Рішення

від 11.03.2011 по справі 15/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/167

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.03.11 р.                                                                                    Справа № 15/167                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Богатиря К.В.

судді          Лейби М.О.

судді Любченко М.О.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпромхімпостачання” м. Слов'янськ (код ЄДРПОУ 35192322)

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

про стягнення 16972,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Охріменко Г.М. за довіреністю б/н від 10.03.2011 р.

від відповідача: Шульженко Л.Г. за довіреністю № 17/617–38 від 26.09.2008 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпромхімпостачання” м. Слов'янськ до відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення 16972,80 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/167, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 21.09.2010 р. строк розгляду спору у справі № 15/167 продовжений до 06.10.2010 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.10.2010 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/167 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лейба М.О.

Ухвалою від 01.11.2010 р. провадження у справі № 15/167 зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення по суті пов'язаної з нею справи № 15/199пд, що розглядається Донецьким апеляційним господарським судом.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.01.2011 р. змінений склад судової колегії: замість судді Мартюхіної Н.О. призначена суддя Любченко М.О.

Ухвалою від 21.01.2011 р. провадження у справі № 15/167 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2009 р. сторони уклали договір № 15/389 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов'язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказаний товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 10.3 договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію в строки, вказані в специфікаціях.  

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 2 від 02.12.2009 р., якою передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також умови та строки поставки. Оплата товару за цією специфікацією здійснюється протягом 30 днів після поставки продукції та отримання документів, вказаних в п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 14.2 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2010 р.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/389 від 27.03.2009 р. з урахуванням специфікації № 2 від 02.12.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 206 від 04.12.2009 р. на суму 16000,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цією видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видатковій накладній в графі „Прийняв”, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 2896 від 04.12.2009 р., податковою накладною № 200 від 04.12.2009 р., рахунком–фактурою № 219 від 02.12.2009 р., паспортом якості. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірною видатковою накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/389 від 27.03.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у специфікації № 2 від 02.12.2009 р. до договору. При цьому в довіреності підставою передачі позивачем та отримання відповідачем товарно–матеріальних цінностей вказаний саме договір № 15/389 від 27.03.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 16000,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 17/436 від 10.03.2011 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечував тим, що він нібито не отримував від позивача разом із продукцією документів, передбачених п. 7.1 договору, у зв'язку з чим строк оплати для нього не наступив, прострочення виконання грошового зобов'язання відсутнє, а нарахування пені безпідставне.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/389 від 27.03.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В специфікації № 2 від 02.12.2009 р. сторони передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 30 днів з моменту отримання товару та документів, передбачених в п. 7.1 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості на продукцію (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну, податкову накладну. Згідно п. 7.2 договору якщо на момент передачі продукції будь–які з документів відсутні, вони повинні бути надані протягом 2 календарних днів після передачі продукції.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що порядок прийому продукції по якості та кількості повинен відповідати інструкціям П–6 та П–7, затвердженим постановами Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р., від 25.04.1966 р.

Тобто, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” № П–6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965 р. зі змінами, „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю” № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966 р. зі змінами.

Пунктом 12 Інструкції П–6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку–фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П–7 про порядок прийняття продукції виробничо–технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок–фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відповідачем при прийманні продукції акт про відсутність документів не складався. Будь-яких доказів направлення письмових повідомлень іншій стороні про відсутність будь–якого з передбачених пунктом 7.1 договору документів при прийомі продукції відповідач до суду не надав. У видатковій накладній будь-які зауваження з цього приводу відсутні. Даний факт свідчить про те, що відповідач на момент прийняття продукції не мав претензій як по якості продукції, так і по комплектності супровідних документів до неї.

Доказів вчинення дій, направлених на повернення отриманого товару, повернення рахунку на оплату та податкової накладної, повідомлення продавця про повернення помилково виданої довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, відповідач до суду не надав.

За вказаних обставин, враховуючи відсутність відповідного згідно Інструкцій П–6 та П–7 акту та жодних повідомлень відповідача позивачу до моменту звернення останнього до суду стосовно того, що будь–якого з передбачених п. 7.1 договору документу не вистачає, на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються також письмовими поясненнями позивача від 16.09.2010 р.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відстрочення здійснення оплати вартості товару на 30 днів відраховується від дати підписання спірної видаткової накладної, тобто від 04.12.2009 р. Таким чином, строк оплати для відповідача наступив у період з 05.12.2009 р. по 04.01.2010 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 05.01.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Тобто, відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений специфікацією до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 16000,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

На підставі п. 11.5 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу за період з 02.01.2010 р. по 03.06.2010 р. пеню в сумі 972,80 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 11.5 договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України. Тобто, пеня, нарахована позивачем в розмірі 0,04% в день від суми невиконаного грошового зобов'язання, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ – 0,13% за день, що діяла в період прострочення.

Перевіркою розрахунку пені позивача судом встановлено, що при нарахуванні пені позивач неправильно визначив початок прострочення виконання грошового зобов'язання з 02.01.2010 р. тоді, як фактично прострочка почалася з 05.01.2010 р. Таким чином розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені за період з 05.01.2010 р. (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 03.06.2010 р. (кінець періоду, визначений самим позивачем) складає: 16000,00 грн. х 0,04% х 150 днів = 960,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 972,80 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 960,00 грн. В частині стягнення пені на суму 12,80 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд для забезпечення позову накласти арешт на наступні рахунки ВАТ “Енергомашспецсталь”: рахунок 26009302746277 у філії „Головного управління ПАТ ПІБ у Донецькій області”, МФО 334635; рахунок 26004302510738 у філії „ПАТ ПІБ у м. Краматорськ Донецькій області”, МФО 334141; рахунок 26005301510738 у філії „ПАТ ПІБ у м. Краматорськ Донецькій області”, МФО 334141. Необхідність застосування таких заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує фактом заявлення позову про стягнення грошових сум, у зв'язку з чим вважає адекватним накладення арешту на кошти, які належать відповідачу та перебувають на його рахунках.  

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами. Також, діючим законодавством взагалі не передбачено накладення арешту на банківські рахунки в якості забезпечення позову при розгляді справи господарським судом.

Позивач надав до суду клопотання від 10.03.2011 р. про накладення на відповідача штрафу згідно п. 5 ст. 83 ГПК України у зв'язку зі зловживанням ним своїми процесуальними правами, затягуванням судового процесу через неподання витребуваних судом документів.   

Пунктом 5 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Вказана правова норма носить диспозитивний характер, тобто стягнення штрафу є правом, а не обов'язком суду. В даному випадку суд не вбачає підстав для накладення штрафу на відповідача, у зв'язку з чим клопотання позивача відхиляє.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 у філії „Відділення Промінвестбанку в м. Краматорськ Донецької області”, МФО 334141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Спецпромхімпостачання” (юридична адреса: 84110, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, буд. 5А; код ЄДРПОУ 35192322; рахунок 26007060110418 у КБ „Приватбанк” м. Слов'янськ, МФО 335548) суму 16960,00 грн. (а саме основний борг на суму 16000,00 грн., пеню в розмірі 960,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 169,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,82 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 12,80 грн.

У судовому засіданні 11.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                                                               Богатир К.В.                               

Суддя                                                                                          М.О.Лейба

Суддя                                                                                          М.О.Любченко