Рішення

від 28.02.2008 по справі 36/104-3/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/104-3/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  36/104-3/502

28.02.08

За позовом    Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави

                       в особі Київської міської ради (позивач 1), Солом'янської районної у

                       місті Києві ради (позивач 2)

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс ЛТД»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача  

                       Міністерство оборони України

Про                       повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у

придатний для використання стан

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від прокуратури      Бондарєва А.М. –по дов. № 127 від 04.04.05

Від позивача 1         не з'явились

Від позивача 2         не з'явились

Від відповідача        не з'явились

Від третьої особи    не з'явились

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях12.12.2008 та 21.02.2008 оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом'янської районної у місті Києві ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс ЛТД»звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 26/1 у Солом'янському районі міста Києва та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 36/104 від 16.05.2007 повністю задоволені позовні вимоги Прокурора Солом'янського району міста Києва та зобов'язано Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс ЛТД» звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 26/1 у Солом'янському районі міста Києва розміром 0,05 га (480,44 кв. м.) передавши її Київській міській раді.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 36/104 від 16.05.2007 відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 36/105 від 10.07.2007  рішення Господарського суду міста Києва № 36/104 від 16.05.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Київського апеляційного господарського суду № 36/105 від 10.07.2007 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 36/104 від 13.11.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 у справі № 36/104 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Прокуратура в судове засідання не з'явилась, вимог суду викладених в ухвалі від 11.12.2007 не виконала, у письмових поясненнях позовні вимоги підтримує повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2007 присвоєно номер справи № 36/104-3/502  та призначено до розгляду на 11.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/104-3/502  від 11.12.2007 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України та відкладено розгляд справи на 15.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 36/104-3/502 від 15.01.2008, в зв'язку з нез'явленням в засідання суду представників прокуратури, позивачів та третьої особи та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалах від 28.11.2007 та від 11.12.2007, розгляд справи був відкладений на 24.01.2008.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.01.2008 оголошувалась перерва до 29.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2008 розгляд справи було відкладено на 12.02.2008.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2008 оголошувалась перерва до 21.02.2008.

Представником прокуратури в судовому засіданні 21.02.2008 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить зобов'язати ТОВ «Артіс ЛТД»звільнити самовільно зайняту земельну ділянку розташовану за адресою пр-т Повітрофлотський 26/1 в м. Києві площею 477,96 кв. м. та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан.

Прокурор Солом'янського району  позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач –ТОВ «Артіс ЛТД»самовільно, без правовстановлюючих документів займає земельну ділянку за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 26/1, що є порушенням ст. 125, 126 Земельного кодексу України, і призводить до порушення прав Київської міської ради, встановлених ст.ст. 90, 91 Земельного кодексу України, на користування та розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться в самовільному користуванні відповідача.  Згідно ст. 27 Земельного кодексу України, відповідач втратив право користування земельною ділянкою після припинення дії договору оренди в 2000 році. Також позивач зазначає, що розроблений на замовлення ТОВ «Артіс ЛТД»проект землеустрою земельної ділянки щодо реконструкції та обслуговування торгівельного  павільйону на проспекті Повітрофлотському, 26/1 в м. Києві не містить згоди землекористувача –Міністерства оборони України.

Позивачі 1 і 2 в судове засідання не з'явились, вимоги суду викладені в ухвалах від 28.11.2007, від 11.12.2007, від 15.01.2008, від 24.01.2008, від 29.01.2008, від 12.02.2008 не виконали.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідач у письмових поясненнях позову не визнає і проти заявлених позовних вимог заперечує. Свої заперечення відповідач обґрунтовує  тим, що на земельній ділянці за адресою пр-т Повітрофлоцький 26/1 в м. Києві розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності, з 1996 року користується земельною ділянкою на підставі договорів на право тимчасового користування землею. До закінчення строку дії договору відповідач відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України звернувся до Київської міської ради про відведення земельної ділянки, після чого, за дорученням заступника міського голови № 225-КР-47/2 від 13.01.2000 та 225-ПК 2-4517 від 17.09.2004 було розроблено проект землевідведення із всіма, передбаченими ст.123 Земельного кодексу України, погодженням.  Але Київська міська рада ухилилась від виконання своїх обов'язків і рішення щодо затвердження проекту землевідведення не прийняла. Отже, відповідач вважає,  що вчинив всі необхідні дії щодо отримання правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості, що належать йому на праві власності і не повинен нести відповідальність за бездіяльність органів влади. До того, відповідач зазначає, що весь час справно сплачує плату за користування землею. Задоволення позову призведе до порушення його права власності, що гарантується ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 30 Земельного кодексу України, ст. 321 Цивільного кодексу України.

Третя особа в засідання суду не з'явилась, не виконала вимоги суду викладені в ухвалах від 11.12.2007, від 15.01.2008, від 24.01.2008, від 29.01.2008, від 12.02.208.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 21.02.2008 було оголошено перерву до 28.02.2008 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За договором № 02/11 від 16 листопада 1995 року ТОВ «Артіс ЛТД» придбало торгівельний павільйон № 1  разом із обладнанням (дозвіл на установку на 1995 рік  № 294), що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський 26/1.  Зазначений павільйон було передано у власність ТОВ «Аттіс»за актом приймання-передачі від 29.11.1995р. (т.І а.с. 52).

На підставі договору купівлі-продажу № 131 від 20.10.1998 та акту приймання-передачі від 24.10.1998 ТОВ «Артіс ЛТД»отримало у власність павільйон № 2, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 26/1 (т.І, а.с. 51).

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент укладання договору), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше  не передбачено законом або договором.

Положеннями ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, в редакції, що була чинною на момент укладання договорів купівлі-продажу № 02/11 від 16.11.1995 та № 131 від 20.10.1998, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу УРСР, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу вимагалось тільки у разі продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Таким чином, на форму договорів купівлі-продажу № 02/11 від 16.11.1995 та № 131 від 20.10.1998 положення щодо нотаріального посвідчення не поширюються, а тому договори відповідають всім вимогам законодавства, що діяло на момент їх укладання.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Нерухоме майно, яким є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою м. Київ, пр-т Повітрофлотський буд. 26/1 зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під реєстровим номером 1223-з за ТОВ «Артіс ЛТД»на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2007. Згідно з технічною інвентаризацією площа будівлі за внутрішніми обмірами становить 372,6 кв. м., а площа основи складає 387,8 кв. м.   (т.І а.с. 241-244).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку встановленому законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути засноване лише як випадок з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Положенням ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», і ст. 93 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або плати за землю.

Згідно листа ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 20.06.2007 ТОВ «Артіс ЛТД» звітує та  своєчасно сплачує земельний податок за земельну ділянку за адресою: Повітрофлотський пр-т, 26/1, площа земельної ділянки складає 480,44 кв. м.

Отже, з огляду на наявні у справі документи, суд приходить до висновку, що в фактичному користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 480,44 кв. м. з яких 378,8 кв. м. зайняті будівлею, що перебуває  у його власності. Різниця в розмірі 101,64 кв. м. використовується відповідачем для обслуговування будівлі.

Спірна земельна ділянка ніколи не відводилась в користування Міністерству оборони України про це свідчать наявний в матеріалах справи докази.

Відповідно до відповіді державного архіву м. Києва Київської міської державної адміністрації № А-03 від 20.01.2003 (т.І, а.с. 84), в рішенні Київської міської ради народних депутатів за № 51 від 10.01.1950 немає відомостей про відведення земельної ділянки по Повітрофлотському пр-ту, 26/1.

Згідно листа Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 03.11.2006 (т.І. а.с. 85), земельна ділянка за адресою проспект Повітрофлоцький, 26/1 згідно з матеріалами інвентаризації земель Міністерства оборони України, яка проводилась в 1995 році, не входить в межі військового містечка.

Отже, Міністерство оборони України ніколи не було землекористувачем в межах, що знаходяться під нежилою будівлею по Повітрофлотському пр-ту 26/1.

Згідно матеріалів справи, а саме договорів на право тимчасового користування землею від 11.02.1997, від 27.01.1998, від 19.04.1999 (т.І, а.с. 89-91) ТОВ «Артіс ЛТД» надавалась земельна ділянка для розміщення торгівельного комплексу, а в подальшому для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу. Строк дії договору від 19.04.1999 закінчився 31.12.1999.

Відповідно ст. ст. 26, 27 Закону України «Про оренду землі»в редакції, що діяла на момент закінчення дії договору, договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення терміну, на який було укладено договір. Після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що до закінчення дії договору оренди відповідач звернувся до голови міської державної адміністрації з проханням видати дозвіл на право розміщення торгового павільйону за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 26/1 (лист від № 14/05 від 06.05.1999)

13.01.2000 Київська міська рада надала доручення № 225-КР-47/2 щодо погодження ТОВ «Артіс ЛТД»місця розташування торгівельного павільйону по Повітрофлотському пр-ту, 26 у Залізничному районі м. Києва.

