Рішення

від 16.03.2011 по справі 5013/188/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/188/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "16" березня 2011 р.Справа № 5013/188/11

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж", м. Кіровоград,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група", м. Кіровоград,   

про стягнення 98025,25 грн,

представники сторін:

від позивача - Татарчук О.Л., довіреність від 07.02.2011 № 21,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" заборгованості в сумі 98025,25 грн, з яких 61964,46 грн основного боргу, 5967,35 грн 3 % річних, 27093,44 грн інфляційних, 3000,00 грн збитків.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати на державне мито в сумі 1000,00 грн та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору від 30.01.2007 № 415/2 на виконання робіт.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав, участі в судовому засіданні повноважного представника не забезпечив.

При цьому, органом поштового зв'язку на адресу суду не повернуто конверт з примірником ухвали від 17.02.2011 про порушення провадження у даній справі, як і відсутнє поштове повідомлення про отримання відповідачем даної ухвали.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2011 № 8877139 (а.с. 41-43) підтверджено місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" за адресою, зазначеною в позовній заяві, а саме: м. Кіровоград, вул. Фрунзе, 14-Б, кв. 14.

Саме за вказаною адресою судом направлялась відповідачеві ухвала від 17.02.2011 про порушення провадження у даній справі.

Згідно приписів частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарським судом враховано нормативний строк пересилання рекомендованої кореспонденції, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", який  відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1. та пункту 4.2 складає 3 дні від дня подання поштового відправлення  до пересилання в об'єкті поштового зв'язку.

Тобто, ухвалу від 17.02.2011 про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи в судовому засіданні на 16.03.2011, яка направлена 17.02.2011, відповідач мав отримати 21.02.2011.

За цих обставин господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання та мав достатньо часу для підготовки власної позиції з приводу заявленого позову.

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд   

                                                ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (підрядник) укладено договір від 30.01.2007 № 415/2 на виконання робіт (далі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору (пункт 2.1) його предметом є: виготовлення та монтаж алюмінієвих вітражів системи ТЕКНО-60 ТИ відповідно до наданої специфікації ОК-8, ОК-12, ОК-13, ОК-15, ОК-16, ОК-17, ОК-19, ОК-29, ВТ-7, ВТ-9/1, ВТ-9/2, ВТ-8 без урахування вартості автоматичного відкривання дверей.

Підрядник, згідно з п. 2.2 Договору, зобов'язався виготовити та змонтувати вироби у відповідності до погодженої специфікації (Додаток № 1).

У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що вартість робіт з урахуванням знижки складає 316558,00 грн, в тому числі ПДВ 20 %.

Відповідно до пункту 4.1 Договору фінансування підрядних робіт, включаючи кошти для закупівлі матеріалів, здійснюється за рахунок замовника.

Оплату за виконання робіт замовник проводить авансом в розмірі 70 % від вартості договору і кінцевим розрахунком 30 % - після монтажу протягом 3-х банківських днів (п. 4.2 Договору).

Пунктом 6.1 сторони визначили, що строки виконання робіт до тридцяти робочих днів після отримання авансу.

Приймання виконаних робіт проводиться та оформляється Актами виконаних робіт. Вказані акти складаються підрядником і підписуються представниками сторін (п. 7.1 Договору).

Згідно пункту 9.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання взаємних зобов'язань сторін.

Договір укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські  договору укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, укладений між сторонами договір від 30.01.2008 № 415/2 за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а  замовник зобов'язується прийняти та оплатити  виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Згідно вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У відповідності до умов Договору позивачем було здійснено для відповідача роботу, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за березень 2007 року на суму 85083,60 грн, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2007 року на суму 85083,60 грн, Актом приймання виконаних робіт за квітень 2007 року на суму 151730,40 грн, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2007 року на суму 151730,40 грн,  Актом приймання виконаних робіт за липень 2007 року на суму 27854,40 грн, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007 року на суму 27854,40 грн, Актом приймання виконаних робіт за лютий 2008 року на суму 37682,40 грн, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт на суму 37682,40 грн, які підписані уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Таким чином, Акти прийому виконаних робіт підтверджують факт  виконання роботи та її загальну вартість в сумі 302351,40 грн, і приймаються судом у якості належного доказу здійснення позивачем робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем.

