Рішення

від 28.02.2011 по справі 9/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/23

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.02.11 р.                                                                                    Справа № 9/23                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт”, м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка

про стягнення заборгованості у розмірі 15 517грн.55коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Тітов С.В. – представник (за довіреністю б/н від 18.02.2011р.);

від відповідача: не з'явився.

З 21.02.2011р. о 15год.20хв. по 28.02.2011р. о 14год.20хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в розмірі 15 517грн.55коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткову накладну №509 від 05.05.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №965060 від 25.04.2008р., податкову накладну №437 від 05.05.2008р., рахунок №1066 від 17.04.2008р., акт звіряння за період з 13.05.2008р. по 31.10.2010р., банківську виписку за 12.05.2008р.

23.02.2011р. позивачем надані письмові пояснення вих.№3/21-02-11 від 21.02.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №б/н від 24.02.2011р., відповідно до якого останній позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт”, м.Донецьк та Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 30 199грн.20коп., що підтверджується видатковою накладною №509 від 05.05.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у наведеній накладній  підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЖ №965060 від 25.04.2008р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткова накладна №509 від 05.05.2008р. містить посилання на основний договір  від 31.12.2006р., проте, відповідно до наданих позивачем письмових пояснень вих.№3/21-02-11 від 21.02.2011р., останній зазначає, що посилання на договір від 31.12.2006р. у наведеній накладній є помилковим.

Одночасно, сторонами до матеріалів справи надані письмові пояснення щодо наявності всіх правовідносин між останніми, з яких вбачається, що видаткова накладна №509 від 05.05.2008р. не підпадає під договірні правовідносини, що існували та існують між позивачем та відповідачем.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначеної накладної.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача виставлений рахунок №1066 від 17.04.2008р. на суму 30 199грн.20коп. з поміткою – рахунок дійсний до 22.04.2008р.

Доказів направлення (вручення) наведеного рахунку відповідачу суду не надано, однак з підписаного між сторонами акту звіряння за період з 13.05.2008р. по 31.10.2010р. вбачається, що зазначений вище рахунок отриманий відповідачем, останній проти зазначеного заперечень не представив.

При цьому, у судовому засіданні 28.02.2011р. представник позивача зазначив, що іншого рахунку №1066 не існує (протокол судового засідання від 28.02.2011р.)

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, суд вважає, що сторони домовились про оплату продукції за рахунком №1066 від 17.04.2008р. відповідачем до 22.04.2008р., тобто кінцевим строком оплати поставленої за видатковою накладною №509 від 05.05.2008р. продукції є 22.04.2008р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару сплатив не своєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 15 517грн.55коп., що підтверджується актом звіряння за період з 13.05.2008р. по 31.10.2010р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з чого, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 15 517грн.55коп.

Одночасно, відповідно до відзиву на позовну заяву №б/н від 24.02.2011р. відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 15 517грн.55коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт”, м.Донецьк щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 15 517грн.55коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт”, м.Донецьк до відповідача, Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал”, м.Макіївка, про стягнення заборгованості в розмірі 15 517грн.55коп.  – задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Макіївський міськводоканал” (за адресою: вул. Волгоградська, б.1, м. Макіївка, Донецька область, 86119, код ЄДРПОУ 03361543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промполіпласт” (за юридичною адресою: вул. Баумана, 12, м. Донецьк, 83085,  за поштовою адресою: пр-т. Миру, 8, оф.205, а/с 6876, м.Донецьк, 83015, р/р 26002301591589 в Філії „Пролетарське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Донецьк”, МФО 334301, код ЄДРПОУ 31445321) суму заборгованості в розмірі 15 517грн.55коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 155грн.17коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 28.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 04.03.2011р.