Постанова

від 19.02.2008 по справі 16-5-17-1/236-05-6032

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16-5-17-1/236-05-6032

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" лютого 2008 р.Справа № 16-5-17-1/236-05-6032

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

Згідно розпорядження голови суду Балуха В.С. від 12.02.2008 р. за № 35/1 в зв'язку з виробничою необхідністю зроблено заміну суддів Журавльова О.М. на суддю Гладишеву Т.Я. у складі колегії: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді Савицький Я.Ф., Журавльов О.О., для подальшого розгляду справи         № 16-5-17-1/236-05-6032 у складі колегії: головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.

при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.  

за участю представників сторін:

від позивача: Воскобойников В.Й., посвідчення № 7-102

від відповідача 1: Козлов А.В., дов. б/н від 19.11.2007 р.

від відповідача 2: не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дачно-будівельного кооперативу „Науковий робітник” (далі по тексту - ДБК "Науковий робітник")

на рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р.

по справі № 16-5-17-1/236-04-6032

за позовом Українсько–болгарського спільного підприємства „Вітінформ” у вигляді ТОВ (далі по тексту - УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ)

до ДБК „Науковий робітник”, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна

про визнання договору оренди та додаткових умов до нього недійсними, визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

В С Т А Н О В И Л А:

22.06.2005 р. СП „Вітінформ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ДБК ”Науковий робітник” про визнання договору оренди від 10.11.1994 р., укладеного між СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ та ДБК „Науковий робітник”, та доповнень до нього недійсними, 05.05.2006 р. надійшли уточнені позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, Французьский бульвар, 53, та про зобов'язання  КП „ОМБТІ та РОН” зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно і до участі у справі в якості другого відповідача було залучено комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації  та реєстрації об'єктів нерухомості”.

19.07.2006 р. позивачем позовні вимоги знов уточнені в частині адреси спірного приміщення і позивач просить визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, літ. 1”А”, загальною площею 95 кв.м.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у позивача відсутні правовстановлюючи документи на приміщення, яке було предметом оренди, що свідчить про відсутність у відповідача права на передачу об'єкту в оренду будь-яким особам та тягне за собою недійсність даної угоди, посилаючись на положення ст. 761 ЦК України в редакції від 16.01.2003 р., якими встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, та на положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., яким передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, враховуючи, що поліпшення, виконані позивачем, привели до утворення нового майна, орендатор стає співвласником цього об'єкту, а враховуючи, що у відповідача немає прав на реконструйовану площу розміром 27,9 кв.м., надану в оренду, то на підставі ст. 331 ЦК України  право власності на нерухоме майно повинно бути визнано за позивачем, як наслідок недійсності угоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. (суддя Желєзна С.П.) по справі № 16-5-17-1/236-05-6032 позов задоволено частково, визнано право власності за УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ на нежитлові приміщення кафе-бару, розташовані за адресою: м. Одеса, Французьский бульвар, 53 літ 1”А”, загальною площею 95 кв.м., стягнуто з ДБК „Науковий робітник” на користь позивача витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу, провадження у справі в частині зобов'язання КП „ОМБІ та РОН” зареєструвати право власності припинено, в іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суд обґрунтовано тим, що позивач з 1994 року на законних підставах користувався нежитловим приміщенням площею 27,9 кв.м., розташованим за адресою: м. Одеса, Французьский бульвар, 53. В результаті пожежі, яка відбулася в 1996 році, приміщення було майже знищено і позивачем в існуючих межах було створено новий об'єкт за свій рахунок і власними силами. Це будівництво не є самочинним, проектування, розробка, будування, а також експлуатація приміщення з 1997 року здійснювалося на підставі відповідних узгоджень та дозволів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ДБК „Науковий робітник” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково з прийняттям постанови про припинення провадження у справі за позовом УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до ДБК „Науковий робітник” про визнання права власності, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що у справі                          № 9/208-04-6929 за позовом ДБК „Науковий робітник” до УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ про усунення перешкод в здійсненні права власності та виселення та за зустрічним позовом УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до ДБК „Науковий робітник про визнання права власності в задоволені зустрічного позову відмовлено, тобто даний спір вже було розглянуто.

Позивачем 04.05.2006 р. було подано уточнення позовних вимог, відповідно до яких було заявлено нову позовну вимогу з відповідно новим предметом та підставою, що  не передбачено статтею 22 ГПК України.

Висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні не  відповідають встановленим обставинам справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

17.01.2007 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ДБК „Науковий робітник” про зупинення провадження у справі № 16-5-17-1/236-05-6032 до розгляду по суті касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду по адміністративній справі         № 1/329-05-9100А.

Ухвалою від 08.02.2007 р. провадження по справі № 16-5-17-1/236-05-6032 було зупинено.

Ухвалою від 28.01.2008 р. провадження по вказаній справі поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2008 р.

В судовому засіданні представник ДБК „Науковий робітник” підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення заперечує.

Представник КП „ОМБІ та РОН” в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову УБ СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до ДБК „Науковий робітник” про визнання права власності, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовними вимогами вказував наступне: 10.11.1994 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір оренди нежитлових приміщень, а саме: кімнати площею 17,5 кв.м., кімнати площею 6,9 кв.м., коридора площею 3,5 кв.м., а всього загальною площею 27,9 кв.м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, б.1. Умовами укладеної угоди Орендар був зобов'язаний здійснити поточний ремонт приміщень, строк дії договору буде визначено після здійснення орендарем ремонту приміщень, Додатковою угодою від 01.08.1996 р. сторони визначили строк дії договору оренди у п'ять років з 01.08.1996 р. по 01.08.2001 р. Додатковою угодою від 01.08.2001 р. строк дії договору було визначено до 01.08.2004 р.

Позивач наполягає на визнання даного договору та додаткових угод до договору недійсними, вказуючи на наступне: у позивача відсутні правовстановлюючи документи на приміщення, яке було предметом оренди, що свідчить про відсутність у відповідача права на передачу об'єкту в оренду будь-яким особам та тягне за собою недійсність даної угоди. В обґрунтування вказаного, позивач посилається на положення ст. 761 ЦК України (в редакції від 16.01.2003 р.), якою встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, та на положення ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., яким передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Обґрунтовуючи свою правову позицію наведеними нормами, СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ просить визнати недійсним договір оренди від 10.11.1994 р., укладений між сторонами та додаткові угоди до нього.

Суд першої інстанції в задоволені вказаних вимог відмовив, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Рішення в цій частині сторонами не оскаржується і судова колегія правового аналізу рішення в цій частині надавати не вважає необхідним.

Відносно визнання права власності суд першої інстанції вказав: СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ та ДБК „Науковий робітник” з 10.11.1994 р. до серпня 2004 року знаходились в договірних орендних відносинах.

19.02.1996 р. у приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, д. 1, виникла пожежа, в результаті якої приміщення, яке було орендовано СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ повністю згоріло. Позивачем були здійснені заходи щодо відновлення знищеного майна.

Із документів, наданих позивачем з'ясовано, що з одноповерхової будівлі площею 27,9 кв.м. без каналізації, водопроводу, опалення, згідно технічного паспорту МБТІ та земельної ділянки площею 47,9 кв.м. з призначенням будівлі для господарських потреб, об'єкт нерухомого майна був перетворений на двоповерховий кафе-бар з кухнею, ліфтом, баром, закритим обіднім залом, побудованим на земельній ділянці площею 49,7 кв.м. з розсувними вітражами, окремими готельними номерами зі всіма зручностями, газифікований, каналізований, проведена нова кабельна лінія 500 м та інше. Ця будівля за всіма документами рахується як кафе-бар. Тобто замість адміністративного приміщення була збудована будівля з іншим призначенням. Даний об'єкт був побудований виключно за грошові кошти СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ, що підтверджено рішенням господарського суду Одеської області по справі          № 9/208-04-6929 за позовом ДБК „Науковий робітник” до СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ про усунення перешкод у користуванні правом власності та за зустрічним позовом СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до ДБК „Науковий робітник” про визнання права власності і тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішення господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд першої інстанції не вважає за доцільне здійснювати аналіз документів, якими підтверджені витрати СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ на відновлення знищеного пожежею майна та будівництво нового об'єкту нерухомості з іншим цільовим призначенням.

