Рішення

від 27.02.2008 по справі 4/854/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/854/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" лютого 2008 р.                                                 Справа №  4/854/07

Позивач          Товариство з обмеженою відповідальністю “ Регіональний реєстратор”, м.Миколаїв, вул.Садова,1а,54001

3-я особа без самостійних вимог Чорноморська товарна біржа АПК

на стороні позивача:                54017,  м. Миколаїв, вул.   Московська, 5-а

Відповідач          Аграрна біржа, м.Киїів,вул.Б.Грінченка,й,01001 в особі Миколаївського регіонального відділення Аграрної біржі,

м. Миколаїв, вул.Садова,1а

Суддя Т.М.Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача           -  Поліщук Е.О. довіреність № 1 від 10.12.07

Від відповідача          –Волкозуб Л.С. дов. від 06.02.08р.

Від третьої особи    –не з”явився

СУТЬ СПОРУ:  стягнення 92 333 грн. 61 коп., з яких 81 064 грн. 58 коп. сума основного  боргу,    11 269 грн. 03 коп. пені   за договором найму нерухомого майна від 20.07.2006 р.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 799 від 30.11.07р. позов не визнав з тих підстав, що Аграрна біржа є державним підприємством про, що свідчить Постанова КМУ від 26.12.05р. № 1285 “Про створення Аграрної біржі”. Керівник відділення уповноважена бути представником Аграрної біржі, що підтверджується довіреністю № 39 від 20.07.06р. та їй надано право на укладання договорів в межах виділених сум, передбачених планом відділення на відповідний бюджетний рік і тільки в межах фінансових планів Аграрної біржі. Однак, керівник філії без погодження з керівництвом відповідача уклала договір найму, який своїми витратами набагато завищує фінансовий план відділення, тому довіреність № 39 не дає права їй укладати такі договори.

Крім того, договір протирічить вимогам ст. 2 ЗУ “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” щодо проведення тендерних процедур, тому даний правочин згідно

ст.ст. 228, 207, 215, 203  ЦК України є нікчемним і містить мету заволодіти державними коштами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач доповненням до позовної заяви від 10.12.07р. № 218 просить стягнути

85333, 61 грн. з яких: 74064,58 грн. сума основного  боргу на підставі ст.193, ч.1 ст.216 , ст.ст.224 , 225 ГК України, згідно яких позивач отримав збитки у вигляді орендної плати в результаті невиконання умов договору та  11 269 грн. 03 коп. пені   за договором найму нерухомого майна від 20.07.2006 р. за термін з 06.08.2006р. по 06.11. 2007р. на підставі ч.2 ст. 217, ст.ст. 230, 231 ГК України та ч.3 ст.548 ЦК України.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за визначеною заявою.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

20.07.2006р. сторони уклали договір найму нерухомого майна (арк.спр.8 та зворотна сторона), згідно якого позивач зобов'язався передати відділенню відповідача у тимчасове володіння та користування не житлове приміщення площею 239,8 м.кв., що розташоване за адресою: вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, а відповідач зобов'язаний щомісячно вносити плату встановлену в договорі.

Визначено майно належить на праві колективної власності Чорноморській товарній біржі АПК, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежитловий об”єкт, технічний паспорт  від 12.07.96р. (арк.спр.86 та зворотна сторона - 94).

Відповідно до ст.ст. 283, 288 ГКУ за  договором  оренди  одна сторона (орендодавець) передає другій  стороні  (орендареві)  за  плату   на   певний   строк   у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар   має  право  передати  окремі  об'єкти  оренди  в

суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

20.07.06р., 19.07.07 між позивачем та третьою особою   укладались договори найму (оренди) нерухомого майна, на підставі якого Чорноморська товарна біржа АПК зобов'язалась передати ТОВ “ Регіональний реєстратор” у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення площею 279,0 м.кв., що розташоване за адресою: вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв, а позивач зобов'язаний щомісячно вносити плату встановлену в договорах (арк.спр.52-55). Відповідно до п. 5.2 договорів позивач мав право здавати зазначене приміщення в піднайом.

           На виконання своїх зобов'язань за договором від 20.07.2006р. позивач передав в суборенду, а відділення відповідача прийняло в орендне користування нежитлове приміщення площею 239,8 м.кв., яке розташоване за адресою: вул. Садова, 1-А, м. Миколаїв (4-й поверх), що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (арк.спр. 9).

У відповідності з п. 2.1 та 2.2 договору, відділення відповідача було зобов'язано вносити плату у сумі 7000 грн. передплатою за місяць, але не пізніше 5-го числа поточного місяця, і одночасно повідомляти позивача про кожний здійснений платіж (арк.спр.8).

Вказані умови договору відповідачем систематично  порушувались. Станом на час пред»явлення позову  його борг становив 81064.58 грн. за термін з 20 серпня 2006р. до 18.07.07 (час закінчення дії договору). 21.11.07 відповідач перерахував орендну плату в сумі 7000грн. (арк.спр.48), тому позивач зменшив свої позовні вимоги на визначену суму і просить стягнути 74064,58 грн.

           Згідно ст.ст.193, 216, 224 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України    з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Учасник господарських відносин,  який порушив господарське  зобов'язання  або уста-новлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одер-жані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'я-зання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Учасники       господарських        відносин        несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання    шляхом    застосування    до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Отже, виходячі з викладеного, вимоги позивача в частині основного боргу в сумі 74064,58 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі подвійної ставки НБУ за термін з 06.08.2006р. по 06.11. 2007р. в сумі 11 269 грн. 03 коп.  , то вона підлягає задоволенню частково, виходячі з наступного:

     Згідно ст.231 ГК України законом   щодо   окремих   видів   зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається. Штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          В п.2.7 договору від 20.07.06 сторони визначили розмір пені –подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що  нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. В той же час, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні  санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються    за  увесь  час  користування чужими коштами.

Виходячи  з  цього,  пеня,  встановлена   чинним законодавством або  договором,  підлягає  сплаті  за  весь  період часу,  протягом  якого  не   виконано   грошове   зобов'язання, але за  6 місяців та в межах строку  позовної  давності –1 рік, встановленого ст.258 ЦК України для стягнення неустойки, штрафу, пені.   

За  цих  обставин  строк  позовної  давності   слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання  за попередні шість місяців з дня подання позову щодо кожного дня окремо.

Враховуючи, що позов пред'явлено до суду 15.11.07р.,  позов в цій частині підлягає задоволенню за термін з 15.05.07 до 06.11.07 в сумі  6024.71грн., виходячі з заборгованості орендної плати в межах дії договору –до 18.07.07, оскільки позивач не довів належними доказами  суми боргу 88707.84 грн., 89913.29грн., 91095.71грн. , на які нараховано пеню.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки  ухвалою суду від 13.12.07 його було зобов”язано надати докази, що відділенню доводився фінансовий план відділення коштів на 2006, 2007р.р.,  відповідач не довів належними доказами взагалі доведення фінплану та виділення коштів відділенню.

Більш того, довідка відділення відповідача, наказ відповідача № 13 від 15.02.07, реєстр укладених та проплачених угод, примірник контракту від 30.11.2007, баланс за 2006р., звіт про фінансову діяльність та іншиі документи (арк.спр.107, 115-132) свідчать про те, що надходження біржового реєстраційного збору по біржовим контрактам відраховувались відділенням саме відповідачу.

Довіреність № 39 від 20.07.06 , журнал реєстрації довіреностей, Положення про Миколаївське РВ Аграрної біржі, затверд. відповідачем 20.07.06, в якому визначено місцезнаходження відділення вул.Садова 1, спростовують твердження відповідача, що керівник  філії без погодження з керівництвом відповідача уклала договір найму, який своїми витратами набагато завищує фінансовий план відділення, тому не дає права їй укладати такі договори.

Посилання на те, договір протирічить вимогам ст. 2 ЗУ “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” щодо проведення тендерних процедур,  теж не приймається до уваги, оскільки в редакції Закону від 15.12.2005, що діяла на час укладення угоди , у ст.1 Закону термін “державні кошти” не передбачав кошти Аграрного фонду, визначене поняття було введено в дію  З У “Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт   і послуг за державні кошти” 11.03.07.

          Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторони пропорційно задоволенним вимогам.

          Керуючись ст.ст. 49, 82-85  ГПК України , суд –

                                      В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити чатково.

Cтягнути з Аграрної біржі ( м.Київ, вул.Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33947314) в особі Миколаївського регіонального відділення Аграрної біржі м. Миколаїв ( вул.Садова,1а м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 34356931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Регіональний реєстратор” (м.Миколаїв, вул.Садова,1а, код ЄДРПОУ 23618783) 74064,58 грн. сума основного  боргу, 6024,71 грн. пені, 870,70 грн. держмита та  111,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Наказ видати позивачу.

В частині стягнення пені  у сумі 5244,32 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова