Рішення

від 27.02.2008 по справі 8/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/186

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2008 р.                     Справа № 8/186.

За позовом Колективного підприємства “Цегельник”, м. Хотин Чернівецької області

до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”

про стягнення 24668,07 грн.

Суддя Паскарь А.Д.

Представники:

Від позивача: Попович Д.М., довіреність від 22.06.2007 № 06/1ю

Від відповідача: Тимофійчук Л.М., довіреність від 01.02.2008 № 43

СУТЬ СПОРУ: Колективне підприємство “Цегельник”, м. Хотин Чернівецької області звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” про визнання недійсними донарахування до акту про порушення Правил користування електричною енергією від 18.04.2007 № 7-458, в розмірі 38474 кВт. год. на суму 15211,09 грн., протоколу засідання комісії по розгляду акту № 7-458 від 18.04.2007, припису про заміну трансформаторів струму від 18.04.2007, акту про порушення Правил користування електричною енергією № 7-458 від 18.04.2007, стягнення 9456,98 грн. збитків, заподіяних невиконанням Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 із змінами і доповненнями та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі –Правила), в тому числі: вартість придбаних внаслідок неправомірних дій відповідача трансформаторів струму в кількості 3-х штук на суму 184,50 грн.; вартість послуг відповідача по заміні зазначених трансформаторів на суму 156,91 грн.; втрачений прибуток через вимушене зупинення робіт заводу для заміни трансформаторів на суму 2695,88 грн.; вартість перевірки трансформаторів в м. Хмельницькому на суму 76,50 грн.; вартість юридичних послуг на суму 5000 грн. та кошти для поїздок в м. Чернівці та в м. Хмельницький в розмірі 1343,19 грн.

Позов мотивується тим, що оскаржувані документи відповідачем прийняті з чисельними порушеннями вимог Правил, що призвело до виникнення зазначених збитків.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, в тому числі у зв'язку з порушенням встановленого законодавством строку для оскарження рішення комісії по визначенню обсягу та вартості недонарахованої електричної енергії, порушення відповідачем пунктів 3.3 та 6.40 Правил.

Розпорядженням  голови господарського суду Чернівецької області від 12.02.2008 розгляд справи доручений судді Паскарю А. Д.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Донарахування до акту про порушення Правил користування електричною енергією від 18.04.2007 № 7-458 в розмірі 38474 кВт. год. на суму 15211,09 грн., припису про заміну трансформаторів струму від 18.04.2007, акту про порушення Правил користування електричною енергією № 7-458 від 18.04.2007  мають лише рекомендаційний характер для позивача та ніяких обов'язків для нього не встановлюють.

Зазначені документи можуть бути доказами при вирішення можливого майнового спору між сторонами, але не предметом спору.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відносно визнання недійсними акту про порушення правил користування електричною енергією юридичною особою від 18.04.2007, донарахування до нього та припису провадження у справі належить припинити у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Щодо протоколу засідання комісії Хотинського району електричних мереж по розгляду акту № 7-458 від 18.04.2007, суд зазначає, що по за своєю суттю  це є рішення протокольної форми структурного підрозділу відповідача, тобто акт суб'єкта господарювання індивідуальної дії.

Пунктом 5.1 Правил визначено, що основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін є договір про постачання електричної енергії. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Такий договір сторони у справі уклали 10.03.2004  за № 407, пунктом 2 якого передбачено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством, зокрема Правилами.

У відповідності до складеного представниками ВАТ “ЕК “Чернівціобленерго” за участю представника позивача акту від 18.04.2007 № 7-458 про порушення Правил користування електричною енергією юридичною особою при обстеженні належних позивачеві приладів обліку струму виявлено їх неправильну роботу “при включеній нагрузці 1/3 фази А недонараховується”.

На підставі згаданого акту комісією Хотинського РЕМу 20.04.2007 був  прийнятий протокол засідання  комісії по його розгляду, згідно з  яким вирішено нарахувати позивачеві збитки за шість місяців, тобто 15211,09 грн.

