Постанова

від 10.04.2008 по справі 35/524

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/524

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.04.2008                                                                                           № 35/524

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Алданової  С.О.

 при секретарі:           Цецарському А.О.

 За участю представників:

 від позивача - Лапіда О.А.,

 від відповідача - Костіна К.М., Кошмак Ф.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбет"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2008

 у справі № 35/524 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбет"

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Комбінат будіндустрії"

 про                                                  стягнення 416562,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Барбет” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Комбінат будіндустрії” заборгованості у розмірі 412562,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Також позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення було прийняте з суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

22.09.2006 між позивачем, як покупцем та відповідачем, як продавцем, було укладено договір на виконання робіт № 1/МВВ, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю списане обладнання виробництва мінераловатних виробів, як брухт чорного металу, а покупець зобов'язався прийняти продукцію і виконати оплату за нього згідно умов договору.

Крім того, п. 2.1. договору сторони також передбачили, що демонтаж обладнання виробництва мінераловатних виробів та порізку в металевий брухт виконується силами покупця і вивозиться транспортом покупця.

Згідно п.4.1. договору, розрахунок покупця із продавцем проводиться у гривнях шляхом банківського переводу. Загальна вартість продукції складає 900 000 грн. з ПДВ, оплата здійснюється двома етапами (траншами), а саме: оплата першого траншу проводиться згідно рахунку - фактури на протязі 3 банківських днів з дати підписання договору в розмірі 450 000,00 грн. з ПДВ; оплата другого і останнього траншу проводиться згідно рахунку фактури через 20 банківських днів після початку сплати першого траншу і складає 450 000,00 грн. з ПДВ.

01.10.2006 позивачем та відповідачем було укладено доповнення № 1 до вищевказаного договору № 1/МВВ, яким погоджено викласти пункти 1.1., 5.3., 5.4. договору в наступній редакції: продавець зобов'язується передати покупцю для демонтажу списане обладнання заводу мінераловатних виробів в неробочому стані. Покупець проводить демонтаж вказаного обладнання і вивозить, як брухт чорного металу; допуск до проведення робіт по демонтажу обладнання надається після вручення покупцю акту - допуску на проведення робіт по демонтажу обладнання заводу мінераловатних виробів та Акту прийому - передачі списаного обладнання для демонтажу протягом 3-х календарних днів після отримання коштів по першому траншу на р/р продавця; продавець після отримання оплати по першому траншу та підписання Акта прийому-передачі списаного обладнання заводу мінераловатних виробів для демонтажу не володіє подальшим правом розпоряджатись даним обладнанням.

Згідно копій платіжних доручень № 1646 від 22.09.2006 на суму 50000,00 грн., № 1686 від 24.10.2006 на суму 200000,00 грн., № 1055 від 16.11.2006 на суму 145000,00 грн., № 1097 від 07.12.2006 на суму 55000,00 грн., № 1126 від 26.12.2006, на суму 100000,00 грн., № 1174 від 24.01.2007 на суму 200000,00 грн., № 8 від 23.03.2007 на суму 110000,00 грн., № 34 від 23.03.2007 на суму 40000,00 грн., позивачем було перераховано на користь відповідача кошти на загальну суму 900000,00 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі списаного обладнання заводу мінераловатних виробів від 01.10.2006, відповідачем було передано, а позивачем прийнято списане та непридатне для використання обладнання заводу мінераловатних виробів згідно додатку № 1 до договору № 1/МВВ для демонтажу та вивезення, як брухт чорного металу.

Згідно вказаного акту приймання-передачі від 01.10.2006, обсяг брухту чорних металів оцінено в 1280 тон.

Вивіз брухту чорних металів здійснювався позивачем на підставі приймально-здавальних актів, у відповідності до яких позивачем було вивезено брухту чорних металів обсягом 690,62 тони на загальну суму 483437,39 грн. Тобто фактично вивезена кількість брухту чорних металів не відповідає зазначеній у акті приймання-передачі від 01.10.2006, а тому на думку позивача, відповідач має заборгованість перед останнім у розмірі 416562,16 грн.

18.09.2007 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 369 повернути кошти в розмірі 416562,16 грн.

Листом № 896 від 18.09.2007 відповідач повідомив позивача про те, що вищевказана претензія є необґрунтованою, а також запропонував вирішення спірних питань шляхом переговорів.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання зобов'язань за вищевказаним договором у позивача закінчилась дія ліцензії на операції з брухтом чорних металів, у зв'язку з чим між позивачем та ТОВ “Спец-Промтехресурс” було укладено договір № 3 від 15.05.2007 про відступлення права вимоги кредитором по договору від 22.09.2006.

Однак, листом від 17.09.2007 № 932/1 ТОВ “Спец-Промтехресурс” повідомило позивача про те, що через відсутність обсягу металобрухту відповідач не розрахувався з новим кредитором і на підставі договору відступлення права вимоги передав це право позивачу, шляхом укладення договору № 3/В від 17.09.2007 про відступлення права вимоги.

Листом № 941/1 від 18.09.2007 позивач повідомив відповідача про зміну кредитора в договорах № 1/МВВ від 22.09.2006 та № 207 від 20.07.2006.

Згідно накладних № 2/08 від 02.08.2007, № 3/08 від 03.08.2007, № 10/08 від 10.08.2007, № 15/08 від 15.08.2007, № 30/08 від 30.08.2007, ТОВ “Спец-Промтехресурс”, на підставі зазначеного договору № 3 від 15.05.2007, здійснювало демонтаж та вивіз брухту чорного металу в період з 02.08.2007 по 30.08.2007.

Крім того, відповідач посилається на те, що загальна кількість брухту чорного металу вивезеного ТОВ “Спец-Промтехресурс” становить 92,73 тони.

Також, як вбачається з накладних № 27/02 від 27.02.2007, № 02/03 від 02.03.2007, № 12/03 - 1 від 12.03.2007, позивачем здійснювався вивіз брухту чорного металу в період з 27.02.2007 по 12.03.2007, загальна кількість якого становить 34,5 тон.

Зокрема, під час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідач наголошував на тому, що відповідно до приймально-здавальних актів та накладних, позивачем та ТОВ “Спец-Промтехресурс” було вивезено брухту чорного металу загальною кількістю 890,12 тон.

Відповідно до ч. 1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 626, 628, 629, 655 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 6.1. вказаного договору № 1/МВВ, продавець несе відповідальність за наявність обладнання в приміщенні поросливого цеху, яке було зазначене в день огляду об'ємів.

Пунктом 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, позивачем не було доведено відсутності у визначеному договором обсязі обладнання в приміщенні порослевого цеху з вини відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснювався вивіз брухту чорних металів в період з 01.10.2006 по 04.05.2007. Вивіз брухту чорних металів у подальшому було припинено у зв'язку з тим, що у позивача закінчився термін дії ліцензії на операції з брухтом чорних металів, про що останній не заперечує і у зв'язку з чим між позивачем та ТОВ “Спец-Промтехресурс” 15.05.2007 було укладено договір № 3 про відступлення права вимоги.

Згідно п. 3.2. договору № 1/МВВ, сторони мають право розірвати договір, або призупинити його дію, якщо виникнуть розбіжності щодо виконання умов договору в період його виконання. Договір розривається за письмовою угодою сторін, або керуючись положенням діючого законодавства України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору, у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Барбет”, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 у справі № 35/524 є обґрунтованим і таким, що прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Барбет” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 у справі № 35/524 залишити без змін.

Матеріали справи № 35/524 повернути до Господарського суду міста Києва.     

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Алданова  С.О.