Постанова

від 03.03.2011 по справі 9/53/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. № 9/53/10

Вищий господарський с уд України у складі колегії с уддів:

головуючого Удовиченка О.С.,

суддів Заріцької А.О.,

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну ска ргу приватного підприєм ства "Фірма "Емія"

на постанову Одеського апеляційного го сподарського суду від 21 грудн я 2010 року

у справі

господарського суду № 9/53/10

Миколаївської області

за позовом

до

треті особи без самостій них вимог на предмет спору на стороні позивача

третя особа без самості йних вимог на предмет спору н а стороні відповідачів приватного підприємства " Фірма "Емія"

- приватного підприємства "Г ерань"

- товариства з обмеженою від повідальністю

"Ангел-А"

- суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа О СОБА_4

- суб'єкт підприємницької ді яльності фізична особа ОСО БА_5

публічне акціонерне това риство "Альфа-Банк"

про визнання недійсним догово рів купівлі-продажу земельно ї ділянки від 7 лютого 2008 року в ід

5 листопада 2009 року

за участю представник ів: ФО ОСОБА_4, ОСОБА _5, ПП "Герань" Малі ченко Л.Т.,

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор ПП "Фірма "Емія" звернувся до господарс ького суду Миколаї вської області з позовом до П П "Герань", ТОВ "Ангел-А", треті о соби на стороні позивача СПД ОСОБА_4, СПД ОСОБА_5, тре тя особа на стороні відповід ачів ПАТ "Альфа-Банк", про визн ання недійсним договору купі влі-продажу земельної ділянк и від 7 лютого 2008 року.

В обґрунтування позову вка зав, що договір порушує інтер еси кредиторів у справі про б анкрутство ПП "Фірма "Емія", до говір укладено між заінтерес ованими особами.

Позов подано на підставі ст . 25, ч. 11 ст. 17 Закону України "Про в ідновлення платоспроможнос ті боржника або визнання йог о банкрутом" (далі - Закон), ст .ст. 202, 203, 234, 215, 692 ЦК України.

Рішенням господарського с уду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року у справі № 9/53/10 (суддя Філінюк І.Г.) позов з адоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладенн я договір купівлі-продажу ві д 7 лютого 2008 року земельної діл янки площею 1 833 кв.м. за адресою м. Миколаїв, проспект Миру 1-б, укладений між ПП “Фір ма „Емія” та ПП “Герань”, визн ано недійсним з моменту укла дення договір купівлі-продаж у земельної ділянки площею 1 83 3 кв.м. за адресою м. Мико лаїв, проспект Миру 1-б, укладе ний 5 листопада 2009 року між ПП “ Герань” та ТОВ “Ангел - А” , ТОВ “Ангел -А” зобов' яз ано повернути на користь ПП “ Фірма “Емія” вказану земельн у ділянку, стягнуто з ПП “Гера нь”, ТОВ “Ангел-А” на користь П П “Фірма “Емія” по 1 308 грн. держ авного мита та по 118 грн. витрат на інформаційне-технічне за безпечення судового процесу .

Постановою Одеського апел яційного господарського суд у від 21 грудня 2010 рок у (колегія суддів у складі: Б єляновський В.В. - головуюч ий, Мирошниченко М.А., Ше вченко В.В.) рішення місцево го господарського суду скасо вано, у задоволенні позову ві дмовлено повністю, стягнуто з ПП „Фірма „Емія” на користь ПП „Герань” витрати зі сплат и державного мита в сумі 654 грн ., доручено господарському су ду Миколаївської області вид ати відповідний наказ.

Не погоджуючись з постанов ою суду апеляційної інстанці ї ліквідатор ПП "Фірма "Емія" з вернувся до Вищого господарс ького суду України з касацій ною скаргою в якій просить по станову Одеського апеляційн ого господарського суду від 21 грудня 2010 року ц справі № 9/53/10 ск асувати, рішення місцевого г осподарського суду залишити в силі.

В обґрунтування касаційно ї скарги заявник посилається на порушення судом апеляцій ної інстанції ч. 11 ст. 17, ст. 25 Зако ну, ч. 1 ст. 261, ч. 2 ст. 1087 ЦК У країни.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України, пер евіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, пр оаналізувавши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та проце суального права, дійшла висн овку про відсутність підстав для задоволення скарги вихо дячи з наступного.

