Ухвала

від 19.09.2006 по справі ап-17/102

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АП-17/102

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

19.09.06                                                                                           Справа  № АП-17/102

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Онишкевич В. В.

                                           Зданкевича З. І.     

розглянув           апеляційну скаргу ЗАТ «Аудит-Сервіс ІПС», м. Івано-Франківськ від 07.07.2006 р. б/н

на постанову           Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 р.

у справі           № АП-17/102

за позовом           Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до           ЗАТ «Аудит-Сервіс ІПС», м. Івано-Франківськ

про           стягнення фінансових санкцій в розмірі 4 687, 50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –Дзьоба М. Р. –представник (довіреність № 04-569/1048 від 11.09.2006 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –Вінтоняк Є. Д. –виконавчий директор (довіреність б/н від 15.05.2006 р.)

Представникам сторін у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. у даній справі в склад колегії введено суддю Зданкевича З. І. у зв'язку з відпусткою судді Слуки М. Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. розгляд справи було призначено на 19.09.2006 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 р. у справі № АП-17/102 за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ЗАТ «Аудит-Сервіс ІПС», м. Івано-Франківськ про стягнення 4 687, 50 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 р. № 244, яким затверджено форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767, Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 та мотивував її тим, що підприємства, в тому числі і ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані виконувати норматив по створенню (пристосуванню) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а в разі його невиконання –сплачувати штрафні санкції. Крім того, у своїй постанові господарський суд зазначив, що обов'язок працевлаштування інвалідів виникає в органів, перелічених у п. 10 вищевказаного Положення, лише після виконання підприємствами приписів п. 14 цього ж Положення, а саме інформування державної служби зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Івано-Франківської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ЗАТ «Аудит –Сервіс ІПС»перебуває на спрощеній системі оподаткування, а згідно з ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Фонду соціального захисту інвалідів. Крім цього, апелянт вважає, що у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда за наявності відповідної пропозиції служби зайнятості чи у разі звернення самого інваліда з огляду на ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Позивач у справі, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем не було надано суду ні матеріалів про атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів, ні доказів включення заходів для створення таких робочих місць до колективного договору тощо. Позивач також зазначає, що вищезгаданий Указ Президента не містить норм щодо звільнення підприємств від обов'язку виконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, встановленого основним Законом, який регулює дані правовідносини, а внески до Фонду не є адміністративно-господарськими санкціями.

          Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 12 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році становив в кількості 1 інваліда, проте на підприємстві не працював жодний інвалідів.

За п.п. 3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві, середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що на підставі поданого звіту Фонд визначив, що на підприємстві у звітному періоді не працював жодний інвалід. Так, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 9 375 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати в сумі 4 687, 50 грн. за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

          На момент розгляду справи в апеляційному порядку дана заборгованість підприємством сплачена не була і докази про погашення боргу також відсутні.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства створюють за власні кошти місця для працевлаштування інвалідів, розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно даного Положення, робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введене в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція встановила, що Фондом соціального захисту інвалідів обґрунтовано та на законних підставах застосовано штрафні санкції за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Господарський суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги посилання скаржника на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оскільки в даному Указі Президента України відсутні норми, відповідно до яких юридичні особи - суб'єкти малого підприємництва звільнялися б від сплати штрафних санкцій за нестворення в установленому порядку робочих місць для працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду Івано-Франківської області, оскільки вона прийнята з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2006 р. у справі № АП-17/102 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Аудит-Сервіс ІПС»без задоволення;

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

3.          Судові витрати по справі віднести на скаржника;

4.          Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             З. І. Зданкевич