Постанова

від 03.04.2008 по справі 13/702

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/702

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.04.2008  року                                                                                    Справа № 13/702

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді:                    Журавльової Л.І.

суддів:                                        Бойченка К.І.

                                                            Парамонової Т.Ф.

За участю секретаря

судового засідання:                Міхальчук О.А.

та

представників сторін:

від позивача:                          Прутас В.О., довіреність №11-01/1-Д від

                                             11.01.08, представник за довіреністю ВАТ НАК

                                             „Вугілля України”;

від відповідача:                      Дубій М.В., довіреність №1 від 08.01.08,

                                              провідний юрисконсульт ВАТ „ГЗФ

                                             „Білоріченська”;

від прокуратури:                    Кострицька М.В., посвідчення №167 від

                                              20.12.06, прокурор відділу представництва

                                              інтересів громадян та держави в судах

                                              прокуратури області;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги:                    Державного підприємства „Вугілля України”,

                                              м.Київ  

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  14 лютого 2008 року (підписано 19.02.08)

у справі                                        №13/702 (колегія суддів у складі: головуючого судді Яресько Б.В., суддів –Пономаренко Є.Ю., Седляр О.О.)

за позовом:                                        Державного підприємства „Вугілля України”,

                                              м.Київ                                             

до відповідача:                              Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська”,

                                             смт.Білоріченський Лутугінського району

                                             Луганської області  

за участю:                     Прокуратури Луганської області

про                                         стягнення 1 777 863 грн. 44 коп.   

                                        В С Т А Н О В И В:

          Державне підприємство „Вугілля України” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 1 138 364 грн. 04 коп., суми інфляційних нарахувань у розмірі 522 930 грн. 53 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 116 568 грн. 51 коп., що разом становить 1 777 863 грн. 44 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 (колегія суддів у складі: головуючого судді Яресько Б.В., суддів –Пономаренко Є.Ю., Седляр О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові витрати покладено на позивача у справі.

Рішення господарського суду Луганської області мотивовано тим, що відповідач безпідставно зазначав в залізничних накладних позивача в якості платника залізничного тарифу в наслідок чого в березні-квітні 2004 року з рахунку позивача перевізником було стягнуто 1 138 364 грн. 40 коп.

Судом вказано, що позивач про порушення свого права дізнався у травні 2004 року після одержання інформації від перевізника. Крім того про обізнаність позивача про порушення його права свідчить звернення його 13.10.04 з претензією до ВП “Луганськвуглепостачання”.

Позивач звернувся з позовом 19.10.07 (згідно витиску печатки на конверті в якому надійшла позовна заява) строк позовної давності встановлений ст.257 Цивільного кодексу України на момент звернення сплинув.

З посиланням на статтю 266 та ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України господарським судом Луганської області у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 Державне підприємство „Вугілля України” звернулось з апеляційною скаргою №29-02-08/1 від 29.02.08, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 та задовольнити позов Державного підприємства „Вугілля України”.

Заявник вважає, що відповідно до статті 261 ЦК України строк позовної давності для позивача не сплинув, оскільки позивач лише 09.11.04 довідався, що особою, яка порушила його права, є ВАТ „ГЗФ „Білоріченська”, тому, саме 09 листопада 2004 року, момент отримання позивачем відповіді від ВП „Луганськвуглепостачання” ДП „Луганськвугілля” на претензію №13-10-04/1 від 13.10.04 та направлення претензії №09-11-04/02 до ВАТ „ГЗФ „Білоріченська”, є датою з якої починається перебіг строку позовної давності.  

Заявником зазначено, що суд першої інстанції невірно визначив початок перебігу строку позовної давності, оскільки виписки ТехПД не містять у собі інформації про порушення прав скаржника, що є необхідною умовою початку перебігу строку позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України. Із змісту переліків довідатися про порушення своїх прав було неможливо, оскільки перелік містить у собі лише відомості стосовно дати відправлення вантажу, номеру перевізного документу, код станції і суму з ПДВ, стягнену Залізницею за перевезення вантажу.

У квітні-травні 2004 року ВАТ „ГЗФ „Білоріченська”, як вантажовідправник, відвантажувало до ТЕС вугілля державних вугледобувних підприємств, з якими ДП „Вугілля України” мало укладені договори постачання вугілля.  

Відсутність договірних відносин з відповідачем унеможливила отримання скаржником інформації про порушення своїх прав.

На думку скаржника, довідатися про порушення свого права шляхом отримання переліків ТехПД неможливо, а тому суд, відмовивши позивачу у задоволенні позову через сплинення строку позовної давності, невірно застосував норми матеріального права.

Відзивом на апеляційну скаргу №536 від 25 березня 2008 року Відкрите акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” просить рішення господарського суду Луганської області від 14.02.08 у справі №13/702 залишити без змін, апеляційну скаргу №29-02-08/1 від 29.02.08 ДП „Вугілля України” на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.08 у справі №13/702 залишити без задоволення.

