Постанова

від 09.03.2011 по справі 11/100-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/100-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                                Справа № 11/100-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча  суддя                                                      Сініцина Л.М.

судді                                                                             Гудак А.В. ,

 судді                                                                             Гудак А.В.

                                                                                      Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання  Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" від 07.09.2010 р.   на  рішення  господарського суду Вінницької області від 31.08.2010 р. (підписане 01.09.2010 р.)

у справі № 11/100-10

за позовом  Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", м.Одеса

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор", м.Вінниця

про про стягнення 523972,38 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача -  не з'явився

від відповідача -  не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 31.08.2010 р. у справі №11/100-10 (суддя Матвійчук В.В.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" та стягнуто з відповідача на користь позивача 457661грн.52коп.-основного боргу за кредитом, 31584 грн.26коп-відсотків за користування кредитом;14726грн.60коп.-пені. При винесені рішення суд виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання щодо погашення основної суми заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках за користування кредитом починаючи з 01.09.2009 р.

Не погоджуючись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Віндор" звернулося з апеляційною скаргою від 07.09.2010 р. та просило скасувати повністю рішення господарського суду Вінницької області від 31.08.2010 р. і прийняти нове, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" загальну заборгованість за договором кредиту від 15.06.2007 р. №143 в сумі 503972 грн. 38 коп.; розстрочити виконання рішення суду рівними щомісячними платежами в сумі 20998 грн. 84 коп. строком на два роки, тобто до 07.09.2012 р., пославшись на те, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було нічим іншим, як затягування розгляду справи, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку керівника чи іншого представника; судом першої інстанції вірно застосовано частину 6 статті 232 Господарського кодексу України; позивачем повністю надані докази в обгрунтування позовних вимог та підписані обома сторонами акти взаємозвірки; відповідач не був позбавлений можливості подати докази свого скрутного матеріального становища суду I інстанції вже після отримання ухвали про порушення провадження у справі зазначивши це у відзиві на позовну заяву; відповідач не позбавлений права після вступу рішення в законну силу звернутися із заявою про рострочку до суду I інстанції.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50-51), явка повноважних представників в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд прийшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи; доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу; проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 р. між Акціонерним комерційним банком "ІМЕКСБАНК" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віндор" (позичальник) укладено договір кредиту №143, згідно пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 648000 грн. зі сплатою 17 відсотків річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості 14.12.2012 р. (а.с. 4-6).

Кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаних автомобілів марки КрАЗ 65055-054-02, 2007 року випуску, в кількості 2 шт., вартістю 642000,00 гривень та причепів автомобільних МАЗ 856100-014, 2007 року випуску, в кількості 2 шт., вартістю 168000,00 гривень, надалі за текстом-"Транспортний засіб", згідно з договорами купівлі-продажу №0517/1, №0517/2 від 17.05.2007 року, укладеними з ТОВ "А-техніка" (пункт 1.2 договору).

На підставі рішення загальних зборів акціонерів (протокол №5 від 28.07.2009 р.) Акціонерний комерційний банк "ІМЕКСБАНК" змінив назву на Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК"; Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" виступив правонаступником по всіх правах і зобов'язаннях Акціонерного комерційного банку "ІМЕКСБАНК" (пункт 1.1. Статуту Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК") (а.с. 74-75, т. I).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 648000 грн., що стверджується розпорядженнями операційному відділу від 16.06.2007 р. на суму 513600 грн. і від 01.11.2007 р. на суму 134400 грн. (а.с. 7-8, т. I) та платіжними дорученнями №1365 від 16.06.2007 р. на суму 513600 грн. і № 643 від 01.11.2007 р. на суму 134400 грн. (а.с. 9-10, т. I).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, про що свідчать виписки банку (а.с. 16-67, 96-131, 134-156, т. I, а.с. 3-16, т.II). Починаючи з 01.09.2009 р. відповідач не виконує умови договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору у випадку не виконання позичальником зобов'язань, визначених підпунктами 3.3.2.-3.3.12 цього договору, протягом більше п'яти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.

За період з 01.09.2009 р. по день звернення до суду з врахуванням того, що кредитор вправі вимагати дострокового повернення кредиту, загальна сума заборгованості по кредиту становить 457661,52 грн. згідно розрахунку позивача (а.с. 14, т. I).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК УКраїни) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, суд I інстанції правомірно прийшов до висновку про підставність заявлених банком вимог на суму 457661,52 грн. заборгованості по кредиту.

Пунктом 2.4 договору кредиту №143 передбачено, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в гривнях в останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів в періоді (факт/факт). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Оскільки кредит відповідачу видавався на умовах сплати 17 відсотків річних, позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2009 р. по квітень 2010 р. в сумі 51584,26 грн. згідно розрахунку позивача (а.с. 15, 133,  т.I).

Однак, під час провадження у справі, відповідачем 30.08.2010 р. було сплачено 20000 грн. відсотків за користування кредитом, що стверджується платіжним дорученням №10600 від 30.08.2010 р. (а.с. 18, т.II).

