсягів теплоспоживання, споживання будь-якого іншого обсягу теплової енергії, ніж той що заявлений позивачем та який був розрахований з врахуванням вимог п. 2.6. договору № 61 від 29.11.2005р., до матеріалів справи не надано.

Отже відповідач всупереч вимогам ст. 526 Цивільного кодексу України  свої зобов'язання  стосовно оплати поставленої теплової енергії не виконав, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно  задоволено позов в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка в особі структурної одиниці «Миронівська ТЕѻ³дкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» заборгованості в розмірі 3 757 497,87грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 680 577,62грн. за період з 11.02.2007р. по 11.08.2007р. та штрафу в розмірі 263 024,85грн., то судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у  разі  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту,  штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення  умов  зобов'язання  щодо якості (комплектності) товарів  (робіт,  послуг)  стягується  штраф  у  розмірі  двадцяти відсотків   вартості  неякісних  (некомплектних)  товарів  (робіт, послуг);за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі  0,1  відсотка  вартості товарів (робіт,  послуг),  з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення,  а за прострочення  понад  тридцять  днів  додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

При цьому, стягнення штрафу та пені як вид забезпечення виконання зобов»язань, згідно приписів ст. 547 Цивільного кодексу України передбачає обов'язкову письмову форму для такого виду забезпечення. Отже, застосування штрафних санкцій можливе лише при наявності даної умови в договорі, а умовами укладеного сторонами договору та нормою ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не передбачено стягнення пені та штрафу за порушення саме строків виконання грошового зобов»язання.

В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором, позивачем нараховані 3% річних в розмірі 102 000,36грн. та інфляційних  в розмірі                        326 442,12грн. за період з лютого 2006р. по червень 2007р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок здійснений судом, судова колегія вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно частково задоволені вимоги в цій частині та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка в особі структурної одиниці «Миронівська ТЕѻ³дкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»3% річних в розмірі 12 971,08грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання та інфляційні  в розмірі 105 705,93грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних повинно здійснюватися відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справі   № 2/284 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                 П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»м.Горлівка Донецької області  на рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2010 року у справі   № 2/284–залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 22.12.2010р. у справі №2/284 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                Л.Ф. Чернота                                                                                              

Судді                                                                                                            К.І.Бойченко                                                                                                               

                                                                                                                     Г.І.Діброва

Надр. 6 прим: 1 –у справу; 2 –позивачу; 3,4 –відповідачу; 5 –ДАГС; 6 –ГС Дон. обл.