Крім того, суд вказав, що в межах даної справи пред'являються вимоги про визнання права власності на побудовану позивачем будівлю кафе-бару загальною площею 95,00 кв.м., розташовану в м. Одесі, Французький бульвар, 53, літ 1 „А”, які ґрунтуються на отриманні позивачем усіх дозвільних документів на будівництво кафе-бару після пожежі.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що з 1994 року позивач на законних підставах користувався нежитловими приміщеннями загальною площею 27,9 кв.м. В результаті пожежі, яка відбулася у 1996 році, приміщення було майже повністю знищено. В межах фундаментальних меж, тобто в межах існуючої раніше площі позивачем був побудований новий об'єкт, відновлений за рахунок і власними силами позивача, що встановлено судовим рішенням по справі № 9/208-04-6929 за позовом ДБК „Науковий робітник” до СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ про усунення перешкод в користуванні правом власності та за зустрічним позовом СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до ДБК „Науковий робітник” про визнання права власності.

Крім того, на думку суду, в результаті пожежі відбулося знищення майна, на яке було зареєстроване право власності ДБК „Науковий робітник”. Орендні відносини, в яких перебували сторони, судом до уваги не приймаються з огляду на той факт, що на час вирішення спору по даній справі у ДБК „Науковий робітник” відсутні будь-які встановлюючи документи на спірний об'єкт, який підлягає оцінці як новостворене майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Статтею 49 Закону України „Про власність” від 07.02.1991 р. передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом. Згідно ч. 1.2 ст. 4 зазначеного закону встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

У відповідності зі ч. 1 ст. 26 Закону України „Про власність”, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах не заборонених законом. При цьому, визнання за юридичною особою права власності на створене нею майно в судовому порядку не суперечить вимогам чинного законодавства України. Більш того, згідно з ч.1, 3 ст. 48 ЗУ „Про власність” Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Захист права власності здійснюється , у тому числі, господарським судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Приймаючи до уваги ті обставини, що СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ проектування, розробка, будування, а також експлуатація з 1997 року кафе-бару здійснювалась на підставі відповідних узгоджень та дозволів, враховуючи створення нового майна за власний рахунок та власними силами позивача, а також з огляду на відсутність правових підстав для визнання за спірним приміщенням категорії самочинного, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині визнання за СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ права власності на нежитлове приміщення кафе-бару, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Французький бульвар, 53, літ. 1”А”, загальною площею 95,00 кв.м.

При цьому суд вказав, що у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі за позовом СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ про визнання права власності , оскільки у справі № 9/208-04-6929 СМП „Вітінформ” зверталося з позовом про визнання права власності на другий поверх спірного приміщення та кафетерій площею 70,00 кв.м. з огляду на таке: як вбачається з судових рішень по справі № 9/208-04-6929, СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ свої вимоги про визнання права власності обґрунтовувало положеннями ст. 778 ЦК України, якими передбачено, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає є співвласником, тобто вимоги СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ розглядалися саме виходячи з орендних відносин, які існували між сторонами по справі. Крім того, на момент вирішення спору по вказаній справі, право власності на спірні приміщення було зареєстровано за ДБК „Науковий робітник”, в той час як в межах даної справи СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ обґрунтовує свої вимоги про визнання права власності на нову річ, посилаючись на судове рішення, постановлене за результатами розгляду справи № 1/329-05-9100А за позовом СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ до КП „ОМБТІ та РОН”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДБК „Науковий робітник” на 19/100 часток домоволодіння - адміністративну будівлю № 53 по Французькому бульвару в м. Одесі, яким зобов'язано КП „ОМБТІ та РОН” скасувати реєстрацію.

З огляду на викладене, враховуючи інші підстави, які висунуті позивачем в межах даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання права власності.

Судова колегія погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для припинення провадження у справі, оскільки при розгляді справи                № 9/208-04-6929 розглядалися вимоги відносно визнання права спільної власності на частину приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, літ1 „А”, а в межах даної справи позивач заявляє вимоги відносно визнання права власності на новостворене майно.

З висновком суду щодо визнання права власності на спірне приміщення, судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2004 р. по справі № 9/208-04-6929 було задоволено позов ДБК „Науковий робітник” та СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні права власності позивачу шляхом виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 27,9 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Фіранцузький бульвар, 53 буд. 1, та задоволено зустрічний позов СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ і за СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ визнано право власності на приміщення площею 70,00 кв.м., розташовані на другому поверсі вказаного приміщення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р. рішення суду від 14.12.2004 р. по вказані справі частково скасовано у задоволені позову СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ про визнання права власності відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 р. по справі № 9/208-05-6929 постанова Одеського апеляційного господарського суду залишена без змін.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що 10.11.1994 р. між сторонами було укладено договір оренди нежилих приміщень загальною площею 27,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53, б.1, строком на п'ять років. В договорі було обумовлено здійснення позивачем –СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ – ремонтних робіт приміщень за рахунок орендної плати.

