Рішення від 14.02.2008 по справі 13/702

13/702

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.08                                                                                 Справа № 13/702.

За позовом державного підприємства «Вугілля Україна»м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська» смт. Білоріченський Лутугінський район Луганської області

про стягнення 1 777 863 грн. 44 коп.

Судова колегія у складі:Головуючий суддя СуддяСуддя

Яресько Б.В.Пономаренко Є.Ю.Седляр О.О.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаТимошенко О.Л. дов. 11-01/4-Д від 11.01.08 р.

Від відповідача Дубій М.В. дов. № 1 від 02.01.2007 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків в сумі 1 138 364 грн. 40 коп., суми інфляційних нарахувань у розмірі 522 930 грн. 53 коп., та 3 % річних –116 586 грн. 51 коп.

Позивач позов підтримав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач у березні-квітні 2004 році неправомірно зазначав у графі «Платник»залізничних накладних позивача, в наслідок чого Донецька залізниця списала з рахунку позивача кошти в сумі 1 138 364 грн. 40 коп.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 23.11.2007 р. № 2081 зокрема посилаючись на відсутність своєї вини, та пропуск позивачем строку позовної давності.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що відповідач на підставі інформації наданої йому його контрагентом –товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськвуглепереработка»протягом березня-квітня 2004 року при відвантаженні вугілля на адресу Ладижінської та Бурштинської ТЕС зазначав в якості платника залізничного тарифу –позивача –державне підприємство «Вугілля України»

Всього на підставі оформлених відповідачем залізничних накладних з рахунку позивача перевізником було в березні-квітні 2004 року списано 1138364 грн. 40 коп., а саме за залізничними накладними:

№ накл.Кількість вагонівКількістьтон Зал. Тариф без ПДВ

4880970316109929 706,00

488097041495126 024,00

4880970553349 267,00

488098121066928 121,00

488098131491139 033,00

4880981525168769 801,00

48809816640716 830,00

488098171386424 155,00

488098181065618 534,00

488098191387524 144,00

48809820640111 172,00

48809821959116 699,00

4880982221141238 972,00

48809823746712 983,00

4880982442597 432,00

488098251493826 060,00

488098301599427 836,00

48809831639716 734,00

4880983432018 397,00

488096571067027 987,00

488096561173930 825,00

48809659853422 392,00

4880966018122150 528,00

4880966111748З0 786,00

488096641492339 143,00

48809665853722 389,00

48809666746119 574,00

488096731682 799,00

488096741281533 546,00

488096771387936 384,00

48809678853722 410,00

4880965525166646 416,00

4880958342278978 159,00

4880983618119033 399,00

Разом41727890948637,00

ПДВ

189727,40

Загальна сума з ПДВ

1138364,40

13.10.2004 р. позивач звернувся з претензією до ВП «Луганськвуглепостачання»з вимогою про компенсацію зазначеного залізничного тарифу.

Відповіддю від 08.11.2004 р. ВП «Луганськвуглепостачання»в задоволенні претензії відмовило.

10.11.2004 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 09-11-04/2 з вимогою повернути йому 1 138 364 грн. 40 коп. завданих збитків.

19.10.2007 р. позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути  з відповідача збитки в сумі 1 138 364 грн. 40 коп. відповідно до ст. ст. 20,49, 224 Господарського кодексу України, суми інфляційних нарахувань у розмірі 522 930 грн. 53 коп., та 3 % річних –116 586 грн. 51 коп. з травня 2004 р. по вересень 2007 року відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивачем не доведено завдання відповідачем саме збитків –невірно обраний спосіб захисту цивільного права. Крім того відповідачем заявлене клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки поро порушення його права позивач довідався після списання його коштів з рахунку перевізником і відповідно на момент звернення з позовом строк позовної давності сплив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про відмову в позові виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно зазначав в залізничних накладних позивача в якості платника залізничного тарифу в наслідок чого в березні-квітні 2004 року з рахунку позивача перевізником було стягнуто 1 138 364 грн. 40 коп.

Відповідно до Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09.12.2002 р. № 873 позивач про порушення свого права дізнався у травні 2004 року після одержання витягу з його особового рахунку.

Доводи позивача стосовно того що про порушення його права він дізнався лише у листопаді 2004 року після одержання 09.11.2004 р. відповіді на претензію від ВП «Луганськвуглепостачання», оскільки з даних техПД він не має можливості дізнатися про його порушене права в наслідок великого обороту вугілля судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач про порушення свого права дізнався у травні 2004 року після одержання інформації від перевізника. Крім того про обізнаність позивача про порушення його права свідчить звернення його 13.10.2004 р. з претензією до ВП «Луганськвуглепостачання».

З врахуванням того, що позивач звернувся з позовом 19.10.2007 р. (згідно витиску печатки на конверті в якому надійшла позовна заява) строк позовної давності встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України на момент звернення сплинув.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається , що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За таких обставин в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. судові витрати покласти на позивача по справі.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Головуючий суддя                                         Б.В. Яресько

Суддя                                                                      Є.Ю. Пономаренко

Суддя                                                             О.О. Седляр

Дата підписання повного тексту рішення

19 лютого 2008 року