Рішення

від 29.01.2008 по справі 35/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/524

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/524

29.01.08

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Барбет»

до                   Відкритого акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії»

про                стягнення  416 562,61 грн.     

                                                                                   Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача:              Юсин Г.Й. –предст. за довір. №19/20 від 19.12.2007р.

Від відповідача:  Кошмак Ф.В. –предст. за довір. №1317 від 19.12.2007р.

                              Анніна К.К. –предст. за довір. №б/н від 24.10.2007р.                               

Рішення прийняте 29.01.2008р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 17.01.2008р. по 24.01.2008р., з 24.01.2008р. по 29.01.2008р.          

В судовому засіданні 29.01.2008р., за згодою представників сторін, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Барбет»до Відкритого акціонерного товариства «Комбінат будіндустрії»про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 412 562,61 грн. та стягнення судових витрат.

Разом з позовними вимогами, позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2007р. було порушено провадження у справі № 35/524, розгляд справи призначено на 20.12.2007 року.

В судовому засіданні 20.12.2007р. представником позивача були надані документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/524 від 03.12.2007р.

В судовому засіданні представником відповідача були надані документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/524 від 03.12.2007р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю.

В судовому засіданні представником позивача було підтримано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу.

Представник відповідача проти вищевказаного клопотання заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити в задоволенні клопотання позивача, про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, як безпідставного та необґрунтованого, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не було надано суду належних доказів та відповідних обґрунтувань, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, позивачем не наведено, на яке саме майно, слід накласти арешт, а саме не вказано ознак майна та місцезнаходження останнього.

За таких обставин, клопотання позивача про вжиття до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Господарського суду № 35/524 від 20.12.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.01.2008р.

17.01.2008р., через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов зустрічний позов про відшкодування збитків в сумі 504 260,00 грн.

В судовому засіданні 17.01.2008р., представником позивача були подані письмові пояснення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.01.2008р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 24.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2008р. №05-5-35/710, на підставі п.п. 1, 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов повернуто без розгляду.

В судовому засіданні 24.01.2008р., представником позивача були надані документи для залучення до матеріалів справи та оригінали для огляду суду.

Судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2008р., для дослідження матеріалів справи та прийняття рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

      ВСТАНОВИВ:

          22 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Комбінат будіндустрії»(надалі відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбет»(надалі позивач) було укладено Договір на виконання робіт №1/МВВ (надалі Договір).

          Відповідно до умов вищевказаного Договору (п.1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю списане обладнання виробництва мінераловатних виробів, як брухт чорного металу.

          Покупець зобов'язується прийняти продукцію і виконати оплату за нього згідно умови Договору (п.1.2.).

          Демонтаж обладнання виробництва мінераловатних виробів та порізку в металевий брухт виконується силами покупця і вивозиться транспортом покупця (п. 2.1. Договору).

          Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунок покупця із продавцем проводиться у гривнях шляхом банківського переводу вартості продукції на умовах:

-          загальна вартість продукції складає 900 000 грн. з ПДВ;

-          оплата здійснюється двома етапами (траншами):

а) оплата першого траншу проводиться згідно рахунку –фактури на протязі 3 банківських днів з дати підписання Договору в розмірі 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., включаючи величину ПДВ.

Б) оплата другого і останнього траншу проводиться згідно рахунку –фактури через 20 банківських днів після початку сплати першого траншу і складає 450 000,00 (чотириста п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп., включаючи величину ПДВ.

01 жовтня 2006 року сторонами було укладено Доповнення №1 до Договору, в яких останні погодили викласти пункти 1.1., 5.3, 5.4 Договору в наступній редакції:

- продавець зобов'язується передати покупцю для демонтажу списане обладнання завода мінераловатних виробів в неробочому стані. Покупець проводить демонтаж вказаного обладнання і вивозить, як брухт чорного металу;

- допуск до проведення робіт по демонтажу обладнання надається після вручення покупцю акту –допуску на проведення робіт по демонтажу обладнання та Акту прийому –передачі списаного обладнання з-да МВВ для демонтажу на протязі 3-х календарних днів після отримання коштів по першому траншу на р/р продавця.

- продавець після отримання оплати по першому траншу та підписання Акта прийому –передачі списаного обладнання з-да МВВ для демонтажу не володіє подальшим правом розпоряджатись даним обладнанням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов Договору, останнім було перераховано відповідачу кошти в розмірі 900 000,00 грн. що підтверджується копіями платіжних доручень №1646 від 22.09.2006р. на суму 50 000,00 грн., №1686 від 24.10.2006р. на суму 200 000,00 грн., №1055 від 16.11.2006р.  на суму 145 000,00 грн., №1097 від 07.12.2006р. на суму 55 000,00 грн., №1126 від 26.12.2006р., на суму 100 000,00 грн., №1174 від 24.01.2007р. на суму 200 000,00 грн., №8 від 23.03.2007р. на суму 110 000,00 грн., №34 від 23.03.2007р. на суму 40 000,00 грн.

На підставі акту прийому –передачі списаного обладнання заводу мінераловатних виробів від 01.10.2006 року, відповідач передав, а позивач прийняв списане та непридатне для використання обладнання заводу мінераловатних виробів згідно з додатком 1 до Договору, для демонтажу та вивезення, як брухт чорного металу.

Відповідно до акту приймання –передачі обсяг брухту чорних металів оцінено в 1280 тон.

Позивачем здійснювався вивіз брухту чорних металів на підставі приймально –здавальних актів (копії вказаних актів наявні в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідно до вказаних  приймально –здавальних актів, останнім було вивезено брухт чорних металів обсягом 690,62 тони на суму 483 437,39 грн.

Таким чином, обсяг брухту чорних металів, що зазначено в акті приймання –передачі не відповідає фактично вивезеному, внаслідок чого відповідач має заборгованість в сумі 416 562,16 грн.

18.09.2007р. позивач звернувся до відповідача з претензією №369, з вимогою повернути кошти в розмірі 416 562,16 грн.

Відповідач у відповіді на вищевказану претензію послався на необґрунтованість останньої, та виклав пропозицію щодо вирішення спірних питань шляхом переговорів (копія листа №896 від 18.09.2007р. наявна в матеріалах справи).

З огляду на викладене, позивач вказує на те, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання по забезпеченню обсягу металобрухту.

          Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку з закінченням термінів дії ліцензії на операції з брухтом чорних металів, останній втратив інтерес до виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

У відзиві на позов відповідач посилався на наступне.

В зв'язку з тим, що у позивача під час виконання зобов'язань по Договору закінчилась дія ліцензії на операції з брухтом чорних металів, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец –Промтехресурс»було укладено договір про відступлення права вимоги кредитором по Договору від 22.09.2006р.

Таким чином, на думку відповідача, до суду звернулась особа. Права та інтереси якої не порушено, оскільки на момент подачі позову між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не було надано доказів того, що відповідачем були порушені умови Договору в частині забезпечення обсягу мателобрухту.

          В письмових поясненнях позивач зазначив наступне.

          Факт укладання Договору №3 про відступлення права вимоги від 15.05.2007р. позивачем не заперечується.

          Проте, оскільки відповідач не розрахувався з новим кредитором, про що останній повідомив позивача листом від 17.09.2007 року №932/1, через відсутність обсягу металобрухту, то ТОВ «Спец –Промтехресурс», відповідно до вказаного Договору відступлення права вимоги передав це право позивачу, шляхом укладання Договору №3/В про відступлення права вимоги від 17.09.2007р.

          18.09.2007р. позивач листом №941/1 повідомив відповідача про зміну кредитора в договорах №1/МВВ від 22.09.2006 року та №207 від 20.07.2006року.

          Отже, позивач вказує, що останній являється належним позивачем.

          В ході розгляду справи, відповідачем були подані додаткові письмові пояснення, в яких останнім було зазначено наступне.

          На підставі Договору №3 про відступлення права вимоги від 15.05.2007р., ТОВ «Спец- Промтехресурс»здійснювало демонтаж та вивіз брухту чорного металу в період з 02.08.2007р. по 30.08.2007р., що підтверджується накладними №2/08 від 02.08.2007р., №3/08 від 03.08.207р., №10/08 від 10.08.2007р., №15/08 від 15.08.2007р. №30/08 від 30.08.2007р.

          Таким чином, як стверджує відповідач загальна кількість брухту чорного металу вивезеного ТОВ «Спец- Промтехресурс»становить 92,73 тони.

          Крім того, в період з 27.02.2007р. по 12.03.2007 р. вивіз брухту чорного металу здійснював також і позивач, що підтверджується накладними №27/02 від 27.02.2007р., №02/03 від 02.03.2007р., №12/03 –1 від 12.03.2007р.

          Відповідно до вказаних накладних загальна кількість вивезеного брухту чорного металу становить 34,5 тон.

          Серед іншого, відповідач стверджу, що окрім тої кількості вивезеного брухту чорного металу, яка зазначена у позовній заяві, позивач та ТОВ «Спец- Промтехресурс»згідно приймально –здавальних актів та накладних вивезли брухт чорного металу загальною кількістю 890,12 тон.

          Крім того, відповідач вказує на те, що вага брухту чорного металу визначалась навалом, що дає можливість приблизно визначити обсяг вивезеного металу. Накладні, згідно яких ввозився брухт чорного металу складались безпосередньо позивачем, приблизна вага самостійно визначалась позивачем.

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача  не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зміст Договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов спірного Договору (п. 5.4.) відповідач після підписання договору та отримання оплати по першому траншу за списане обладнання передає право власності на обладнання виробництва мінераловатних виробів і не володіє подальшим правом розпоряджатись даним обладнанням.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами в акті прийому –передачі списаного обладнання завода мінераловатних виробів від 01.10.2006 року, було визначено, що обсяг брухту чорного металу, за попередніми оцінками становить 1280 тон.

Позивач в своїх посиланнях вказує на те, що, останнім було вивезено лише 690,62 тони брухту чорних металів, тобто обсяг вивезеного металу не відповідає обсягу встановленому в акті прийому – передачі від 01.10.2006 року, оскільки з боку відповідача не було належного забезпечення наявності металобрухту в обсязі визначеному Договором та актом прийму –передачі.  

Відповідно до п. 6.1. Договору продавець несе відповідальність за наявність обладнання в приміщенні поросливого цеху, яке було зазначене в день огляду об'ємів.

Суд вважає, вказані посилання позивача безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що саме з вини відповідача не було в наявності обладнання в приміщенні поросливого цеху, в установленому договором обсязі.

Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що зазначеного обладнання взагалі не було в наявності.

Таким чином, позивачем не надано доказів в чому саме полягає порушення договірних зобов'язань з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснював вивіз брухту чорних металів в період з 01.10.2006р. по 04.05.2007р.

Подальше припинення вивозу брухту чорних металів було зумовлено тим, що у позивача закінчився термін дії ліцензії на операції з брухтом чорних металів, вказаний факт не заперечується позивачем. Внаслідок чого між позивачем та ТОВ «Спец- Промтехресурс»було укладено Договір №3 про відступлення права вимоги від 15.05.2007р.

          Серед іншого, позивач посилається на те, що у зв'язку з закінченням термінів дії ліцензії на операції з брухтом чорних металів, останній втратив інтерес до подальшого виконання договірних зобов'язань, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму вартості недоотриманої продукції у вигляді брухту чорних металів в розмірі 416 562 грн. 61 коп.

          Відповідно до п. 3.2. Договору сторони мають право розірвати Договір, або призупинити його дію, якщо виникнуть розбіжності щодо виконання умов Договору в період його виконання. Договір розривається за письмовою угодою сторін, або керуючись положенням діючого Законодавства України.

          Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

          Позивачем не було надано суду доказів того, що останній звертався до відповідача в установленому порядку з пропозицією про розірвання договору, у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

          Слід зазначити, що покупець наділений правом відмовитись від договору купівлі - продажу, у разі відмови продавця передати проданий товар. Проте, відмова продавця передати товар, безумовно, має місце тоді, коли останнім зроблена така заява в будь –якій формі (п. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

          Як вбачається з матеріалів справи та наявних доказів, з боку відповідача відповідних заяв, щодо відмови передати визначену Договором продукцію, не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до умов Договору (п. 5.4.) покупець набуває право власності на обладнання виробництва мінераловатних виробів, після підписання договору та оплати по першому траншу, то останній має право, на підставі п. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України, витребувати вказану річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Проте, позивачем не було надано доказів, на підтвердження  звернення останнього до відповідача з відповідною вимогою про витребування решти недоотриманого обладнання виробництва мінераловатних виробів, відповідно до  умов Договору.

Серед іншого, матеріали справи містять лист №1326 від 24.12.2007р., в якому відповідач вказує про наявність не демонтованого позивачем обладнання, в зв'язку з чим відповідач несе збитки, оскільки не має можливості користуватись приміщенням,  та рекомендує прибути позивачеві на комбінат, для встановлення вартості робіт по демонтажу та компенсацією понесених відповідачем затрат (копія листа в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача

416 562 грн. 61 коп. суми вартості недоотриманого обладнання, є необґрунтованими та безпідставними, документально не доведеними, та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -  

В И Р І Ш И В:

1.  В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

     Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення:07.02.2008р.