Доповненням до договору оренди від 10.11.1994 р. сторони визначили новий строк договору на п'ять років з 01.08.1996 р. по 01.08.2001 р., в п.п. 2.2 якого зазначили про збільшення площу орендованого приміщення першого поверху за рахунок прибудованих санітарного блока і тамбура.

Доповненням до Договору оренди від 10.11.1994 р. (без дати) сторони визначили новий строк договору оренди з 01.10.1999 р. по 01.08.2004 р., зазначивши, що предметом оренди є нежиле приміщення  загальною площею 60,00 кв.м. та земельна ділянка площею 49,4 кв.м.

Також доповненням передбачено здійснення відповідачем будівельних, реконструкційних, сантехнічних робіт і заходів з упорядкування газо- і елетропостачання за власний рахунок загальною вартістю 11000 умовних одиниць з наступним відшкодуванням цієї суми позивачем за рахунок орендної плати (т. 1, а.с. 10-13).

Тобто поліпшення орендованого майна, його реконструкція, здійснювалося за згодою наймодавця, не за власний рахунок орендаря, а за рахунок орендної плати.

Скасування реєстрації права власності на спірне приміщення за ДБК „Науковий робітник” не є підставою вважати, що між сторонами не існували орендні відносини, оскільки постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р. по справі № 9/209-04-6929 та постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 р. по справі  № 9/208-05-6929, які є чинними на даний час, підтверджено наявність орендних правовідносин між сторонами та те що поліпшення орендованого майна, його реконструкція, здійснювалося за згодою наймодавця (тобто за згодою ДБК „Науковий робітник”), не за власний рахунок орендаря, а за рахунок орендної плати.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Із наявних в матеріалах справи документів відсутні докази того, що спірна будівля була введена в експлуатацію у встановленому законом порядку, що будь-хто звертався з такою заявою (про введення до експлуатації) до встановлених законодавством органів.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання права власності за позивачем на приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53 літ. 1”А”, і вважає за необхідне рішення в частині визнання права власності скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову. На підставі викладеного, підлягає скасуванню і рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на сплату державного мита та на ІТЗ судового процесу.

Надані позивачем суду документи на підтвердження своїх вимог (т. 3, а.с. 123-177) відносно права власності та посилання на рішення суду по адміністративній справі № 1/329-05-9100А не можуть бути прийняті до уваги в якості належних доказів, з огляду на вищевказане.

Посилання суду першої інстанції, як на доказ набуття права власності, на рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2004 р. по справі        № 9/208-04-6929, скасоване постановою Одеського апеляційного господарського суду, безпідставне.

Посилання суду першої інстанції на створення позивачем нового майна за власний рахунок та власними силами не може бути підставою для задоволення позову, оскільки це спростовується Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 р. та Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 р. по справі № 9/208-05-6929.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявним у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги ( подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене судова колегія вважає, що підстави для припинення провадження в частині визнання права власності відсутні, однак, висновки, викладені в рішенні справи, не відповідають обставинам справи і тому судова колегія приходить до висновку про скасування рішення в частині визнання права власності на спірне майно за СП „Вітінформ” у вигляді ТОВ та про прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволені позову про визнання права власності.

За таких обставин пункт 5 резолютивної частини рішення відносно стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на сплату державного мита та на ІТЗ судового процесу, підлягає виключенню з рішення.

В частині зобов'язання КП „ОМБТІ та РОН” здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 53 літ. 1”А”, загальною площею 95,00 кв.м. суд припинив провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки даний спір є справою адміністративної юрисдикції, що не оскаржується сторонами, і з даним висновком судова колегія погоджується.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДБК „Науковий робітник” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. по справі № 16-5-17-1/236-05-6032 скасувати частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: "В задоволені позову Українсько–болгарського спільного підприємства „Вітінформ” у вигляді ТОВ про визнання права власності –відмовити".

Пункт 5 резолютивної частини рішення виключити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Лавренюк О.Т.

Суддя                                                                                                Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                Гладишева Т.Я.