Відповідачем зазначено, що у травні 2004 року позивачу було відомо, що сума фактично стягнутого з нього залізницею залізничного тарифу не співпадає з сумою залізничного тарифу, яка за кількістю відвантаженого вугілля повинна була стягнута з позивача. Відповідно позивачу було відомо про порушення його права.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права у травні 2004 року після одержання інформації від перевізника. Обізнаність позивача про порушення                            його права документально підтверджується його претензією до                                                        ВП „Луганськвуглепостачання” ДП „Луганськвугілля” від 13.10.04.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 14.03.08 у справі №13/702 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства „Вугілля України” на рішення господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 призначено судову колегію                у складі: Журавльової Л.І. –судді –головуючого, суддів –Бойченка К.І., Парамонової Т.Ф.

Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази   приймаються судом, якщо заявник обґрунтував  неможливість їх  подання суду  першої інстанції  з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 18 березня 2008 року.

Клопотанням від 26.03.08 №05-283вих. прокуратура Луганської області просить суд розглянути вказану справу за участю прокурора, оскільки предметом судового розгляду спору у даній справі є відшкодування коштів державному підприємству та виникає необхідність захисту економічних інтересів держави, що у відповідності за ст.121 Конституції України покладає на прокуратуру необхідність представництва інтересів держави.

Судовою колегією клопотання прокуратури Луганської області розглянуто у судовому засіданні та задоволено.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і вимог даного кодексу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством „Групова збагачувальна фабрика „Білоріченська” та Відкритим акціонерним товариством „Луганськвуглепереробка” укладений договір №94/3005 від 30 травня 2002 року, згідно якого ТОВ „Луганськвуглепереробка” передало відповідачу вугілля, а відповідач переробляв його на концентрат і відправляв за реквізитами наданими товариством.

В порушення п.3.4 вказаного договору за відсутністю гарантійних листів платника залізничного тарифу, у березні - квітні 2004 року відповідач заповнив залізничні накладні з внесенням до них інформації про платника залізничного тарифу Державного підприємства „Вугілля України” та відвантажив до ТЕС ВАТ „Західенерго” 27890 тонн вугілля, що належало ДП „Краснодонвугілля”, з яким у позивача відсутні договірні відносини.

Як свідчать матеріали справи, Донецька залізниця списала з рахунку ДП „Вугілля України" суму у розмірі 1 138 364 грн. 40 коп. з ПДВ залізничного тарифу за перевезення 27890 тонн вугілля від ВАТ „ГЗФ „Білоріченська” (ст.Збірна  Донецької залізниці) до вантажоотримувачів - Ладижинської та Бурштинської ТЕС ВАТ „Західенерго” (станції Ладижин Одеської залізниці та - Бурштин Львівської залізниці), що підтверджується відповідними залізничними накладними.

Відповідно до статей 23 та 24 Статуту залізниць України та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000  року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за №863/5084, внесення відомостей до перевізних документів та відповідальність за їх достовірність покладається на відправника вантажу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України та статтею 224 Господарського кодексу України передбачено відшкодування збитків.  

Приймаючи до виконання лист Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглепереробка” №543 від 26 лютого 2004 року в частині зазначення платника залізничного тарифу на позивача, відповідач фактично порушив господарське зобов'язання, самостійно змінивши умови договору.

     Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від  відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

     Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення на підставі статті 625 ЦК України інфляційних нарахувань у розмірі 522 930 грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 116 568 грн.              51 коп. з відповідача не підлягають задоволенню за необґрунтованістю вимог, оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання.

За позовом про стягнення збитків має нести відповідальність перед позивачем відповідач, внаслідок чиїх неправомірних дій позивачу завдані збитки.

     Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у  межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

     Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

     Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи свідчать, що позивач щомісяця отримував від Донецької залізниці через ТехПД виписку з рахунку, у якій зазначено суми, що зняті з даного рахунку підприємства. Перевезення вантажу здійснювалось лише за наявності коштів на рахунку. Згідно залізничних накладних вантажі доставлені одержувачам.

Таким чином, про списання коштів за спірними накладними позивачу стало відомо після перевезення вантажу у квітні та травні 2004 року.

     Строки позовної давності на вимогу про стягнення збитків сплинули у квітні та травні 2007 року, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності, а позивачем не заявлено клопотання про відновлення строку. Крім того, обізнаність позивача про порушення його права свідчить звернення позивача 13.10.04 з претензією до ВП „Луганськвуглепостачання”, як вірно зазначено місцевим господарським судом.   

За таких обставин, господарським судом Луганської області вірно у задоволенні позову відмовлено повністю з покладенням судових витрат на позивача.  

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Державне підприємство „Вугілля України”.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

                                            П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” на рішення господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року у справі №13/702 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 14 лютого 2008 року    у справі №13/702 залишити без змін.

       Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                  Л.І.Журавльова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      Т.Ф.Парамонова

Надруковано 5 примірників:

1.          до справи

2.          до наряду

3.          позивачу

4.          відповідачу

5.          господарському суду Луганської області

Внесено 08.04.08