Рішення

від 18.02.2008 по справі 34/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/32

18.02.08

За позовомДочірнього підприємства «Аскона-центр»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стелінг»

простягнення 16 513,35 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Гребінник М.О. (довіреність б/н від 01.02.2007);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «Аскона-центр»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелінг»(далі –Відповідач) про стягнення 13 974,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 698,72 грн. інфляційних втрат, 88,58 грн. 3% річних, 501,65 грн. пені, а також на підставі статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі –ГК України) 1250 грн. витрат на юридичні послуги, які позивач визначив за природою як збитки.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором б/н від 27.02.2007 (далі –Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, щодо оплати вартості поставленого товару.

Позивач також просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать Відповідачу.

Суд зазначене клопотання відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статей 33, 66 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

18.01.2008 Позивач відповідно до статті 22 ГПК України подав клопотання про зменшення та перерахування розміру позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з Відповідача 6000 грн. заборгованості за поставлений товар, 3960 грн. інфляційних втрат, 60 грн. 3% річних, 394,52 грн. пені та 1250 грн. витрат на юридичні послуги (збитки), а також 165,13 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане клопотання мотивовано тим, що за період розгляду справи у господарському суді Відповідачем було погашено частину заборгованості, яка є предметом даного спору, в сумі 7974,4 грн., а також тим, що Позивач зробив перерахування суми санкцій станом на день подання даного клопотання.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, була надіслана на юридичну адресу Відповідача: 02175, м. Київ, Харківське шосе, 21/6, кв. 48, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої станом на 15.02.2008. Про отримання поштової кореспонденції Відповідачем за вказаною адресою, зокрема, свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення 14.02.2008.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

27.02.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Постачальник) продає, а Відповідач (Покупець) приймає та оплачує товар, партіями у кількості та асортименті, які вказуються в рахунках фактурах та товарних накладних.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець проводить оплату на розрахунковий рахунок Постачальника в національній грошовій одиниці України на умовах відстрочки платежу на п'ятнадцять днів.

Згідно з пунктом 5.2 Договору за несвоєчасну оплату в термін вказаний в розділі 3 даного Договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

На виконання умов Договору Позивач виставив Відповідачу рахунки-фактури № СФ-0002757 від 01.08.2007 на суму 12 589,20 грн., № СФ-0002943 від 15.08.2007 на суму 10 812 грн., всього на суму 23 401,20 грн.

На виконання вказаного Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних від 02.08.2007 № РН-001242 на суму 2 098,20 грн., № РН-001243 на суму 4 196,40 грн., № РН-001245 на суму 2 098,20 грн., № РН-001250 на суму 4 196,40 грн.; від 15.08.2007 № РН-001309 на суму 2 162,40 грн.; від 16.08.2007 № РН-001320 на суму 2 162,40 грн., № РН-001321 на суму 2 162,40 грн.; від 27.08.2007 № РН-001380 на суму 2 162,40 грн., № РН-001382 на суму 2 162,40 грн., № РН-001384 на суму 2 162,40 грн., всього на суму 25 536,60 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом Відповідача на вказаних видаткових накладних та довіреностями серії ЯНЮ № 771254 від 01.08.2007, № 771294 від 14.08.2007, № 771315 від 22.08.2007.

Відповідач за поставлений на підставі вказаних видаткових накладних товар, частково розрахувався з Позивачем на суму 19 563,60 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається із банківських виписок з особового рахунку Позивача за 23.01.2008, 25.01.2008, 01.02.2008 та 06.02.2008 Відповідачем сплачено заборгованість у сумі 7974,4 грн. вже після звернення Позивача з даним позовом до суду (15.01.2008).

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що після подання позову до суду Відповідачем сплачено борг у сумі 7974,4 грн. провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Разом з тим, позаяк відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, пункту 3.1 Договору Відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом п'ятнадцяти днів після його отримання, проте сплатив вказану суму боргу лише після звернення Позивача з позовом до суду, то згідно з статтею 49 ГПК України судові витрати в цій частині покладаються на Відповідача.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач відповідно до пункту 3.1 Договору повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 12 589,20 грн., в строк до 17.08.2007; у сумі 2 162,40 грн., в строк до 30.08.2007; у сумі 4 324,80 грн., в строк до 31.08.2007; у сумі 6 487,20 грн., в строк до 11.09.2007, всього у сумі 25 563,60 грн.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 6000 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 6000 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 3960 грн. інфляційних втрат та 60 грн. 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з аналізу положень частин 2, 3 статті 549 ЦК України «штраф»передбачений пунктом 5.2 Договору за своєю правовою природою є пенею, а тому до нього застосовуються усі положення законів, які стосуються пені.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з вищезазначеним, розрахунок пені за період з 12.09.2007 до 18.01.2008 здійснюється судом відповідно до приписів вказаних норм і складає:

Сума боргу(грн.)Період прострочення кількість днів прострочення2-на облікова ставка НБУПеня (грн.)

6000з 12.09.2007 до 31.12.200711116 %291,95

6000з 01.01.2008 до 18.01.20081820 %59,02

Разом:350,97

Отже, підлягає стягненню пеня у сумі 350,97 грн.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на юридичні послуги, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2007 між Позивач (Замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Ілляш і партнери»(Виконавець) було укладено договір на надання юридичних послуг (далі –Договір про правову допомогу), відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати юридичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором на надання юридичних послуг, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 3.1 договору на надання юридичних послуг, оплата юридичних послуг за виконані роботи становить 1 250 грн.

Згідно з пунктом 3.2 договору на надання юридичних послуг, Замовник зобов'язаний перерахувати 100% від суми вказаної в пункті 3.1 договору на надання юридичних послуг протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору на надання юридичних послуг.

На виконання пункту 3.2 договору на надання юридичних послуг, Позивач сплатив ТОВ «Юридична компанія «Ілляш і партнери»1250 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2007 № 2185.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення на підставі статей 224, 225 ГК України 1250 грн. збитків, які полягають у компенсації вищевказаних витрат на юридичні послуги, Позивач посилається на те, що він з метою забезпечення реалізації закріплених Конституцією України прав на правову допомогу, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, змушений був звернутися за вищевказаною правовою допомогою до ТОВ «Юридична компанія «Ілляш і партнери», сплативши при цьому вищезазначену суму коштів. Отже, ці кошти були ним сплачені для відновлення його порушеного права, і тому повинні бути відшкодовані йому Відповідачем.

При цьому Позивач зазначає, що в його штатному розкладі відсутня посада юриста, який би мав можливість представляти інтереси Позивача в суді, а отже останнє не мало змоги захищати свої права самостійно.

Частинами 1 та 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Виходячи зі змісту статті 623 ЦК України збитки кредиторові відшкодовуються боржником у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобов'язальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобов'язання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобов'язання, носить обов'язковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Проте, як свідчать матеріали справи, розмір плати за отриману юридичну допомогу, на яку погодився позивач, не пов'язаний із сумою, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у даній справі, тобто не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із діями Відповідача, пов'язаними з невиплатою суми боргу.

Зобов'язального характеру відшкодування витрат на юридичну допомогу також не носить а ні за умовами договору, а ні за вимогами закону. Адже, умовами Договору сторони не передбачили компенсацію витрат на юридичну допомогу у випадку порушення сторонами умов цього договору. А згідно з частинами 1, 2, 3 статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов'язком сторони, витрати якої щодо такої особи не носять для другої сторони у справі обов'язкового характеру, і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони.

Посилання Позивача на ту обставину, що у його штаті не має спеціалістів, які могли б вчинити юридично грамотні дії, спрямовані на прийняття судом рішення про задоволення даного позову, що змусило позивача понести певні витрати на оплату таких послуг, які надані йому сторонніми особами, суд не бере до уваги виходячи з того, що результати розгляду справи у суді залежать не від того хто представляє інтереси позивача, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналіз правовідносин Позивача і Відповідача з приводу відшкодування Відповідачем шкоди у вигляді витрат позивача на юридичну допомогу за Договором про правову допомогу, предметом якого є надання юридичних послуг (послуг з підготовки позовної заяви до Відповідача в господарський суд, представництво Замовника в суді, надання консультаційних послуг з юридичних питань що стосуються даного договору; надання послуг адвоката), дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки як було встановлено судом, витрати за цим договором не мають обов'язкового характеру для Відповідача, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями Відповідача.

Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (витрат на юридичну допомогу) слід відмовити з підстав їх незаконності та необґрунтованості.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 28, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530,  546, 549, 610, 612, 625 ЦК України, статтями  193, 230 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 7974,4 грн. грн. боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелінг»(02175, м. Київ, Харківське шосе, 21/6, кв. 48, ідентифікаційний код 33443462, р/р 26006052700841 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, а у випадку відсутності коштів  із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Дочірнього підприємства «Аскона-центр»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, корпус 83, ідентифікаційний код 31625492, р/р 260000178100 в АБ «Брокбізнесбанк»м. Київ, МФО 300249) 6000 (шість тисяч) грн. боргу, 3 960 (три тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. інфляційних втрат, 60 (шістдесят) грн. 3% річних, 350 (триста п'ятдесят) грн. 97 коп. пені, а також 146 (сто сорок шість) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 104 (сто чотири) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 03.03.2008