Рішення

від 11.02.2008 по справі 46/474

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/474

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2008 р.   Справа 46/474

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Діамар”  

доПриватного підприємства “Програм Стоунз”  

простягнення 7 094,46 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаСокур Є.М. —представник за довіреністю від 01.03.2007 р. № 1

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Діамар” звернулося до Приватного підприємства “Програм Стоунз” з позовом від 01.11.2007 р. № 4 про стягнення 6 766,86 грн. заборгованості за поставлений товар, 275,87 грн. пені та 51,73 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2007 р. № 46/474 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.01.2008 р.

28.01.2008 р. представник позивача надав суду клопотання про збільшення суми судових витрат, шляхом включення до них 31,13 грн., сплачених позивачем за отримання довідки про перебування відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій України в 3,00 грн. банківських послуг.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання, призначене на 28.01.2008 р. відповідача, розгляд справи було відкладено на  11.02.2008 р.     

У судове засідання, що відбулося 11.02.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал від 10.12.2007 р. та 28.01.2008 р. у справі № 46/474 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача 6 766,86 грн. боргу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на невиконання відповідачем обов'язку з оплати придбаного відповідно до договору поставки № ПМ-490/і від 16.07.2007 р. товару (мінеральної води). Зважаючи на порушення відповідачем обумовлених угодою сторін строків розрахунків позивач також просить стягнути з нього 275,87 грн. пені на час прострочення виконання грошового зобов'язання та 51,73 грн. 3 % річних.  

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

                                                         ВСТАНОВИВ:

16.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Діамар” в якості постачальника та Приватним підприємством “Програм Стоунз” в якості покупця  укладено договір поставки № ПМ-490/і, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару) на умовах, викладених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2  вказаної угоди асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в накладних.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № РН-3565 від 17.07.2007 р. позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 6 766,86 грн.   

У п. 4.2 договору № ПМ-490/і від 16.07.2007 р. сторони погодили, що оплата товару здійснюється за згодою сторін, але не пізніше чотирнадцяти календарних днів з моменту його передачі.   

У товарно-транспортній накладній  № РН-3565 від 17.07.2007 р. сторони визначили, що вартість отриманого по ній товару підлягає сплаті не пізніше 31.07.2007 р.  

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу  України.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов'язання  щодо передачі  відповідачу товару виконав належним чином, а саме: ним було здійснено поставку вищезазначеного товару у визначеній кількості за вищевказаною накладною на суму 6 766,86 грн., а відповідачем прийнято товар. Разом з тим, всупереч прийнятому зобов'язанню з оплати переданої позивачем продукції, відповідач не виконав його, оскільки не здійснив оплату за товар.

На підставі викладеного, вимога про стягнення 6 766,86 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 275,87 грн. пені за час прострочення зобов'язання та 51,73 грн. 3 % річних з простроченої суми.  

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов'язання  настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору сторони дійшли згоди, про те, що в разі порушення строку оплати товару, встановленого п. 4.2 даного договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу, а також 3 % річних.       

Розрахунок розміру пені та 3 % річних доданий позивачем до позовної заяви, відповідачем не заперечений, перевірений та приймається судом у зв'язку з чим позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Клопотанням від 28.01.2008 р. позивач просить покласти на відповідача судові витрати в розмірі 254,13 грн., що складаються з 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 31,13 грн. за отримання на вимогу суду довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України та 3,00 грн. витрат на банківські послуги.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат, до яких включаються державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.    

Оскільки витрати позивача, пов'язані з отриманням довідки про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України та перерахування через банківську установу грошових коштів, обумовлені розглядом позову про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, вказані суми слід вважати іншими витратами, пов'язаними з розглядом справи.     

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Програм Стоунз” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 34493949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамар” (01011, м. Київ, вул. Московська, 7, ідентифікаційний  код 34693607) 6766 (шість тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 86 коп. боргу, 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 87 коп. пені, 51 (п'ятдесят одну) грн. 73 грн. 3 % річних, 102 (сто дві) грн.  державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 31 (тридцять одну) грн. 13 коп. витрати на отримання довідки з Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України та 3 (три) грн. банківських послуг.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

справа №  46/474

11.02.08

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамар"

до                     Приватне підприємство "Програм Стоунз"

про                    стягнення 7 094,46 грн.

Суддя  Шабунін С.В.

:

                                                                                                   Шабунін С.В.а