Постанова

від 12.02.2008 по справі 48/96-30/266

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

48/96-30/266

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.02.2008                                                                                           № 48/96-30/266

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Ярухін Ю. Ю.,

 від відповідача - Стегній Л. М.,

від відповідача 2 – не з'явились,  від відповідача 3 – не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2007

 у справі № 48/96-30/266  

 за позовом                               ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень"

 до                                                   Державної акціонерної компанії "Хліб України"

                                                  Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Красноперекопський комбінат хлібопродуктів

                                                  Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Воїнський комбінат хлібопродуктів

 про                                                  визнання недійсним наказу та спонукання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2007р. у справі       № 48/96-30/266 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив спірне рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; відмовляючи у позові, суд не розглянув позовні вимоги по суті та не надав їм ніякої оцінки, обмежившись лише дослідженням питання щодо строку позовної давності; початок перебігу строку позовної давності пов'язаний з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право, а тому фактичні обставини відчуження майна позивачу стали відомі 23.10.2003р. із звіту арбітражного керуючого в межах провадження справи про банкрутство відповідача 2; строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідачі відзивів на апеляційну скаргу не надали.          

Апеляційним господарським судом встановлено, що ВАТ “Об'єднаний комерційний банк” звернулось з позовом до ДАК “Хліб України”, ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів та ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів про визнання недійсним наказу № 19 ДАК “Хліб України” від 12.04.2002р. про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів шляхом виділення з його складу ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів на основі розподільчого балансу; зобов'язання ДАК “Хліб Укарїни”, ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів та ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів повернути майно, яке було передане з балансу ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів на баланс ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів на основі розподільчого балансу, внаслідок видачі ДАК “Хліб України” наказу № 19 від 12.04.2002р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що незаконним наказом      № 19 від 12.04.2002р. відповідач 1 протиправно передав активи відповідача 2 на баланс відповідача 3, чим позбавив позивача, як кредитора у справі № 2-11/1951-01 про банкрутство ДП ДАК “Хліб України” ВКХП, можливості отримати належне йому відшкодування.

25.04.2006р. позивач уточнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсною частково постанову спостережної ради ДАК “Хліб України” № 3 від 26.12.2001р. у частині прийняття рішення про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів шляхом виділення ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів на основі розподільчого балансу; визнати недійсним наказ № 19 ДАК “Хліб України” від 12.04.2002р. про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів шляхом виділення з його складу ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів на основі розподільчого балансу; визнати недійсним розподільчий баланс; зобов'язати ДАК “Хліб України”, ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів та ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів повернути майно ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів, яке було передане з балансу ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів на баланс ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів внаслідок прийняття рішення спостережною радою у Протоколі № 3 від 26.12.2001р., на основі розподільчого балансу, внаслідок видачі ДАК “Хліб України” наказу № 19 від 12.04.2002р.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначив, що вимоги позовної заяви є безпідставними, оскільки спірний наказ є внутрішнім документом компанії і був виданий на виконання рішення спостережної ради ДАК “Хліб України” про реорганізацію дочірнього підприємства шляхом виділення; позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідачі 2, 3 відзивів на позовну заяву не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2006р. у справі № 48/96 провадження у справі № 48/96 припинено в частині визнання розподільчого балансу недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2006р. у справі           № 48/96 в позовних вимогах відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі № 48/96 рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2006р. у справі     № 48/96 та ухвала Господарського суду міста Києва від 26.05.2006р. у справі № 48/96 скасовані; прийняте нове рішення, яким в позові в частині визнання недійсною частково постанову спостережної ради ДАК “Хліб України” № 3 від 26.12.2001р. у частині прийняття рішення про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів шляхом виділення ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів, визнання наказу ДАК “Хліб України”  № 19 від 12.04.2002р. та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю, в іншій частині позову провадження у справі № 48/96 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2007р. № 48/96 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2006р. у справі     № 48/96 в частині припинення провадження у справі залишено без змін, решту постанови скасовано, і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007р. у справі             № 48/96-30/266 здійснено процесуальне правонаступництво позивача – ВАТ “Об'єднаний комерційний банк”, замінивши його правонаступником – ВАТ “Європейський банк розвитку та заощаджень”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2007р. у справі           № 48/96-30/266 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників позивача та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню.

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Арбітражного суду АРК від 22.01.2001р. у справі № 2-11/1951-2001 за заявою ВАТ “Об'єднаний комерційний банк” до Воїнського комбінату хлібопродуктів ДП ДАК “Хліб України” про  визнання банкрутом боржника визнано банкрутом.

12.04.2002р. на виконання рішення Спостережної ради компанії від 26.12.2001р. щодо реорганізації ДП ДАК “Хліб України” Воїнський КХП шляхом виділення з його складу ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський КХП ДАК “Хліб України” видано наказ № 19 про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів. Вказаним наказом було затверджено розподільчий баланс ДП ДАК “Хліб України” Воїнський КХП, із складу якого відбувається виділення.

Згідно із ч. 6 ст. 34 ЗУ “Про підприємства в Україні” (діючого на момент виникнення спірних відносин) у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Як вбачається з розподільчого балансу ДП ДАК “Хліб України” Воїнський КХП, до новоствореного ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський КХП перейшло майно, проте не перейшла відповідна частина обов'язків реорганізованого підприємства, що є порушенням норм законодавства України. Такі обставини суттєво вплинули на спроможність ДП ДАК “Хліб України” Воїнський КХП розрахуватись по зобов'язанням перед позивачем.

Колегією суддів встановлено відсутність порушення прав позивача внаслідок прийняття постанови спостережної ради ДАК “Хліб України” № 3 від 26.12.2001р. в частині про реорганізацію ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів шляхом виділення ДП ДАК “Хліб України” Красноперекопський комбінат хлібопродуктів на основі розподільчого балансу, оскільки саме лише прийняття рішення про реорганізацію не може призвести до порушення балансу дебету та кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Разом із тим, на підставі досліджених матеріалів справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним наказу № 19 від 12.04.2002р., яким було затверджено розподільчий баланс ДП ДАК “Хліб України” Воїнський КХП, та зобов'язання повернути майно ДП ДАК “Хліб України” Воїнський комбінат хлібопродуктів, яке було передане на основі розподільчого балансу внаслідок видачі ДАК “Хліб України” зазначеного наказу, є обґрунтованими, однак не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно із п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих. № 02-105 від 06.06.2002р. позивач звернувся до відповідача 1, в якому повідомив останнього, що “ВАТ “Об'єднаний комерційний банк” стало відомо, що за рішенням органів управління ДАК “Хліб України” проводиться передача частини майна активів Воїнського КХП на баланс знову створеного підприємства – Красноперекопський КХП” та просив останнього “не здійснювати будь-які дії по відчуженню майна Воїнського КХП, а також по внесенню майна та інших активів Воїнського КХП в якості внесків в уставний фонд знову створеного підприємства, так як всі вищезазначені дії будуть оскаржені банком в судовому порядку, як такі, що не відповідають вимогам діючого законодавства”.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що про порушення свого права позивач дізнався в 2002р.

Посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався із звіту арбітражного керуючого від 23.10.2003р. є безпідставними, оскільки цей звіт взагалі не зазначає дату його складання (т. 1, а. с. 17).

Позивач звернувся з позовом до господарського суду 26.10.2005р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не встановлена поважність причин пропуску такого строку.

Таким чином суд першої інстанції з урахуванням фактичних обставин справи прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги внаслідок їх декларативності та безпідставності не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2007р. у справі № 48/96-30/266 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.02.08 (відправлено)