Рішення

від 18.02.2008 по справі 33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  33/24

18.02.08

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «3-А»

до товариства з обмеженою відповідальністю «І.Л.Ж. Фрут»

про стягнення 30515,11 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Рябоконь С.Д., представник за довіреністю б/н від 12.11.2007 року.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «3-А»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «І.Л.Ж. Фрут»про стягнення 30515,11 грн. заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «3-А»та товариством з обмеженою відповідальністю «І.Л.Ж. ФРУТ»було укладено Договір транспортного експедирування № 13 від 7.08.2006 року, згідно якого Експедитор взяв на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу Клієнта, а Клієнт сплатити належну експедиторові винагороду, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені Експедитором в інтересах Клієнта.

04.08.2006 року на судні «Zim Novorossiysk»на адресу ТОВ «І.Л.Ж. ФРУТ»прибув вантаж - грейпфрути, апельсини (контейнери №№ ZCSU5900140, ZCSU5918196, ZCSU5952734) що підтверджується коносаментом № ZIMUDUR63608400, копія коносаменту наявна в матеріалах справи. На підставі та в цілях виконання Договору Експедитор виконав за нарядом № 150 від 08.08.2006 року (копія якого наявна в матеріалах справи) послуги транспортного експедирування вантажу Клієнта.

На ім'я Експедитора, що діяв за дорученням Клієнта, за послуги по обслуговуванню контейнерів Клієнта надані третіми особами, були виставлені наступні рахунки:

- навантажувально-розвантажувальні роботи, згідно рахунку № 810651 від 18.08.2006 року на суму 2233,37 грн.;

- виставлення контейнерів, згідно рахунку № 10480 від 28.08.2006 року на суму 540, 00 грн.;

- деммередж, згідно рахунку № 399Д від 05.09.06року на суму 7575,00 грн.;

- обслуговування рефконтейнерів, згідно рахунку № 398 від 05.09.2006 року на суму  7090,20 грн.;

- навантажувально-розвантажувальні роботи, візірування, зберігання, згідно рахунку №. 97 від 10.08.2006 року на суму 3181,50 грн.;

- уніфікована митна квитанція МД-1 № 344166 від 08.08.2006 року на суму 38,94 грн.

Ці рахунки були сплачені Експедитором, що підтверджується довідкою Акціонерного Банку «Південний»№ 18/6926БТ від 01.11.2007 року, що наявна в матеріалах справи.

Згідно п. 2.4. Договору Клієнт зобов'язаний сплатити належну Експедитору винагороду, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах Клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Розмір винагороди, що Клієнт повинен сплатити Експедиторові за надання передбачених Договором послуг, згідно п. 3.1. Договору складає - 2164,57 грн.

Згідно п. 3.2. Договору розрахунки між Експедитором та клієнтом за виконану роботу та відшкодування витрат, понесених експедитором, здійснюються згідно рахунків, які виставляються Експедитором за кожну окрему партію вантажу, протягом п'яті банківських днів зі дня виставлення рахунку.

Експедитор роботу, передбачену Договором, виконав. Клієнт акт виконаних робіт підписувати невмотивовано відмовився, виставлений рахунок № 167 від 1008.2006 року на суму 22823,58 грн. не сплатив.

Станом на 01.11.2007 року Клієнт грошового зобов'язання не виконав. Сума заборгованості Клієнта перед Експедитором складає 22823,58 грн.

В ході досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 329 від 09.10.2007 року, відповідач не вчинив жодних дій та не відповів на вимогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Л.Ж. ФРУТ»більше 14 місяців не виконує своє зобов'язання по сплаті заборгованості, усіма можливими засобами ухиляється від сплати заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором транспортного –експедирування  у сумі 22823,58 грн., пеню у розмірі 1825,88 грн., штраф у розмірі 228,23 грн. інфляційні втрати у розмірі 1825,89 грн. та просив судові витрати покласти на відповідача.

Також, представник позивача, подав, у якості доказу відповідь Південної регіональної митниці Державної митної служби України №25/27-07/1541 від 15.02.2008 року в якій зазначено, що товар «апельсини та грейпфрути»згідно повідомлення 100000005/6/144183 та СМR №110 вивозився з Одеського морського торгівельного порту в контейнерах ZCSU5900140, ZCSU5918196, ZCSU5952734 на адресу ТОВ «І.Л.Ж. Фрут», м. Київ, вул. Волинська, 34/1. Та повідомлено, що згідно інформації ЄАІС Держмитслужби вищезазначений товар надійшов до митниці призначення 17.08.206 року і митне оформлення проведено за ВМД 100000005/6/411378.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом доказів не подав, жодних клопотань з повідомленням причин своєї неявки не направляв, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Також, позивачем заявлялось клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти що знаходяться на рахунках відповідача, яке судом визнано необґрунтованим , а отже таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи  докази суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 20659,01 грн. та штрафних санкцій, в частині позовних вимог щодо стягнення суми винагороди у розмірі 2164,57 грн. відмовляє.

Як встановлено в судовому засіданні між позивачем та відповідачем укладено Договір транспортного експедирування № 13 від 07.08.2006 року.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1,2,8,10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем по договору транспортного експедирування у сумі 20659,01 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення розмір винагородження, що Клієнт повинен сплатити Експедиторові за надання передбачених Договором послуг, згідно п. 3.1. Договору у сумі 2164,57 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за надання передбачених цим Договором послуг Клієнт сплачує Експедиторові винагороду у грошовій сумі шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок Експедитора протягом 5 банківських днів із дня виставлення рахунку. Винагорода встановлюється за домовленістю сторін.

Підписанням договору № 13 від 07.08.2006 року сторони висловили згоду на застосування умов визначених договором та обізнаність щодо їх змісту.

Як вбачається із зазначеного пункту договору товариство з обмеженою відповідальністю ««І.Л.Ж. Фрут»зобов'язалось виплатити винагороду товариству з обмеженою відповідальністю «3-А»протягом встановленого терміну ставлячи цю виплату під умову у вигляді домовленості сторін.

У зв'язку з тим, що позивач не надав суду жодних доказів, що можуть підтвердити домовленість сторін на виплату грошових коштів у розмірі 2164,57 грн., а тому суд відмовляє позивачу в задоволені цієї позовної вимоги у зв'язку з її недоведеністю.     

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно  до  ч. 4 ст. 231 ГК  України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 4.1.4. Договору у разі несвоєчасної сплати належних Експедиторові сум, вказаних у розділі 3 цього Договору, Клієнт повинен сплатити штраф у розмірі 1 відсотка від належної до сплати суми та оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно  до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, є порушенням грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1652,72 грн. (за перерахунком суду) підлягає задоволенню в повному обсязі також підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 1% від належної до сплати суми  у розмірі 206,59 грн.

Відповідно  до  ч. 6  ст.  232  ГК  України нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача щодо несплати грошових коштів на користь позивача, є порушенням

грошових зобов'язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі та за перерахунком суду складає 1780,07грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. А п.2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови КМ України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 118 гривень.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита відповідно до задоволених вимог в розмірі 242,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 107,37 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «І.Л.Ж. ФРУТ»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 34/1, код ЄДРПОУ 31861424, р/р 26005380670301 в Київській обласній філії АКБ «УКРСОЦБАНК»МФО 321013), або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «З-А»(65009, м. Одеса, пл. 10 Квітня, 1 код ЄДРПОУ 21037036 р/р 2600231656 в ВАТ АБ «Південний» м. Одеси, МФО 328209)

суму основного боргу у розмірі 20659 (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 01 коп., штраф у розмірі 1% у сумі 206 (двісті шість) грн. 59 коп., пеню у розмірі 1780 (одна тисяча сімсот вісімдесят) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 1652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 72 коп., державне мито у сумі 242 (двісті сорок дві) грн. 97 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 107(сто сім) грн. 37 коп., а всього 24645 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 73 коп.

3. В частині стягнення винагороди у розмірі 2146,57 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                     Мудрий С.М.