Постанова

від 20.02.2008 по справі 10/577/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/577/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2008 р. 11:50Справа №  10/577/07

    Позивач: ПП ТД «Молочний доктор»(69035, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 151-а)

Відповідачі:

1). Ленінський відділ ДВС ММУЮ Миколаївської області (54037, м.Миколаїв, вул.Кірова, 238)

2). Головне Управління Державного казначейства України у Миколаївській області (54055, м.Миколаїв, пр.Леніна, 97)

Про: стягнення 24438, 58 грн.

Суддя Горобченко Д.М.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Коновалова Н.В., дов. № б/н від 09.08.2007р.

Від відповідачів: 1). Насиров Р.Ф., дов. № 1 від 07.11.2007р., 2). не з'явився.

В засіданні приймає участь: Фірцак Т.Ю., прокурор.

СУТЬ СПОРУ: позов поданий про стягнення з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 24438, 58 грн., з яких сума в розмірі 21399, 81 грн. –заборгованість, стягнута з ТОВ «Микс»на користь позивача за рішенням суду від 13.12.2005р. по справі № 10/341/05, 3038, 77 грн. –збитки від інфляції, пов'язані з невиконанням ДВС зазначеного рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані порушенням першим відповідачем вимог законодавства щодо своєчасності вчинення виконавчих дій.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Перший відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав заперечення № 14651 від 07.11.2007р. Зауважує на вчинення всіх необхідних виконавчих дій.

Другий відповідач позовні вимоги також не визнав, про що надав відзив № б/н від 07.11.2007р. Зауважує на відсутність причинного зв'язку між діями першого відповідача та шкодою, на яку вказує позивач.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.12.2005р. по справі № 10/341/05 позовні вимоги позивача –ПП ТД «Молочний доктор»до відповідача –ТОВ «Микс»були задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 20521, 43 грн. боргу, 386, 90 грн. пені, 5 % річних у сумі 101, 73 грн., збитки від інфляції у сумі 61, 04 грн., а також, державне мито в розмірі 210, 71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн., що у сумі складає 21399, 81 грн.

26.12.2005р. на виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ, який 13.01.2006р. згідно заяви стягувача (позивача по справі) № 1 від 06.01.2006р. був пред'явлений до виконання Ленінському відділу ДВС ММУЮ Миколаївської області.

Позивач вказує на те, що першим відповідачем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»в частині строків та повноти вчинення процесуальних дій, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 10/341/05 від 26.12.2005р. була прийнята органом ДВС 24.01.2006р., тобто з порушенням передбаченого законом триденного строку, що ця постанова взагалі не була надіслана стягувачу, а також, що Державною виконавчою службою не був накладений арешт на майно боржника та не оголошено заборону на його відчуження, не були вилучені готівкові кошти, та взагалі не вжиті заходи щодо встановлення належного боржникові майна, що призвело до повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Позивач зазначає, що виконавче провадження не здійснено у встановлений законом термін –шість місяців, з вини першого відповідача, в обґрунтування чого наводить наказ № 272-к від 15.08.2006р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності державного виконавця Насирова Р.Р.

Такими діями, за твердженнями позивача, йому завдана шкода в розмірі невідшкодованого боргу та збитків від інфляції за період з 17.07.2006р. по 20.09.2007р.

Державна виконавча служба зауважує на те, що передбачені законом виконавчі дії виконані, порушення встановлених строків було незначне та не могло спричинити шкоду позивачеві.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити  виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ  відповідає  вимогам, передбаченим  цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого  документа  виносить  постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу,  боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

              За  заявою  стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення,  державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт  на  майно боржника  (крім  коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний  виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку,  визначеному цим Законом.

          Отже, накладення арешту  на  майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна є правом, а не обов'язком державного виконавця, таким чином в цій частині першим відповідачем вимоги законодавства не порушені, що спростовує відповідні доводи позивача.

          Матеріалами справи підтверджено, що постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 26.12.2005р. № 10/341/05 було надіслано позивачеві за вих. № 397 від 26.01.2006р., що також спростовує доводи позивача про те, що йому взагалі відповідна постанова не надсилалась.

          За порушення строків вчинення виконавчих дій державного виконавця, в провадженні якого знаходилось дане виконавче провадження, притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується відповідним наказом № 272-к від 15.08.2006р.

          Матеріалами справи підтверджено, що з метою перевірки майнового стану боржника першим відповідачем 24.03.2006р. за вих. №№ 2860, 2872, 2887 були направлені запити до МРЕВ ВДАІ в м.Миколаєві, ММБТІ, МДПІ. Виходом державного виконавця 24.03.2006р. за місцем знаходження боржника було встановлено, що останній за своєю адресою не знаходиться, майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє, про що складений відповідний Акт. Повідомлення МРЕВ ВДАІ в м.Миколаєві від 30.03.2006р. та ММБТІ від 26.04.2006р. свідчать про те, що за боржником рухоме та нерухоме майно не зареєстровано. 30.06.2006р. та 14.08.2006р. були винесені постанови про накладення арешту на кошти боржника.

          Підтверджена відсутність у боржника майна та грошових коштів стала підставою для прийняття постанови про повернення стягувачу виконавчого документу, що відповідає п. 2 ст. 40 Закону.

          Таким чином, вчинення вказаних дій ніяк не може свідчити про бездіяльність органу ДВС, на яку вказує позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

          Позивач не скористався у встановленому порядку своїм правом, передбаченим законодавством, на оскарження дій ДВС щодо повернення виконавчого документа без виконання.

Крім того, суд зауважує на те, що станом на час слухання справи строк пред'явлення виконавчого документа до виконання ще не сплив (кінець строку припадає на 26.12.2008р.).

Статтею 86 Закону встановлено, що стягувач має право звернутися з позовом до  юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання  рішення з вини цієї юридичної особи.

Позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази знищення чи відчуження боржником належного йому майна в період з подачі заяви про відкриття виконавчого провадження до повернення виконавчого документу стягувачеві, що стало підставою для виключення можливості повного фактичного виконання рішення суду.

Встановлені порушення органом ДВС строків відкриття виконавчого провадження та строків здійснення виконавчого провадження не є причиною невиконання до цього часу виконавчого документу та не тягнуть зменшення матеріальних благ позивача чи додаткових витрат, а також, не являються втраченою чи упущеною вигодою.

Вищевикладені обставини виключають вину Ленінського відділу ДВС ММУЮ в неможливості по об'єктивних причинах виконати наказ господарського суду Миколаївської області від 26.12.2005р. № 10/341/05.

Крім того, судом за матеріалами справи не встановлений причинний зв'язок між діями органу ДВС та самою шкодою у вигляді шкоди, визначеної позивачем в розмірі стягнутого за рішенням суду боргу та збитків від інфляції, що дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, - господарський суд

ПОСТАНОВИВ :            

В задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.185 КАС України.

Суддя