Докази, що містяться в матеріалах справи (т.І., а.с. 136-147, 150, 154, 156-158) свідчать, про те, що починаючи з 2000 року було розпочато проведення робіт по відведенню земельної ділянки ТОВ «Артіс ЛТД»для реконструкції та обслуговування існуючого павільйону-магазину за адресою Повітрофлотський проспект, 26/1.

Отже, відведення земельної ділянки почалось проводитьсь відповідно до ст.19 Земельного кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 і закінчилось після набрання чинності Земельного кодексу України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 та рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 313/1747 «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві.»

Відповідно до ч. 2 Перехідних положень Земельного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2002, клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

25.08.2004 ТОВ «Артіс ЛТД»вдруге звернулось до Київської міської ради з проханням погодити відведення земельної ділянки для реконструкції та обслуговування існуючого павільйону-магазину з повідомленням про те, що всі необхідні документи знаходяться в Головному управління земельних ресурсів.

Київською міською радою було видане доручення № 225-ПК2-4517 від 17.09.2004.

На підставі зазначеного доручення Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації»за замовленням ТОВ «Артіс ЛТД»було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування павільйону магазину на пр-ті Повітрофлотському, 26/1 у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради.

На відміну від раніш діючого законодавства проект землевідведення, що має подаватись до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради передбачав наявність висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають.

У зв'язку з недодержанням вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України Управлінням з питань землекористування та містобудування Київської міської ради 17.01.2007 кадастрова справа А4220 ТОВ «Артіс ЛТД»була повернута до Головного управління земельних ресурсів для усунення зауважень: відсутність державної експертизи, редакційні правки та узгодження з кадастровою справою Д 1187.

Зауваження були усунуті та 11.04.2007 одержано висновок державної експертизи землевпорядної документації № 134/09-14.

Наявна в справі копія проекту землевідведення містить всі необхідні документи для подачі на затвердження у Київську міську раду.

Враховуючи фактичні обставини справи суд приходить до висновку, що ТОВ «Артіс ЛТД»вчинив всі необхідні дії направлені на отримання правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, що знаходиться під об'єктом нерухомості, який належить йому на праві власності і розташований за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 26/1.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування  в Україні»питання регулювання земельних відносин (в тому числі надання землі в оренду та поновлення договору оренди землі) вирішується на пленарному засіданні ради –сесії з винесенням рішення.

На час розгляду справи Київською міською радою не приймалось рішення про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки відповідачу.

Згідно ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ч. 9 ст.123 Земельного кодексу України, спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті прийняття рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку за позовом особи, чиї права порушені

Відповідач не звертався до суду з позовом про поновлення порушеного права, що виникло в результаті дій та бездіяльності  органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно    до    ст. 361    Закону    України    «Про    прокуратуру»  представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що особа може звернутись до суду за захистом свого права чи інтересу, або права чи інтересу іншої особи у разі порушення цього права чи інтересу з боку інших осіб. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом повинна обґрунтувати та довести наявність порушення свого або іншої особи права чи інтересу. Ці положення відносяться також до прокурора, який подаючи позов, повинен обґрунтувати і довести порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 «Про передачу окремих повноважень районнім у місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин»із змінами та доповненнями, районним у місті Києві радам передано повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок площею до 42 кв. м., для тимчасового розміщення малих архітектурних форм до 20 кв. м.

Також зобов'язано районні у м. Києві ради здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержанням земельного законодавства, та примати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до суду з позовом за захистом інтересів держави в особі Солом'янської районної у місті Києві ради про зобов'язання відповідачів звільнити земельну ділянку, при цьому прокурор у поданому позові не пояснив та не подав доказів, підтверджуючих яким чином та які саме інтереси держави були порушені внаслідок зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Судом не вбачається порушення державних інтересів в особі Солом'янської районної у місті Києві ради щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки право комунальної вланості на спірну земельну ділянку належить територіальній громаді міста Києва в інтересах якої відповідно виступає Київська міська рада.

За вказаних обставин, позовні вимоги прокурора в інтересах Солом'янської районної у місті Києві ради не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Київського природоохоронного прокурора.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі позивача 1 –Київської міської ради відмовити повністю.

2. В задоволенні позовних вимог Прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі позивача 2 - Солом'янської районної у місті Києві ради відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова