Постанова

від 02.03.2011 по справі 6/95-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/95-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.                                                           Справа № 6/95-10  

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Грязнов В.В.

судді                                                   Савченко Г.І. ,

 судді                                                   Тимошенко О.М.   

секретар судового засідання Новак Р.А.,             

за участю представників сторін:

від позивача-                                 Надієвець О.М., представник (довір.№1456 від 26.07.2010р.);

від відповідача-                                не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», б/н від 30.07.2010р. на рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2010р. по справі №6/95-10,

за позовом                Публічного акціонерного товариства Компанія «Райз» м.Київ

до відповідача        Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідаль-

                                 ністю «Авангард»с.Сільниця Тульчинського району Вінницької області

про стягнення        23 046 грн. 42 коп. заборгованості по розрахунках, відсотків за

                                                                           товарним кредитом, пені та збитків

Представнику Позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.07.2010р. у справі №6/95-10 (суддя Говор Н.Д.) замінено Позивача у справі - ЗАТ Компанія «Райз»його правонаступником - Публічним акціонерним товариством Компанія «Райз»(надалі в тексті –Компанія «Райз»); позов задоволено частково: з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард»(надалі в тексті –СТзОВ «Авангард») підлягає стягненню на користь ПАТ Компанія «Райз» 123 грн. 83 коп. заборгованості по розрахунках та 02 грн. 48 коп. судових витрат. В решті позову –відмовлено.

В основу прийнятого рішення суд поклав укладений сторонами у справі Протокол №8 від 31.10.2008р., яким сторони провели залік взаємної заборгованості та визначили, що станом на 31.10.2008р. заборгованість СТзОВ «Авангард»перед ЗАТ Компанія «Райз» складає 21 919 грн. 77 коп.(арк.справи 95-97).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ Компанія «Райз»подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції і задовільнити позовні вимоги повністю. При цьому, Скаржник зазначає, що рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2010р. прийняте з порушенням п.2 та п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, а саме: за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та за невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.(арк.справи 104-106).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.01. 2011р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 132).

В судовому засіданні 09.02.2011 року представник Позивача підтримав вимоги, зазначені в апеляційній скарзі в повному обсязі. Відповідач явку свого представника в призначене на 09.02.2011р. судове засідання не забезпечив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду у справі №6/95-10 від 06.01.2011р. не от-римав.(арк.справи 134-136).

Апеляційний господарський суд ухвалою від 09.02.2011р відклав розгляд справи на 02.03.2011р., зобов'язавши Відповідача до 01.03.2011р. подати через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу.(арк.справи 139-140).

Натомість, представник Відповідача 28.02.2011р. подав заяву про видачу справи для ознайомлення; з матеріалами справи ознайомився, копії матеріалів справи отримав.(арк.справи 146).

Проте, Відповідач-СТзОВ «Авангард»відзиву на апеляційну скаргу не подав, у засідання суду апеляційної інстанції 02.03.2011р. його представник не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги сторону було повідомлено у встановленому порядку.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 141).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно витягу з ЄДРПОУ №5964973 від 18.05.2010р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» зареєстроване як юридична особа 02.03.2000р.(арк. справи 56-58).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ №230480, та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.05.2010р. Публічне акціонерне товариство Компанія «Райз»є правонаступником Закритого акціонерного товариства Компанії «Райз».(арк.справи 39-40).

Відповідно до ст.25 ГПК України, правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, тому господарським судом Вінницької області правомірно замінено Позивача у справі його правонаступником –Публічним акціонерним товариством Компанія «Райз».

Як вбачається з матеріалів справи 11.03.2008р. ЗАТ Компанія «Райз»-постачальник та СТзОВ «Авангард»-покупець уклали Договір поставки на умовах товарного кредиту №035/2-24 (надалі в тексті – Договір). Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар в асортименті, порядку та терміни, визначені у Специфікаціях (Додаток №1 та Додаток №1а), які є невід'ємною частиною Договору. Дого-вір, Додаток №1 та Додаток №1а погоджено, підписано директором філії ЗАТ Компанія «Райз»та директором СТзОВ «Авангард», скріплено відбитками печаток.(арк.справи 10-16).