Як вбачається із матеріалі в справи ухвалою господарськ ого суду Миколаївської облас ті від 27 жовтня 2008 року, за заява ми СПД ФО ОСОБА_4 та ОСОБ А_5, порушено провадження у с праві № 2/437/08 про визнанн я ПП „Фірма “Емія” банкрутом .

В ході проведення ліквідац ійної процедури та вжиття за ходів щодо виявлення майна б анкрута відповідно до Закону України "Про відновлення пла тоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лік відатором виявлено укладенн я 7 лютого 2008 року між ПП “Фірма “Емія” (продавець) та ПП „Гера нь” (покупець) договору купів лі-продажу земельної ділянки площею 1 833 кв.м., яка розташован а за адресою: м. Миколаїв, пр. Ми ру, 1-б, цільове призначення як ої - для обслуговування торго вельного комплексу. Договір було нотаріально посвідчено і зареєстровано в реєстрі за № 655.

Умовами даного договору ст орони встановили, що оплата п окупцем вартості земельної д ілянки здійсниться шляхом пе рерахування покупцем обумов леної суми на рахунок продав ця, що підтверджується прибу тковим касовим ордером № 66 від 7 лютого 2008 року, передача земе льної ділянки у власність зд ійснюється продавцем покупц ю протягом 3 робочих днів з дат и зарахування грошових кошті в на рахунок продавця в повно му обсязі; передача земельно ї ділянки продавцем та її при ймання покупцем посвідчуєть ся відповідним актом прийман ня - передачі, який підписуєть ся сторонами та скріплюєтьс я печатками; право власності на земельну ділянку виникає у покупця після повного розр ахунку та підписання акту пр иймання - передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 8-9).

Зазначена в договорі земел ьна ділянка була передана по купцеві від продавця за акто м приймання - передачі від 7 л ютого 2008 року.

На підставі вказаного дого вору купівлі - продажу земель ної ділянки управлінням земе льних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області Держз емагенства України 27 травня 20 08 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 927975.

Судом апеляційної інстанц ії встановлено, що наявна в сп раві копія квитанції до приб уткового касового ордера № 66 в ід 7 лютого 2008 року свідчить про те, що ПП „Герань” сплачено ПП “Фірма „Емія” грошові кошти в сумі 253 101 грн. в якості оплати за придбання земельної ділян ки.

5 листопада 2009 року між ПП „Ге рань” (продавець) та ТОВ „Ан гел -А” (покупець) було уклад ено, нотаріально посвідчено та зареєстровано в державном у реєстрі правочинів - № 3694667 дог овір купівлі-продажу земельн ої ділянки площею 1 833 кв. м., яка з находиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 1-б . Продавець за договором опла ту здійснив. Земельна ділянк а була передана покупцеві ві д продавця за актом прийманн я - передачі.

З урахуванням уточнення по зивачем позовних вимог, пред метом даного спору є вимога л іквідатора ПП “Фірма “Емія” про визнання недійсними дого ворів купівлі - продажу земел ьної ділянки від 7 лютого 2008 рок у, від 5 листопада 2009 рок у з моменту їх укладення, заст осування двосторонньої рест итуції та визнання права вла сності на земельну ділянку. П равовими підставами позову в частині визнання договору в ід 7 лютого 2008 року недійсним лі квідатор вказує п. 5 ст. 203 ЦК Укр аїни та ст. 234 ЦК України.

Однак, суд апеляційної інст анції встановивши, що ліквід атором не було доведено фікт ивності правочину, укладеног о 7 лютого 2008 року, належно обгр унтував відхилення доводів п озивача про порушення сторон ами договору ст. 234 ЦК України.

Підставами для визнання ос порюваного договору купівлі - продажу земельної ділянки в ід 5 листопада 2009 року недійсни м ліквідатор вказує наступні обставини: договір укладени й із заінтересованими особам и, в результаті чого були завд ані збитки кредиторам, оскіл ьки керівником ТОВ „Ангел - А” є Мамедов А.Л., який так ож є директором ПП “Фірма “Ем ія” та ПП „Герань”.

В обгрунтування рішення мі сцевим господарським с удом зазначено, що договір ку півлі - продажу від 7 лютого 2008 р оку був спрямований на ухиле ння від майнової відповідаль ності, а не на реальне настанн я правових наслідків, що обум овлені договором, а в частині порядку розрахунків укладен ий з порушенням діючого зако нодавства, на момент укладен ня договору від 5 листопада 2009 р оку продавець - ПП "Герань", не н абув права власності на спір ну земельну ділянку у встано влений законом спосіб, зазна чений договір суперечить вим огам ч. 1 ст. 656 ЦК України, а тому дійшов висновку про те, що вка зане є підставою для визнанн я його недійсним з моменту ук ладення на підставі вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 261 ЦК України та задоволення вимог и позивача про повернення сп ірної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком не погодив ся скасовуючи рішення з поси ланням на п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК Україн и вказав, що місцевий господа рський суд вийшов за межі поз овних вимог, оскільки не врах ував уточнення позивача від 5 липня 2010 року та від 13 серпня 2010 року (т. 1 а.с. 104, т. 3 а.с. 60-61).

Оскільки у справі про банкр утство позивача не було введ ено процедуру санації, а повн оваження ліквідатора банкру та визначені ст. 25 Закону, - суд апеляційної інстанції дійшо в висновку про те, що місцевий господарський суд задовольн яючи позовні вимоги не міг по силатись на ч. 11 ст. 17 Закону.

З аналізу ч. 10 ст. 17 Закону вбач ається, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня п рийняття рішення про санацію має право відмовитися від ви конання договорів боржника, укладених до порушення прова дження у справі про банкрутс тво, не виконаних повністю аб о частково, у випадках визнач ених цією нормою.

Для поповнення ж ліквідаці йної маси майном, яке вибуло, л іквідатор наділений правом п одання заяви про визнання не дійсними угод боржника з спе ціальних підстав, передбачен их ч. 10 ст. 17 Закону. При цьому, ро згляд заяви ліквідатора здій снюється у межах справи про б анкрутство.

За таких обставин справи су дом апеляційної інстанції пр авильно відхилені підстави п озову ліквідатора з посиланн ям на ч. 11 ст. 17 Закону, яка віднос иться виключно до повноважен ь керуючого санацією.

Колегія суддів не погоджує ться з висновком суду апеляц ійної інстанції про вихід мі сцевого господарського суду за межі позовних вимог в част ині посилань в обгрунтування рішення на ст.ст. 203, 215 ЦК Україн и, оскільки в позовній заяві л іквідатор посилався на вказа ні норми ЦК України, як підста ви для визнання договору від 7 лютого 2008 року недійсним.

Однак, колегія суддів погод жується з висновком суду апе ляційної інстанції про поруш ення місцевим господарським судом норм процесуального п рава, на тій підставі, що судом не було розглянуто заявлену позивачем вимогу про визнан ня права власності на спірну земельну ділянку. До того ж, м ісцевим господарським судом залучено до участі у справі Т ОВ „Ангел - А” як третю осо бу без самостійних вимог на п редмет спору на стороні відп овідача, а не як відповідача з урахуванням вказаної вимоги позивача.

Колегія суддів також погод жується з висновком суду апе ляційної інстанції про поруш ення судом першої інстанції норм матеріального права, ос кільки розглянуто вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 5 листопа да 2009 року за позовом особи, яка не є стороною договору, тоді я к матеріалами справи підтвер джується перехід права власн ості на земельну ділянку від ПП "Герань" до ТОВ "Ангел - А", що підтверджується витяго м з державного реєстру право чинів за № 7917277 від 5 листопада 2009 року та витягом з державного реєстру земель за № 152 від 11 лис топада 2009 року.

За приписами ч. 5 ст. 203 ЦК Украї ни правочин має бути спрямов аний на реальне настання пра вових наслідків, що обумовле ні ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлювалися цим правочином. Ф іктивний правочин визнаєтьс я судом недійсним.

Для визнання правочину фік тивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторі н правочину. Саме по собі неви конання правочину сторонами не означає, що укладено фікти вний правочин. Якщо сторонам и не вчинено будь-яких дій на в иконання такого правочину, с уд ухвалює рішення про визна ння правочину недійсним без застосування будь-яких наслі дків. У разі якщо на виконання правочину було передано май но, такий правочин не може бут и кваліфікований як фіктивни й.

Судом апеляційної інстанц ії на підставі копій квитанц ії до прибуткового касового ордера № 66 від 7 лютого 2008 року, д ержавного акту на право влас ності на земельну ділянку, по даткових розрахунків земель ного податку та банківських виписок (які свідчать про те, щ о після набуття права власно сті на земельну ділянку ПП „Г ерань” протягом 2008-2009 років спл ачувало за неї земельний под аток) було встановлено, що спі рна земельна ділянка від про давця покупцеві була передан а, відбувся перехід права вла сності, покупцем сплачено ко шти за спірну земельну ділян ку, у зв'язку з чим суд апеляці йної інстанції дійшов виснов ку про те, що ПП „Фірма „Емія” та ПП „Герань” здійснили дії спрямовані на виконання сво їх зобов' язань за оспорюван им договором від 7 лютого 2008 рок у, позивачем не доведено фікт ивності укладання правочину , тоді як місцевий господарсь кий суд фактично ухилився ві д дослідження та правої оцін ки вказаних обставин, які маю ть істотне значення для спра ви.

За змістом ст. 234 ЦК України н е може бути визнаний фіктивн им договір, на виконання яког о були створені правові насл ідки та за яким сторони вчини ли юридично значимі дії.

Крім того, судом апеляційно ї інстанції визнано необгрун тованим посилання ліквідато ра на те, що директором ПП „Фір ма „Емія” та ПП „Герань” є одн а і та ж сама особа, з тих підст ав, що вказана обставина сама по собі не свідчить про наявн ість умислу сторін на укладе ння фіктивного договору купі влі - продажу, а правомірність зайняття однією особою кері вних посад на кількох підпри ємствах не є предметом даног о спору.

Виконавши приписи ст. 101 ГПК України щодо розгляду вимог позивача про визнання права власності на спірну земельн у ділянку, суд апеляційної ін станції послався на ст.ст. 328, 392 Ц К України та зазначив, що підс тав позову в цій частині лікв ідатором не зазначено, як і не надано доказів на підтвердж ення факту належності ПП „Фі рма „Емія” спірної земельної ділянки на праві власності н а момент вирішення даного сп ору, таких доказів матеріали справи не містять.

Статтею 392 ЦК України визнач ено, що власник майна може пре д'явити позов про визнання йо го права власності, якщо це пр аво оспорюється або не визна ється іншою особою, а також у р азі втрати ним документа, яки й засвідчує його право власн ості.

Статтею 328 ЦК України визнач ено, що право власності набув ається на підставах, що не заб оронені законом, зокрема із п равочинів. Право власності в важається набутим правомірн о, якщо інше не випливає із зак ону або незаконність набуття права власності не встановл ена судом.

Відповідно до приписів ст.с т. 33, 34 ГПК України кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень. Обставини справи, як і відповідно до законодавст ва повинні бути підтверджені певними засобами доказуванн я, не можуть підтверджуватис ь іншими засобами доказуванн я.

Колегія суддів Вищого госп одарського суду України зазн ачає, що ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспром ожності боржника або визнанн я його банкрутом" передбачен о право ліквідатора, з дня йог о призначення, подавати до го сподарського суду заяви про визнання недійсними угод бо ржника, у тому числі , якщо уго да укладена боржником із за інтересованими особами і в результаті якої кредиторам з авдані чи можуть бути завдан і збитки.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висно вку про те, що ч.ч. 10, 11 ст. 17 Закону передбачена можливість відм ови арбітражного керуючого в ід виконання договорів боржн ика та визнання господарськи м судом, саме в межах справи пр о банкрутство, недійсними ук ладених боржником угод.

Крім того, судом апеляційно ї інстанції в обгрунтування постанови вказано, що позива чем не заявлялись підстави, п ередбачені ст.ст. 330, 388 ЦК Україн и, для визнання договору купі влі-продажу земельної ділянк и від 5 листопада 2009 рок у недійсним, і позивач не є сто роною цього договору.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягаю ть захисту шляхом задоволенн я позову до добросовісного н абувача з використанням прав ового механізму, встановлено го ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий з ахист можливий лише шляхом з адоволення віндикаційного п озову, якщо є підстави, передб ачені ст. 388 ЦК України.

На підставі вказаного, коле гія суддів погоджується з ви сновками суду апеляційної ін станції про відсутність підс тав для задоволення поданого ліквідатором позивача позов у, оскільки правочин може бут и визнаний недійсним лише з п ідстав, визначених законом, т а із застосуванням наслідків недійсності, передбачених з аконом.

За таких обстави справи під став для скасування законної та обгрунтованої постанови суду апеляційної інстанції н емає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу пр иватного підприємства "Фірма "Емія" залишити без задоволен ня.

Постанову Одеського апеля ційного господарського суду від 21 грудня 2010 року у справі № 9 /53/10 залишити без змін.

Головуючий О. Удовиченко

Судді А. Заріцька

П. Міщенко