Рішення

від 15.03.2011 по справі 37/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/51

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.03.11 р.                                                                                    Справа № 37/51                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Маркомстрой”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 34027910

про: стягнення за договором оренди №5634-Ж від 21.01.2010р. заборгованості по оплаті орендної плати в розмірі 1286,17грн., послуг в розмірі 26,92грн. та пені в розмірі 19,10грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора – не з'явився;

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача – не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 28.02.2011р. на 15.03.2011р.

У судовому засіданні 15.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі –Позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Маркомстрой”, м. Маріуполь (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1286,17грн. і пені в сумі 19,10грн. на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради як стягувача за реквізитами місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя Донецької області на р/р №33213871700052, код ЄДРПОУ 3468694, ГУДКУ у Донецькій області, м. Донецьк, МФО 834016, код платежу 22080401, а також за послуги орендодавця в сумі 26,92грн. на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради за реквізитами: р/р №35422004003177, код ЄДРПОУ 23599040, ГУДКУ у Донецькій області, м. Донецьк, МФО 834016.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №5634-Ж від 21.01.2010р. з жовтня по листопад 2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.  

На  підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди №5634-Ж від 21.01.2010р. та рахунок заборгованості №2831/1 від 20.12.2010р.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”,  ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 28.02.2011р. надав клопотання (а.с.13), яким просив припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості з орендної плати та послуг орендодавця у загальній сумі 1313,09грн. у зв'язку з їх оплатою Відповідачем, на підтвердження чого надав відповідні докази (а.с.а.с.14, 15), наполягаючи  виключно на стягненні пені в розмірі 19,10грн.  

Відповідач у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не надав, своєї позиції до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача  про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу, оскільки до компетенції суду не віднесено розшук та встановлення   фактичного місцезнаходження юридичних осіб.      

Прокурор та Позивач у судовому засідання 28.02.2011р. підтримали заявлені вимоги у повному обсягу, а у засідання 15.03.2011р. не з'явилися, при цьому  від Позивача  надійшло клопотання №04/4-570 від 09.03.2011р. (а.с.21) про  здійснення  розгляду справи без участі свого представника та задоволення раніше поданого клопотання від 28.02.2011р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним певних документів, а також неявка інших учасників справи  у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своє позиції по суті спору з представленням відповідних доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання учасників справи здійснювати свої процесуальні права та обов'язки.

Вислухавши у судовому засіданні 28.02.2011р. представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.01.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем  (Орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення № 5634-Ж (а.с.а.с. 6, 7), згідно п.п.1.1, 7.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Шота Руставелі, 46, загальною площею 56,10кв. м., для використання під офіс, строком до 31.12.2012р.

Згідно умов п.п.3.2., 4.1-4.3. зазначеного договору на Відповідача покладені наступні  грошові зобов'язання:

       - з щомісячної оплати не пізніше останнього дня поточного місяця послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 13,46грн., яка складається з ціни послуги без урахування податку на додану вартість в розмірі 11,22грн. та суми податку на додану вартість в розмірі 2,24грн.;

- зі щомісячної сплати  орендної плати  у сумі 597,46грн. з розрахунку 10,65 гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому –шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць) – не пізніше останнього дня поточного місця за рахунком, який Орендатор повинен отримати в бухгалтерії управління міського майна з 11-19 число кожного місяця, за реквізитами отримувача – місцевого бюджету Жовтневого району.

Умовами п. 6.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 7.7. договору оренди закінчення строку оренди серед іншого віднесено до підстав припинення його дії, проте в п. 7.5. сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом  місяця, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Задля забезпечення належного виконання Відповідачем грошових зобов'язань, Позивачем виписувалися рахунки (а.с.8) за період з жовтня по листопад 2010р. включно у загальній сумі 1286,17грн. (орендна плата) і 26,92грн. (плата за послуги Орендодавця), через несплату яких на орендні платежі була нарахована пеня (а.с.19) у розмірі 19,10грн., у примусовому стягненні яких  полягають заявлені Прокурором вимоги.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався. Водночас, як вбачається з наданих Позивачем виписок з рахунків (а.с.а.с.14, 15),  30.12.2010р. Орендодавець сплатив орендні платежі за жовтень-грудень 2010р. в сумі 1932,79грн., та за послуги орендодавця за рахунком від 30.12.2010р. (включає і стягувані в межах цієї справи суми  згідно пояснень представника Позивача) у сумі 40,38грн.

Суд розглядає справу в всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню,  враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору №5634-Ж від 21.01.2010р. на оренду нежитлового приміщення, що знаходиться в комунальній власності м. Маріуполя.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов'язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №5634-Ж від 21.01.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із щомісячного здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Маріуполя не пізніше останнього дня поточного місяця відповідно до умов п.п. 3.2., 4.3. договору оренди №5634-Ж від 21.01.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, означені зобов'язання були виконані Відповідачем несвоєчасно – лише 30.12.2010р., проте до звернення прокурора із розглядуваним позовом до суду (09.02.2011р.).  

Така несвоєчасність виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення  на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. В свою чергу, у відповідності  із ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (в даному випадку – спонукання до виконання грошового зобов'язання перед кредитором)  є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача  певного суб'єктивного права (інтересу) – об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Між тим, як було встановлено судом,  на момент звернення до суду за захистом відповідного права кредитора у зобов'язанні, таке право відносно визначеного у позові періоду  було відсутнє, а порушення було усунуте через припинення відповідного зобов'язання. За таких обставин задоволення вимог Прокурора в цій і спонукання Відповідача до повторного виконання вже виконаного, а отже – і відсутнього зобов'язання суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України та спрямоване на безпідставне збагачення Лізингодавця, що є несумісним зі змістом ст. 55 Основного закону України.

Відносно клопотання Позивача щодо необхідності припинення провадження у справі в частині такого платежу через відсутність предмету спору суд наголошує, що застосування п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає припинення існування предмету спору саме в перебігу розгляду справи – здійснення платежу після звернення до суду із позовом, як про це зазначено Вищим господарським судом України  в п. 3.2. Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.3. договору оренди №5634-Ж від 21.01.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги встановлений судом факт прострочення Відповідачем виконання грошових зобов'язань (несвоєчасну сплату), яка сформувалась протягом вказаного Прокурором періоду,  а також те, що  заявлена до стягнення пені розрахована за ставками, що не перевищують встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, і період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у сумі – 19,10грн.  

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача  пропорційно сумі задоволених вимог та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Маркомстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34027910) про стягнення за договором оренди №5634-Ж від 21.01.2010р. заборгованості по оплаті орендної плати в розмірі 1286,17грн., послуг в розмірі 26,92грн. та пені в розмірі 19,10грн.- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Маркомстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34027910) на користь стягувача - Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) за реквізитами отримувача - місцевого бюджету Жовтневого району, код ЄДРПОУ 34686694, п/р 33213871700052, ДУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080401, пеню в сумі 19,10грн.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Маркомстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 34027910) в доход державного бюджету державне мито в сумі 1,46 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.03.2011р. проголошено та підписано повний текст  рішення.

Суддя                                                               Попков Д.О.