Постанова

від 14.03.2011 по справі 10/239/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.03.2011 р.           справа №10/239/10

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:

Калантай М.В.    

суддів:

Волкова Р.В.

Запорощенка М.Д.

за участю  представників сторін:                                                                             

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік"       м. Київ

на рішення

господарського суду

Запорізької області

від

28.10.2010 року

у справі

№10/239/10                                        

за позовом:

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік"            м. Київ

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4                    м. Бердянськ

про

заборону використання (публічне виконання)  без  отримання  дозволу  на   використання  та  без   виплати  авторської винагороди тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь"; стягнення компенсації  в розмірі 8880грн.; стягнення штрафу у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання тексту музичного твору без отримання дозволу

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.10.2010 року у справі №10/239/10 (суддя Алейникова Т.Г.) відмовлено  в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" м. Київ до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 м. Бердянськ про заборону використання (публічне виконання)  без  отримання  дозволу  на   використання  та  без   виплати  авторської винагороди тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь" автор тексту та музики ОСОБА_1; стягнення   компенсації  за   публічне   виконання   тексту   музичного  твору "Слушаю и повинуюсь", автор тексту та музики ОСОБА_1 без отримання дозволу у розмірі 8880грн.; стягнення на користь Державного бюджету України 888 грн. - штрафу у розмірі 10 % від заявленої суми компенсації за публічне виконання тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь", автор тексту та музики ОСОБА_1, без отримання дозволу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік" м. Київ,  звернувся з апеляційною скаргою про скасування даного рішення, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі заявник наполягає на хибності висновків суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення –скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_4, наданим йому правом не скористався, відзиву не надав, представника в судове засідання жодного разу не направив.  

Про час та місце судового засідання сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез'явлення представників сторін, достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявників скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 25 липня 2010 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, яка надає послуги з громадського харчування в          м. Бердяньск, в період з 18 год. 42 хв. по 18 год. 44 хв. було здійснене публічне виконання тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь", автор музики та тексту ОСОБА_1. Подання тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь" здійснювалося у більярдному клубі "DELMAR" м. Бердянськ, пр-т Леніна, 35 А, 3 поверх Торгівельно-розважального комплексу "DELMAR", шляхом відтворення тексту музичного твору в якості субтитрів, що підтверджується  актом фіксації використання об'єктів інтелектуальної власності від 25.07.2010 року, а також зробленим комісією відеозаписом.

У відповідності до Видавничого договору №08/03/05-і від 08.03.2005 року, укладеного між позивачем та автором ОСОБА_1 (сценічне ім'я ОСОБА_1), виключне майнове авторське право на публічне виконання тексту вказаного вище музичного твору на території всіх країн світу належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лавіна мьюзік".

Позивач наполягає на тому, що відповідач, здійснюючи свою діяльність у більярдному клубі "DELМАR", публічно виконавши текст твору "Слушаю и повинуюсь", за дозволом на таке використання твору до його підприємства, як суб'єкта авторського права, не звертався, чим порушив виключні майнові авторські права ТОВ "Лавіна мьюзік", передбачені  Законом України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не відповідає вимогам матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що публічне виконання тексту музичного твору в якості субтитрів не є його використанням у розумінні  статей  31, 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яке  здійснюється лише за згодою автора, та передбачає право  автора (чи іншої особи, яка має авторське право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору відповідно до п. 5 статті 15 цього  Закону.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не може погодитьсь з таким висновком господарського суду Запорізької області з огляду на таке.

У відповідності до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно зі статтею 421 Цивільного Кодексу України, суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до статей 440, 441, 443 ЦК України, використання творів має здійснюватись лише за згодою власників відповідних майнових прав, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", виключне право –це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Статтею 45 та ч. 1 ст. 47 цього ж Закону передбачено можливість доручення суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Як зазначалось вище, за договором від 08.03.05 року позивач отримав виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір.

Статтею 445 Цивільного кодексу України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншим законом.

Використання ж музичних творів без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 даного Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Стягнення компенсації у відповідності до Закону України "Про авторське право та суміжні права" є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв’язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації мають враховуватися конкретні обставини справи та загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК України.

Розмір компенсації має визначатися судом у межах, заявлених вимог, у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об’єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України (ч. 3 ст. 52 Закону).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Як вбачається із статей 31-33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" вони не містять приписів, які б вказували, що демонстрація твору в якості субтитрів не є використанням цього твору.

Статтями 21-25 цього ж Закону передбачені випадки вільного використання твору, однак демонстрація твору в якості субтитрів в цей перелік не входить.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що використання твору в такий спосіб є порушенням майнових  авторських прав, тому вимоги позивача про заборону використання твору та стягнення з порушника компенсації підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведене, вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, тому господарський суд першої інстанції безпідставно відмов в задоволенні позову повністю. А відтак, Донецький апеляційний господарський суд приймає нове рішення про часткове задоволення позову.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 10 % від заявленої суми, то господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні, оскільки у позовній заяві вимоги про стягнення штрафу до державного бюджету позивачем необґрунтовані та позивач не є органом стягнення штрафів до державного бюджету України у розумінні вимог діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані неправильно, рішення частково не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для її часткового задоволення.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                    П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна Мьюзік"               м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2010 року у справі №10/239/10 –задовольнити частково.        

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.10.2010 року у справі №10/239/10 –скасувати частково.      

Заборонити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) використання (публічне виконання)  без  отримання  дозволу  на   використання  та  без   виплати  авторської винагороди тексту музичного твору "Слушаю и повинуюсь", автор тексту та музики ОСОБА_1.

Стягнути з Фізичній особі - підприємця ОСОБА_4 (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіна мьюзік" (03680, м. Київ, бул. І.Лепсе,4,  код ЄДРПОУ  31921870)   компенсацію за   публічне   виконання   тексту   музичного  твору "Слушаю и повинуюсь", автор тексту та музики ОСОБА_1, без отримання дозволу у розмірі 8880грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Фізичній особі - підприємця ОСОБА_4 (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 76,50 грн.

Стягнути з Фізичній особі - підприємця ОСОБА_4 (71100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. (одержувач –Державний бюджет Орджонікідзевського району, ЄДРПОУ 34677145, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, рахунок31218264700007, код платежу 22050003, символ звiтностi банку 264). 

Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.                                                                                                                                       

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Головуючий                                                                                                М.В.Калантай

Суддя                                                                                                          Р.В.Волков  

Суддя                                                                                                          М.Д.Запорощенко

Надруковано 6 прим.:

1 прим. –у справу;

2 прим. - сторонам;

1 прим. –ГСЗО;

                                                                                                                                                   2 прим. –ДАГС.