Згідно пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу уКраїни (далі ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В заяві від 31.08.2010 р. представник банку Савишен О.Б. за дорученням (а.с. 1, т.II) відмовився від стягнення 20000 грн. заборгованості по відсотках у зв'язку із погашенням данної суми простроченої заборгованості по відсотках (а.с. 17, т.II) . Суд I інстанції помилково розцінив цю заяву як зменшення позовних вимог.

Оскільки відмова від позову в цій частині не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та держави, суд I інстанції  мав прийняти відмову позивача від позову в частині 20000 грн. відсотків по кредиту та провадження у справі в цій частині припинити.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду I інстанції  про задоволення позову повністю. В цій частині рішення слід змінити, зазначивши, позов задоволити частково. В частині стягнення 20000 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом провадження у справі припинити.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору у випадку прострочення позичальником строків сплати відсотків, визначених пунктом 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.3, 5.4 позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 (один) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Згідно частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач не сплачує кредит та відсотки починаючи з 01.09.2009 р., період за який можливе нарахування пені враховуючи пункт 2.4 договору та частину 6 статті 232 ГК України починається з 01.11.2009 р. і спливає 30.04.2010 р. Згідно розрахунку позивача пеня за прострочку сплати кредиту складає 11745 грн. 10 коп. за період з 01.11.2009 рн. до 01.05.2010 р., пеня за прострочку сплати відсотків складає 2981 грн. за період з 01.11.2009 р. до 01.05.2010 р., всього: 14726 грн. 60 коп. (а.с. 13, т.I).

Тобто, в частині стягнення пені рішення суду I інстанції відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом I інстанції частини 6 статті 232 Господарського кодексу України апеляційним судом до уваги не приймаються.

Твердження апелянта про грубе порушення та неправильне застосування судом статтей 4, 28 і 77 ГПК України спростовуються матеріалами справи та нормами ГПК України.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів;  необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше справу було призначено до розгляду на 06.07.2010 р.

На клопотання відповідача від 05.07.2010 р. (а.с. 84 ,т.I), розгляд було відкладено на 31.08.2010 (а.с. 92,т.I).

Однак, представник відповідача не з'явився і в судове засідання 31.08.2010 р., подавши вдруге клопотання про відкладення розгляду справи (а.с 93,т.I).

Враховуючи положення статтей 22, 28, 77 ГПК України , заперечення представника позивача в судовому засіданні щодо клопотання відповідача, що вбачається з протокола судового засідання від 31.08.2010 р. (а.с. 20, т.II); зловживання відповідача своїми правами, а також вимоги статті 69 ГПК України, щодо строків вирішення спору, суд I інстанції правомірно прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Відповідач не був позбавлений можливості подати до суду заперечення та необхідні докази на їх обґрунтування.

Прохання скаржника в апеляційній скарзі розстрочити виконання рішення суду рівними щомісячними платежами в сумі 20998 грн. 89 коп. строком на два роки, тобто до 07.09.2012 р. з посиланням на скрутне фінансове становище, понесення збитків від своєї господарської діяльності, що підтверджується фінансовим звітом станом на 30.06.2010 р., до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Посилання апелянта на те, що суд відхилив клопотання відповідача від 26.08.2010 р. про відкладення розгляду справи, тому останній був позбавлений можливості донести інформацію про своє скрутне матеріальне становище та подати відповідні докази суду першої інстанції, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки судом першої інстанції розгляд справи на клопотання відповідача один раз відкладався і в період з дати порушення провадження у справі (01.06.2010 р.) до прийняття рішення-31.08.2010 р. у відповідача було достатньо часу для звернення до суду I інстанції з клопотанням про розстрочення виконання рішення та надання доказів в обґрунтування цього клопотання. Збитковий фінансовий звіт не є достатнім доказом на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та наявності обставин, що ускладнюють, або зроблять неможливим виконання рішення.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор»до задоволення не підлягає, однак враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 31.08.2010 р. підлягає зміні, про що зазначено вище.

Керуючись статтями 22,28,69,77,80,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" від 07.09.2010 р. залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Вінницької області від 31.08.2010 р. у справі №11/100-10 змінити, виклавши його в наступній редакції:

  Позов задоволити частково.

 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віндор" (21032, м.Вінниця, пров. Грибоєдова, буд.10, код 33448963) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі філії АТ "ІМЕКСБАНК" у м.Вінниці (м.Вінниця, вул.Винниченка, 2, код 26335778) 457 661 грн.52 коп.-основного боргу за кредитом; 31 584 грн.26 коп.-відсотків за користування кредитом; 14 726 грн.60 коп.-пені; 5039 грн.72 коп.-витрат зі сплати державного мита та 236 грн.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 20 000 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом провадження у справі припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

              Головуюча  суддя                                                                       Л.М. Сініцина

             Судді                                                                                              А.В. Гудак

                                                                                                                     Г.Є. Олексюк