Постанова

від 09.03.2011 по справі 13/74-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                                              Справа № 13/74-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача –ОСОБА_2

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 174 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2010 року у справі №13/74-10

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Суми

до  фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м.Суми

про стягнення 35 495,70 грн. та зобов’язання вчинити певні дії,

встановила:

У червні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача заборгованість в сумі 35 495,70 грн., в тому числі: 31 107,48 грн. основного боргу, 2 280,17 грн. пені, 1 773,12 грн. інфляційних збитків, 334,93 грн. 3 % річних за неналежне виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р., укладеного між сторонами. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача виконати умови договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р. та за актом приймання-передачі передати позивачу орендоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов’язку по сплаті орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2010 року у  справі № 13/74-10 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31 107,48 грн. основного боргу, 2 280,17 грн. пені, 334,93 грн. –3 % річних, 1 773,12 грн. інфляційних збитків, а також 354,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 190,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції частково не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2010 року у  справі №13/74-10 змінити та задовольнити позовні вимоги позивача в розмірі 3 724,38 грн. основного боргу, 33,47 грн. пені, 33,52 грн. індексу інфляції та 4,89 грн. - 3% річних, а також 2 144,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Крім того, зазначає, що договір оренди був розірваний 06.12.2009 р. і приміщення було звільнене відповідачем, а тому підстави для стягнення заборгованості за період  з листопада 2009 року є безпідставним та невірним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2010 року у  справі № 13/74-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 11 березня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець (позивач) надав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 41 кв.м. для використання у господарській діяльності з метою роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

На виконання пункту 5.1. договору 11.03.2009 р. сторонами складений акт прийому-передачі приміщення, який підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1 а. с. 10).

Згідно з п. 3.1. договору термін оренди складає 12 місяців з моменту прийняття об'єкта, що орендується.

Додатковою угодою № 1 від 10.07.2009 р. сторони виклали п. 3.4 договору в новій редакції та погодили, що орендар має право відмовитись від даного договору, попередивши орендодавця в термін за 14 днів. При цьому сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3. договору загальний розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується у цілому складає 7 216,00 грн. за місяць. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 1 числа кожного місяця або готівкою не пізніше 1 числа кожного місяця.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, він свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в оренду відповідачеві приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 11.03.2009 р., однак відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання зі сплати орендної плати виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість з орендної плати, яка згідно з поданим розрахунком за період з листопада 2009 року по 11.03.2010 р. складає 31 107,48 грн.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В матеріалах справи містяться копії претензій позивача, направлених рекомендованим листом на адресу відповідача, з проханням сплатити заборгованість по орендній платі, які залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що заборгованість відповідача в сумі 31 107,48 грн. за договором оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р. документально підтверджується, зокрема,  розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, а також те, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 2 280,17 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 773,12 грн. та 3 % річних в сумі 334,93 грн., оскільки розрахунок позивача узгоджується з вимогами  діючого законодавства щодо нарахування вказаних сум.

Рішення в частині відмови позивачеві в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р. та за актом приймання-передачі передати позивачу орендоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, відповідачем не оскаржується.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 15.01.2010 р. та акту прийому-передачі приміщення від 12.03.2010 р. орендарем приміщення за вищевказаною адресою з 12.03.2010 р. є ФОП ОСОБА_6

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір оренди   нежитлового приміщення припинив свою дію 18 грудня 2010 року на підставі п. 3.4.  додаткової угоди № 1 від 10.07.2009  р. колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 3.4 договору в новій редакції орендар має право відмовитись від даного договору, попередивши орендодавця в термін за 14 днів.

Претензія від 02.12.2009  р., на яку посилається відповідач, не містить посилань на його відмову від договору на підставі п. 3.4. додаткової угоди від 10.07.2009 р., оскільки в ній зазначено про затоплення орендованого відповідачем іншого     підвального приміщення площею 28,25 кв.м. та понесення відповідачем у зв'язку з цим збитків. Крім  того,    згідно   з    копією    поштового    повідомлення,    вказану претензію було направлено ОСОБА_7, який не стороною   договору. При цьому, зазначена претензія була отримана 04.12.2009 р. іншою особою - гр. ОСОБА_8, про що зазначено в повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 1 а. с. 68).

Таким чином, претензія від 02.12.2009 р. не може вважатися попередженням відповідача про відмову від договору оренди від 11.03.2009 р. в розумінні п. 3.4 договору та підставою для виникнення у позивача обов'язку прийняти об'єкт оренди у визначені договором строки.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на комісійний акт від 06.12.2009 р., що на його думку підтверджує факт передачі приміщення та припинення дії договору 18.12.2009 р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначений акт складений відповідачем односторонньо, без участі позивача. А згідно з п. 7.1., 7.4. договору від 11.03.2009 р. повернення орендодавцю об'єкта оренди, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Стаття 795 Цивільного кодексу України також містить приписи щодо підписання сторонами договору відповідного документу (акту) в разі повернення наймачем предмета договору найму. З цього моменту договір найму припиняється.

З огляду на ці приписи законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що факт дострокового припинення договору оренди від 11.03.2009 р. не підтверджується матеріалами справи, оскільки належний акт прийому-передачі між сторонами підписаний не був. Використання спірного приміщення іншим орендарем до закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 11.03.2009 р. також з поданих доказів не вбачається, оскільки договір оренди нежитлового приміщення та акт прийому-передачі між позивачем та ФОП ОСОБА_6 був підписаний 12.03.2010 р. після закінчення терміну дії спірного договору.  

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2010 року у  справі № 13/74-10  залишити без змін.   

         Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.  

                                 Суддя                                                                    Ільїн О.В.  

                                 Суддя                                                                  Черленяк М.І.

Повний текст постанови по справі підписаний 28 лютого 2011 року