Рішення

від 15.03.2011 по справі 27/21-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/21-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.

Справа № 27/21-11

За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця»в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк)

до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрометиз»(м. Дніпродзержинськ)

про стягнення збитків

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Дякун А.І.

Представники:

від позивача –Лисаченко Д.М., дов. від 02.03.10 №273   

від відповідача –Черноус В.С., дов. від 17.12.10 №26/59

Суть спору:

Державне підприємство «Донецька залізниця» в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства «Дніпрометиз»про стягнення 4696,56грн. заподіяних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

-          при перевезенні вантажу відповідача вагон №24534158 був затриманий Амвросіївською митницею у зв'язку з невідповідністю маси вантажу, вказаній у митній декларації (63550кг) фактичній масі такого вантажу та зазначеній в накладній (60200кг);

-          залізниця зазнала збитків в сумі 4696,56грн. в т.ч.: користування вагоном –1998,20грн., маневрова робота локомотиву –292,60грн., телеграфний збір –159грн., збір за зберігання –1464грн. і ПДВ –782,76;

-          з урахуванням параграфу 2 статті 11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відповідач повинен відшкодувати вказані збитки.

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що позивачем не виконані вимоги ч. 4 § 2 ст. 11, ч. 4 § 2 ст. 12, ч. 3 § 13 ст. 20 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, оскільки відповідні штрафи та збори не внесені до накладної і не складений комерційний акт.

В судовому засіданні 15.03.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

В матеріалах справи міститься копія акту загальної форми від 23.07.2010р. №298, згідно з яким, 23.07.2010р. Амвросіївською митницею був затриманий вагон №24534158 з вантажем відповідача «проволока сталева»у зв'язку з невідповідністю ваги в документі ТТН –60200кг вазі в ВМД –63550кг.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 § 2 ст.11 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. якщо перевезення або видача вантажу затримуються внаслідок того, що відправник не надав необхідних супровідних документів або документи, надані ним та вказані у накладній в графі «Документи, додані відправником», є недостатні або неправильні, то за час затримки стягуються штрафи, збори, як то: за зберігання вантажу, простій вагонів.

Слід погодитись з твердженням відповідача про відсутність підстав для стягнення спірної суми збитків, оскільки позивачем не було внесено таку суму до накладної.   

Згідно з ч. 4 § 2 ст. 11 Угоди штрафи, збори, як то: за зберігання вантажу, простій вагонів, повинні бути внесені до накладної. Вони стягуються з відправника або отримувача в залежності від того, хто з них сплачує провізні платежі за перевезення по даній транзитній залізниці.

Відповідно до ч. 3 § 2 ст. 12 Угоди, додаткові збори, штраф за простій вагонів та інші витрати підтверджуються відповідними документами та вписуються в накладну для стягнення з відправника, отримувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них сплачує транзитні провізні платежі відповідно до статті 15.

Таким чином, наведеними нормами чітко встановлено правило, згідно з яким збори, штраф та інші витрати повинні бути внесені до накладної, що є підставою для стягнення таких сум з винної особи.

Однак, вказана вимога не була виконана позивачем і витрати залізниці в сумі 4696,56грн. не були внесені до накладної.

Суд не приймає посилання позивача на те, що наведені норми стосуються виключно випадку перевезення вантажу транзитною залізницею.

Аналіз викладених положень ч. 4 § 2 ст. 11 і ч. 3 § 2 ст. 12 Угоди дозволяє стверджувати про те, що витрати повинні вноситись до накладної незалежно від виду залізниці і лише при визначенні особи, яка має відшкодувати такі витрати враховується суб'єкт сплати транзитних провізних платежів.

В той же час, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність комерційного акту, як обов'язкової умови для стягнення спірної суми.

Згідно з ч. 4 § 2 ст. 12 Угоди, якщо в результаті перевірки вантажу, проведеної в шляху слідування або на станції призначення, було з'ясовано, що відомості, вказані в накладній відправником, не відповідають дійсності, то станція, яка проводить перевірку, повинна скласти про це комерційний акт відповідно до ст.18 та зробити помітку про акт в накладній в графі «Комерційний акт».

В даному випадку відомості вказані в накладній відповідали фактичній вазі вантажу (невірні дані мали місце у вантажній митній декларації), а тому була відсутня необхідність складення комерційного акту.

Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні позову. Судові витрати покладаються на позивача.  

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                          Татарчук В.О.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України - 21.03.2011