Постанова

від 24.02.2011 по справі 11/1-10-136

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 лютого 2011 р.                                                                                    

№ 11/1-10-136  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Приватного підприємства “Берег”

на постанову

від 23.12.2010 року Одеського апеляційного господарського суду

у справі

№ 11/1-10-136

господарського суду

Одеської області

за позовом

ПП “Берег”

до

1.          Концерну “Військторгсервіс”;

2.          Головного управління Державного казначейства України в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про

стягнення 160 470,96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

не з’явились

від відповідача-1:

від відповідача-2:

від третьої особи:

Косань В.Л. (довіреність № 89 від 27.12.2010р.)

не з’явились

не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Власова С.Г.) від 27.10.2010 року у справі № 11/1-10-136 позов задоволено; стягнуто з Концерну “Військторгсервіс” на користь ПП “Берег” 117 293,23 грн., 1172,93 грн. державного мита та 215,22 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з державного бюджету в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ПП “Берег” 11323,30 грн., 113,23 грн. державного мита та 20,78 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Мирошниченко М.А., судді –Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) від 23.12.2010 року у справі №11/1-10-136 рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2010 року скасовано; в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства “Берег” на користь Концерну “Військторгсервіс” 802 гривні 50 копійок витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги; стягнуто з Приватного підприємства “Берег” на користь Державного бюджету України 802 гривні 50 копійок державного мита за подання апеляційної скарги, від сплати якого Головне управління Державного казначейства України в Одеській області звільнено.

В касаційній скарзі позивач просить повністю скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року, а рішення Господарського суду Херсонської області від 27.10.2010 року залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст.598, 631, 1212 ЦК України, ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Позивач, відповідач-2 та третя особа не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 128616,53 грн. як безпідставно отриманих в якості орендної плати після припинення дії договору оренди нерухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд правомірно виходив із такого.

28.08.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Приватним підприємством “Берег” було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до Державної власності, а саме: нежитлових приміщень адміністративної окремо розташованої 2-поверхової будівлі (532,6 кв.м) з гаражем (72,1 кв.м) на території в/м № 118 ДП МОУ “ОУНР”, загальною площею 604,7 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 4а, які перебували на балансі ДП МОУ “Одеське управління начальника робіт” (правонаступником якого на даний час виступає Концерн “Військторгсервіс”) згідно акта приймання-передачі від 28.08.2006 року терміном до 20.08.2007 року включно. Додатковим договором від 03.12.2007 року термін дії вищезазначеного договору оренди було продовжено до 20.08.2008 року включно.

Відповідно до п.3.4. Договору оренди від 28.06.2006 року орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу (ДП МОУ “Одеське управління начальника робіт”, правонаступником якого є Концерн “Військторгсервіс”) у співвідношенні 70% та 30% щомісячно.

Згідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року у справі №34/87-09-2439 за позовом РВ ФДМ України по Одеській області до ПП “Берег” було встановлено, той факт, що строк дії Договору оренди від 28.08.2006 року закінчився 20.08.2008 року, орендодавець відмовився від його продовження. Договірні зобов’язання між сторонами припинилися 20.08.2008 року. Тому нарахування орендної плати за фактичне користування державним нерухомим майном за відсутності укладеного між сторонами договору здійснюється без правових підстав.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно акту звіряння розрахунків з оплати орендної плати (т.1. а.с19) заборгованість позивача у серпні 2008 року складала 30854,43 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем, після 20.08.2008 року було сплачено Концерну “Військторгсервіс” грошові кошти у розмірі: 26000,00 грн. в рахунок погашення боргу по договору оренди (09.09.2008р.); 26000,00 грн., з яких 4854,43 грн. в рахунок погашення боргу по договору оренди (29.10.2008р.); 25000,00 грн.(24.12.2008р.); 25000,00 грн. (28.01.2009р.); 46147,66 грн. (28.01.2009р.). З урахуванням зазначеного, сума в розмірі 117293,23 грн. була отримана Концерном “Військторгсервіс” без достатніх правових підстав.

Крім того після 20.08.2008 року позивачем було перераховано до Державного бюджету орендну плату 32000,00 грн., що підтверджується квитанцією №17/36289 від 29.10.2008 року.

Відповідно до звіту про стан надходження коштів до бюджету за договором оренди борг позивача на кінець серпня 2008 року складав 20676,70 грн., а тому грошові кошти в сумі 11323,30 грн. були перераховані позивачем до Державного бюджету без достатніх правових підстав.

Апеляційний суд помилково виходив із того, що оскільки після припинення дії договору оренди позивач продовжував користуватись орендованим за договором оренди від 28.08.2006 року майном, отримання відповідачем-1 грошових коштів від позивача є обгрунтованим.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, після припинення договору оренди (найму) припиняється і обов’язок орендаря щодо сплати орендних платежів за договором та виникає обов’язок останнього щодо негайного повернення майна, а в разі порушення орендарем зазначеного обов’язку, у орендодавця виникає право вимагати стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати.

Оскільки відповідач-1 має право звернутися з позовом про стягнення неустойки, утримання ним грошових коштів сплачених в якості орендної плати після припинення договору оренди нерухомого майна, є безпідставним.

З огляду на наведене постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ПП “Берег” від 10.01.2011 року на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року у справі №11/1-10-136 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року у справі №11/1-10-136 –скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2010 року у справі № 11/1-10-136 –залишити в силі.

Головуючий-суддя                                          

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос