Вирок

від 22.12.2010 по справі 1-922

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-922/2010 року

Категорія: ч.2 ст.286 КК Т.З. Головуючий у 1-й інстанції:

Жмурко П.Я.

Доповідач: Голубенко Н.В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року грудня місяця 22 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Голубенко Н.В.,

суддів: Павленка В.П., Денисенко Л.М.,

при секретарі Гончаренко Н.В.,

з участю: прокурора Подворчана Ю.М.,

потерпілої ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Карлівського району з внесеними доповненнями на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

цим вироком:

ОСОБА_3, 20.12.1981 р.нар., уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, працюючого в ТОВ «Ювелірний дім золото» консультантом по маркетингу, не військовозобовязаного, не одруженого, відповідно до ст.89 КК України не судимого

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих:

ОСОБА_4 50 000 гривень;

ОСОБА_2 55189 гривень 89 копійок.

Відповідно до ст.81 КПК вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 2 березня 2010 року близько 08 години 35 хвилин, в світлий час доби та в умовах недостатньої видимості (туман), керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки ЗАЗ-ДЕУ Ланос TF 68Y, ДНЗ НОМЕР_2, рухався по автодорозі Полтава-Красноград в напрямку м.Полтави. Проїжджаючи 36 км вищевказаної дороги, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, засуджений не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом і всупереч вимогам п.10.1 ПДР згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій має переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху та п.14.6 г) ПДР України, яким регламентовано заборону обгону з виїздом на смугу зустрічного руху у кінці підйому, на мостах, крутих поворотах та ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю, при виконанні маневру обгін, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 ЗНГ ДНЗ НОМЕР_3, що рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі руху, який належить ОСОБА_5, під керуванням на підставі генерального доручення водія ОСОБА_4

Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажир автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у мякі тканини груднини та правої реберної дуги, прямого перелому груднини, непрямих переломів 4-9 ребер по середньо-ключичній лінії справа та 3-9 ребер по середньо- ключичній лінії зліва, розриви серцевої сумки та правого передсердя серця, крововиливи в праву плевральну порожнину в кількості 1500 мл, в ліву 700 мл рідкої крові та згустків, розриви міжчастковий та лівої частки печінки, крововиливи у основи серця та прикореневий відділ легень, крововилив в мякі тканини лобної ділянки голови, крововиливи в мякі мозкові оболонки правої та лівої тімяно-потиличних ділянок головного мозку, садно на обличчі, одиночні синці на тулубі та кінцівках, які стосовно живої людини мають ознаки тяжких, а в даному конкретному випадку призвели до смерті.

Водій автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою передньо-лівої частини грудної клітки, забою лівої легені, ускладнених плевропульмональним шоком ІІ ст. та посттравматичним лівобічним плевритом, забою живота з обширною підшкірною гематомою, забоїв лівого передпліччя та лівого стегна з підшкірною гематомою, саден на коліні та гомілці справа, які кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоровя.

Порушення перелічених пунктів ПДР з боку водія ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з виникненням обставин даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

В апеляції прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, ставить питання про скасування вироку у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Просить постановити у справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком до 3-х років. При постановленні нового вироку виключити кваліфікуючу ознаку порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

Інші учасники процесу вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання апеляції про скасування вироку та постановлення нового вироку з обранням засудженому ОСОБА_3 покарання про яке йдеться в апеляції з внесеними доповненнями, міркування засудженого, котрий частково погодився з апеляцією прокурора, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка просила застосувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, перевіривши матеріали справи, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляція прокурора Карлівського району Полтавської області підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину за який він засуджується підтверджується: висновком судово- автотехнічної експертизи відповідно до якого в даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 14.6 «г» Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному звязку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, в умовах даної пригоди технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля ЗАЗ-ДЕУ Ланос TF 68Y, ДНЗ НОМЕР_2 ОСОБА_3 полягала у виконанні ним вимог пунктів 10.1, 14.6 «г» Правил дорожнього руху, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру (а.с. 94-99); даними, що містяться в протоколі огляду місця події та в схемі до протоколу огляду в яких зафіксовано місце ДТП та інша слідова інформація (а.с. 9-13); висновками судово-медичних експертиз відповідно до яких в результаті одержання в автомобільній аварії травм потерпілий ОСОБА_4 одержав середньої тяжкості тілесні ушкодження, на тілі потерпілої ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких і знаходяться в прямому причинно-наслідковому звязку з настанням її смерті. Характер та локалізація спричинених потерпілим тілесних ушкоджень дають підстави стверджувати, що вони утворилися при травмуванні потерпілих деталями та частинами в середині салону автомобіля при його зіткненні із зустрічним автомобілем (а.с. 68-70, 75-77).

Сам засуджений як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні детально розповів про обставини вчинення ним злочину, допущені порушення Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем та вчинення ДТП. В результаті якої спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 та тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6 від яких вона померла на місці події. Не заперечував цього ОСОБА_3 і під час часткового судового слідства в апеляційній інстанції.

Вина засудженого доводиться також іншими доказами наведеними у вироку та дослідженими судом першої інстанції.

Юридична кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною. Водночас з вироку підлягає виключенню кваліфікуюча ознака порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, оскільки ОСОБА_3 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілої ОСОБА_6

При обранні покарання ОСОБА_3 колегія суддів виходить з вимог, передбачених ст. 65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, вчинив злочин з необережною формою вини, обставини, що помякшують покарання, визнання ним вини, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, позицію потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання, конкретні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, дана дорожньо - транспортна пригода трапилася з вини ОСОБА_3, який керуючи автомобілем, маючи відповідні права, допустив грубе порушення вимог п.п.10.1, 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі пасажира ОСОБА_6 та спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень водію ОСОБА_4 Поряд з цим в матеріалах справи містяться дані про те, що ОСОБА_3 до зазначеної події вчинив 8 правопорушень, повязаних з керуванням транспортними засобами (а.с. 156).

Відповідно до розяснень, що містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.05року з наступними змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортним засобом.

Однак при вирішенні питання про покарання місцевий суд не врахував наведеного.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, а також позбавити його права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 286 КК України. Це обмеження з огляду на конкретні обставини справи відповідає вимогам кримінального закону. Саме таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку в частині призначення покарання ОСОБА_3 та постановлення в цій частині нового вироку.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. 366, 378, 323, 324 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

з а с у д и л а :

Апеляцію старшого помічника

прокурора Карлівського району Полтавської області з внесеними доповненнями задовольнити частково.

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2010 року в частині призначення покарання ОСОБА_3 скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3-х років позбавлення волі та застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

З мотивувальної частини вироку виключити кваліфікуючу ознаку -порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишити попередній тримання під вартою.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття його під варту, тобто з 15 вересня 2010 року.

В решті цей вирок щодо нього залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області протягом одного місяця, засудженим з моменту вручення йому копії вироку, іншими учасниками процесу в той же строк з моменту його проголошення.

С у д д і :

Голубенко Н.В. Павленко В.П. Денисенко Л.М.