Постанова

від 22.01.2009 по справі 4/854/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/854/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 січня 2009 р.                                                                                    № 4/854/07  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді    Малетича М.М. (доповідач),

суддів:                            Кота О.В,

                                       Козир Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрна біржа на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2008р. у справі №4/854/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний реєстратор” до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрна біржа, третя особа: Чорноморська товарна біржа АПК, про стягнення 92333,61 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: Новицький Є.В., довіреність № 96 від 05.09.2007р.,

третя особа: не з'явились.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональний реєстратор” (далі –ТОВ “Регіональний реєстратор”, Позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрна біржа (далі –Аграрна біржа, Відповідач), з урахуванням доповнень до позовних вимог, про стягнення заборгованості в розмірі 92333,61 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.02.2008р. позов ТОВ “Регіональний реєстратор” було задоволено частково –стягнуто з Аграрної біржі на користь ТОВ “Регіональний реєстратор” 74064,58 грн. основного боргу, 6024,71 грн. пені та належні судові витрати. В частині стягнення 5244,32 грн. пені, судом було відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення  суду  першої  інстанції та прийняти нове рішення.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.07.2006р. між Позивачем (Наймодавець) та Відповідачем, в особі його Миколаївського регіонального відділення (Наймач), було укладено договір найму нерухомого майна (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався передати Відповідачу у тимчасове володіння та користування нежитлове приміщення площею 239,8 м2, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, 1-А, а останній –щомісячно вносити, не пізніше 5-го числа поточного місяця, плату в розмірі 7000,00 грн. за місяць (п.п. 1.1.-2.2.).

В пункті 2.7. Договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної або не в повному обсязі оплати за користування майном, Наймач зобов'язаний сплатити Наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Вказане майно –нежитлове приміщення площею 239,8 м2, що по вул. Садовій, 1-А в м. Миколаєві, належало на праві колективної власності Чорноморській товарній біржі АПК і перебувало у Позивача на правах найму такого, на підставі відповідних договорів найму (оренди) від 20.07.2006 р. та 19.07.2007р.

При чому, згідно останніх (п. 5.2.), Позивач вправі був здавати вказане майно в піднайм.

На виконання взятих на себе зобов'язань, Позивач передав, а відділення Відповідача – прийняло, зазначене в договорі оренди, нежитлове приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі нерухомого майна від 20.07.2006р.

Відповідачем орендна плата здійснювалась не належним чином, в результаті чого, за період з серпня 2006 року по липень 2007 року у нього виникла заборгованість у розмірі 81064,58 грн., з яких Відповідач, після звернення Позивача з даним позовом до суду, погасив тільки частково –в розмірі 7000,00 грн.

          У звязку з цим, Позивач зменшив свої вимоги на вказану суму і просив суд стягнути з Відповідача на його користь 74064,58 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі –ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до ст. 288 ГК України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Згідно п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням  особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено в п. 1 ст. 759, п. 1 ч. 1 та п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) и, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК Україн та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 6 статті 231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд першої інстанції встановивши наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору, дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення заборгованості у сумі 74064,58 грн. по орендній платі, з урахуванням пені в сумі 6024,71 грн., за період з 15.05.2007р. по 06.11.2007р., слід задовольнити.

Ці висновки господарського суду є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для зміни або скасування рішення  господарського  суду, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрна біржа залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 27.02.2008р. у справі № 4/854/07 –без  змін.   

Головуючий - суддя                                                            Малетич М.М.

судді:                                                                                      Кот О.В.

                                                                                                          Козир  Т.П.