На виконання Договору ЗАТ Компанія «Райз»передало, а СТзОВ «Авангард» - прийняло товар на загальну суму 134 361 грн. 34 коп., що стверджено довіреностями СТзОВ «Авангард»на отримання товарно-матеріальних цінностей та видатковими накладними:

          - № ВН - 10035-00159 від 12.03.2008р.;

          - № ВН - 10035-00400 від 11.04.2008р.;

          - № ВН - 10035-00402 від 11.04.2008р.;

- № ВН - 10035-00401 від 11.04.2008р.;

- № ВН - 10035-00426 від 16.04.2008р.;

- № ВН - 10035-00546 від 05.05.2008р.;

- № ВН - 10035-00547 від 05.05.2008р.;

- № ВН - 10035-00597 від 08.05.2008р.;

          - № ВН - 10035-00820 від 18.06.2008р., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 17-31).

          Згідно п.2.5 Договору та Додатку №1а, Відповідач, як аокупець повинен був провести оплату поставленого товару в строк до 01 жовтня 2008р. шляхом сплати грошових коштів в сумі 134 237 грн. 51 коп.

          Відповідно до матеріалів справи вартість отриманого товару та нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, сплачена Відповідачем в повному обсязі, однак із затримкою –16.12.2008 року, про що свідчать копії платіжних документів:

- №18   від 12.03.2008р. на суму   1 000 грн. 00 коп.,

- №125 від 07.04.2008р. на суму 14 000 грн. 00 коп.,

- №674 від 06.05.2008р. на суму 10 000 грн. 00 коп.,

- №88   від 19.09.2008р. на суму   5 000 грн. 00 коп.,

- №8     від 23.10.2008р. на суму   5 000 грн. 00 коп.,

- №895 від 14.11.2008р. на суму   5 000 грн. 00 коп.,

- №411 від 21.11.2008р. на суму   2 000 грн. 00 коп.,

- №527 від 05.12.2008р. на суму 10 800 грн. 00 коп.,

Крім того, СТзОВ «Авангард»згідно накладних на повернення товару №229 від 22.07. 2008р. на суму 88 500 грн. 00 коп., №318 від 16.12.2008р. на суму 3 995 грн. 94 коп. повернуло ЗАТ Компанія «Райз»товару на загальну суму 92 495 грн. 94 коп., а всього на суму 145 295 грн. 94 коп.(арк.справи 81-90).

Перевіряючи дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні 08.10.2010р. рішення, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч.2 ст.692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву від 22.06.2010р. Відповідач зазначав, що Договором не встановлено терміну виконання зобов'язань, а Додаток №1 та Додаток №1а, на які посилається Позивач для встановлення терміну виконання зобов'язання –не містять реквізитів Договору щодо якого вони укладені і ніколи не укладались сторонами, при цьому факту поставки не заперечує.(арк.справи 72).

В силу ст.33 Господарського  процесуального кодексу України, Відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Матеріалами справи стверджено, що Додаток №1 та Додаток №1а погоджено, підписано директорами філії ЗАТ Компанія «Райз»та СТзОВ «Авангард», скріплено відбитками печаток.(арк.справи 15-16).

Дійсно, в Додатку №1 та Додатку №1а відсутнє посилання на Договір. Однак, матеріалами справи стверджено, що сторони у справі узгодили Додатками асортимент, кількість, вартість і суму товарного кредиту, а надалі поставку саме такого товару, у такій же кількості, і за такою ж ціною здійснено згідно зазначених вище видаткових накладних на підставі і у відповідності до Договору та його невід'ємних частин –Додатку №1 та Додатку №1а.

Вбачається, що Договір поставки чинний. Відповідач не надав доказів розірвання, припинення Договору. Зазначені в Додатках найменування, кількість та ціна товару, що поставляється Відповідачеві на умовах товарного кредиту відповідають поставленим за видатковими накладними.(арк.справи 17-31). При цьому, матеріалами справи стверджено, що у 2008 році Позивачем не здійснювались будь-які інші поставки такого ж товару для Відповідача поза Договором та Додатками №1 та №1а. Відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що вказані Додатки відносяться не до даного Договору, а були укладені щодо іншого правочину.

Двозначна позиція Відповідача щодо позову свідчить про виникнення зобов`язань на підставі Додатків №1 та №1а до Договору поставки на умовах товарного кредиту №035/2-24 від 11.03.2008р.

Таким чином, висновок місцевого суду про неукладеність Додатків 1 та 1а є передчасним –права та обов'язки сторін у даному правовідношенні виникають на підставі Договору та регулюються ним, а не загальними правилами щодо договорів купівлі-продажу, визначеними Цивільним кодексом України, як помилково визначив суд першої інстанції.

Крім того, місцевий суд дійшов передчасного висновку про проведення сторонами заліку зустрічних однорідних вимог на підставі Протоколу №8 від 31.10.2008р., оскільки даний Протокол фіксує проведення заліку за іншим Договором №035/6-18 від 03.03.2008р., який не має відношення до предмету спору у даній справі.(арк.справи 91).

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи стверджується факт невиконання Відповідачем зобов'язання у встановлений строк, щодо розрахунків за отриманий товар. У зв'язку із затримкою оплати вартості Товару та збільшенням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, Позивачем правомірно визначено курсову різницю гривневої суми ціни товару в сумі 8 035 грн. 86 коп. (арк.справи 109-110).

Згідно Закону України №283/97-ВР “Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме пункт 1.11.2. Товарний кредит –товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Правовий механізм продажу товару в кредит передбачений і в статті 694 ЦК України, зокрема в частині п'ятій, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Правові наслідки порушення зобов'язання врегульовано статтею 611 ЦК України. Зокрема, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме зміна умов зобов'язання.

Відповідно до п. 2.2 Договору, сума у гривні, що підлягає до сплати Відповідачем на виконання ним зобов'язання по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Відповідно до вимог ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні виз-начено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В силу вимог ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, штрафом, пенею, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений термін (строк) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору передбачено пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та сплаті процентів за користування товарним кредитом.

Перевіривши, на підставі ч.6 ст.232 ГК України здійснений Позивачем розрахунок пені за період з 16.12.2008р. по 16.06.2009р. в сумі 961 грн. 67 коп. є правомірним і таким, що підлягає до задоволення.(арк.справи 63-64).

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошово зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванні встановленого ін-дексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 Договору передбачено нарахування відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої протягом 16.12.2008р.- 02.04.2010р. суми.

Колегія суддів вважає правомірним та підставним нарахування згідно ст.625 ЦК Ук-раїни та п.7.5 Договору 28% річних за період 16.12.2008р. –02.04.2010р. в сумі 2 798 грн. 68 коп.

З огляду на зазначені обставини в сукупності, вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, пені, та відсотків стверджуються Договором, Додатками, довіреностями, накладними, банківськими виписками і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 230, 232 265 Господарського кодексу України стст. 11, 16, 530, 549, 610, 611, 625, 631, 632, 692, 694 Цивільного кодексу України, п.1.11.2 Закону України №283/97-ВР «Про вне-сення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та стст. 1, 4 Зако-ну України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Вбачається, що несплатою 8 035 грн. 86 коп. боргу Відповідач завдав Позивачу майнових збитків.

Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача 11 250 грн. 21 коп. збитків, нарахованих Позивачем на підставі 7.4 Договору, при цьому виходить з наступного.

Збитками, згідно чч. 2, 3 ст.22 ЦК України, - є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При обчиленні розміру збитків має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право,–покла-ладається на потерпілого, тобто Позивача.

Згідно приписів ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язан-ня, доводиться кредитором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачене законом.

Разом з тим, вбачається, що обчислення збитків грунтується на безпідставних міркуваннях та припущеннях Позивача, який не надав доказів, які стверджують обставини завдання йому збитків, розмір яких складає 10% від несплаченої суми, чим порушив обов'язок доказування і подання доказів.

Тому, іззазначених мотивів у задоволенні позову в частині стягнення 11 250 грн. 21 коп. збитків необхідно відмовити згідно ст.33 ГПК України за безпідставністю.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 11 796 грн. 21 коп. В решті позову належить відмовити.

Розподіл судових витрат необхідно провести згідно ч.2 ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Матеріалами справи стверджується обгрунтованість доводів скаржника, наявність підстав для часткового задоволення позову, що зумовлює зміну рішення господарського суду Вінницької області від 08 липня 2010р. у даній справі з підстав ч.1 ст.104 ГПК України в зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», б/н від 30.07.2010р. на рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2010р. по справі №6/95-10  –задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2010р. у справі  №6/95-10 –змінити і викласти його в наступній редакції:

«1. Позов задоволити частково.

 2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард», яке знаходиться в с.Сільниця Тульчинського району Вінницької області (код ЄДР 25495830) на користь Публічного акціонерного товариства Компанія «Райз», яке знахо-диться у м.Київ, вул.Заболотного, 152 (код ЄДРПОУ 13980201) 8 035грн. 86коп. заборгова-ності по розрахунках за товарний кредит, 961грн. 67коп. пені за період з 16.12.2008р. по 16.06.2009р., 2 798грн. 68коп. -28% річних за період з 16.12.2008р. до 02.04.2010р., 117грн. 96коп. витрат по сплаті державного мита та 120грн. 80коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

 3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 11 250 грн. 21 коп. збитків.»

3. Витрати Позивача по державному миту за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача. Суду першої інстанції видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.