Пункт 3.2 Правил встановлює хто конкретно несе відповідальність за технічний стан засобів обліку електроенергії, а пункт 6.40 містить можливі порушення з боку споживача з метою зниження значення показів засобу обліку та порядок перерахунку обсягу фактично спожитої електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем –юридичною особою Правил.

Відповідальність сторін передбачена розділом 4 укладеного ними договору. Зокрема, відповідно до пунктів 4.3, 4.4 договору відповідальність за технічний стан обліку несе організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб покладається на їх власника або організацію, на території якої вони встановлені, згідно з відповідним договором.

Підпунктом 4.2.4 пункту 4.2 договору встановлено, що Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з методикою, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України –НКРЕ), у разі таких дій:

4.2.4.1 Самовільного внесення змін у схему обліку електроенергії;

4.2.4.2 Пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

4.2.4.3 Споживання електроенергії поза засобами обліку;

4.2.4.4 Інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ.

Водночас пунктом 4.2.5 договору встановлено, що Споживач не несе відповідальності перед Постачальником у відповідності до вимог пунктів 4.2.1-4.2.4 цього Договору, якщо доведе, що порушення виникли не з його вини.

Текстуальний аналіз зазначених пунктів договору свідчить про те, що відповідальність позивача можлива лише при здійсненні ним конкретних дій, спрямованих на позаоблікове споживання електроенергії, а також при наявності інших умов, визначених методичними рекомендаціями НКРЕ, та вини позивача.

Відповідно до пункту 6.43 Правил кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або на поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Однак відповідні реквізити, за якими слід перерахувати донараховані кошти відповідач позивачеві не надав.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте в матеріалах справи відсутні безперечні докази як б дозволили зробити чіткий висновок про те, коли  та яке саме порушення здійснено позивачем як суб'єктом господарювання; в чому воно полягає, які наслідки воно спричинило, наявність причинного зв'язку між діями позивача та наслідками, які настали, тощо.

В порушення  вимог пунктів 6.41, 6.42 Правил акт, на підставі якого прийняте оскаржуване рішення, не містить посилання на відповідні пункт Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та /або суми завданих споживачем збитків. Акт підлягав  розгляду з повідомленням позивача про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання.

В дійсності акт був розглянутий через один день з дня його складання та без повідомлення позивача про дату засіданні комісії. Тим самим позивач  умисно був позбавлений відповідачем права брати участь у засіданні комісії та захистити охоронювані законом свої майнові інтереси.

Складення відповідачем оскаржуваного протоколу та донарахування господарським судом розцінюється як спроба відповідача до незаконного збагачення за рахунок позивача та зловживання ним своїм становищем монополіста.

Між тим в частині 7 статті 41 Конституції України приписано, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства тощо.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення комісії, яке оформлено протоколом, як незаконне, підлягає визнанню недійсним.

Відшкодування збитків  передбачено статтею 224 Господарського кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є забезпечення доведеності вини.

Наявність вини як однієї із необхідних умов відшкодування шкоди передбачена також і частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Правовий  аналіз даної  норми свідчить про те, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини заподіювача шкоди. Відсутність будь-якого із приведених чинників є підставою для відмови у відшкодування шкоди. Таке трактування повністю кореспондується також й з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6.

Розглядом справи встановлено, що витрати позивача, про які йдеться в позові, являються наслідком його вільного волевиявлення, їх здійснення не було викликано необхідністю, а тому суд зазначає про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та виникнення цих витрат.

Таким чином,  суд дійшов висновку, що оскільки позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 статті 80, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсними рішення (протокол)комісії Хотинського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго” від по розгляду  № 7-458 від 28.04.2007.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Чернівціобленерго”, (м. Чернівці, вул. Прутська. 23а), на користь Колективного підприємства “Цегельник” (м. Хотин Чернівецької області, вул. Річна, 1, ідентифікаційний код 31135763), державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

4.В частині визнання  недійсними акту від 18.04.2007 № 7-458, припису про заміну трансформаторів обліку струму від 18 04.2007 та  донарахування до зазначеного акту провадження у справі припинити.

5.В решті позову відмовити за безпідставністю.

Суддя                                                             А. Паскарь