Позивач стверджує про часткову оплату відповідачем прийнятих робіт на суму 221590,00 грн.

Зазначений факт позивач підтверджує довідкою від 07.02.2011 № 14/Б, за змістом якої авансові платежі відповідачем здійснювались 09.02.2007 в сумі 145000,00 грн та 01.03.2007 в сумі 76590,00 грн.

Після проведення вказаної оплати заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи склала 80761,40 грн.

Поряд з тим, позивач зазначає, що у відповідності до укладеного між сторонами договору від 15.11.2006 № 415 на виконання робіт, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідачем переплачено позивачеві 18796,94 грн, які останнім були скеровані на погашення заборгованості за договором від 30.01.2007 № 415/2.

Відтак, заборгованість за вказаним договором станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом складає 61964,46 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає  тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості в сумі 61964,46 грн станом на день звернення з позовом до суду.

Таким чином, вказана заборгованість повністю підтверджена матеріалами справи, вимога про стягнення якої підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення відповідача в сумі 27093,44 грн та 3 % річних в сумі 5967,35 грн.

Розрахунок позивачем здійснено наступним чином:

- по акту за липень 2007 року на залишок суми боргу в розмірі 24282,06 грн позивачем за період з 17.07.2007 по 07.02.2011 нараховано 13112,29 грн інфляційних та 2594,52 грн 3 % річних;

- по акту за лютий 2008 року на суму боргу в розмірі 37682,40 грн позивачем за період з 14.02.2008 по 07.02.2011 нараховано 13980,15 грн інфляційних та 3372,83 грн 3 % річних.

За правилами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи обґрунтованість розрахунку інфляційних та 3 % річних позивача, здійсненого з урахуванням строку оплати за Договором, позовні вимоги в цій частині господарським судом задовольняються повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі              3000 грн, понесених згідно договору про надання юридичних послуг від 07.02.2011 № 1/02.

В силу статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема, як відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Пункт 2 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України відносить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, господарсько-правова відповідальність виникає в разі доведеності збитків, протиправності дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та виною.

З наданого позивачем договору про надання юридичних послуг від 07.02.2011 № 1/02, укладеного між позивачем і приватним підприємством "Юридична фірма "ЕВІДЕНС (а.с. 19-21) слідує, що даний договір укладався з метою отримання позивачем юридичних послуг та робіт у здійснені передбачених законодавством дій щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" заборгованості по договору від 30.01.2007 № 415/2. Вартість зазначених послуг становить 3000,00 грн, що передбачено пунктом 3.1. договору.

Згідно платіжного доручення від 09.02.2011 № 91 позивач оплатив отримані послуги на суму 3000,00 грн.

Таким чином, в результаті протиправної поведінки відповідача, що полягає у неналежному виконанні прийнятих на себе зобов'язань за договором від 30.01.2007 № 415/2, його вини в допущеному порушенні, позивачем укладено договір з метою отримання послуг (робіт) по здійсненню необхідних дій для стягнення з відповідача заборгованості, отримано такі послуги та проведено  їх оплату.

Оцінивши наведені вище докази, які надані позивачем на підтвердження понесених збитків, господарський суд приходить до висновку про наявність повного складу вчиненого відповідачем правопорушення, шкідливим наслідком якого стало понесення позивачем додаткових витрат на суму 3000,00, що є збитками в розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, а також враховуючи норми статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн збитків заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" підлягають повному задоволенню на суму 98025,25 грн, з яких: 61964,46 грн основного боргу, інфляційні витрати в сумі 27093,44 грн, 3 % річних в сумі 5967,35 грн та 3000,00 збитків за надання юридичних послуг.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито, надмірно сплачене позивачем згідно платіжного доручення від 08.02.2011 № 83 в сумі 19,75 грн, підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                   ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна концертна група" (м. Кіровоград, вул. Фрунзе, 14-Б, кв. 14, ідентифікаційний код 33213214) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (м. Кіровоград, вул. Комарова, 7, ідентифікаційний код 30663267) 98025,25 грн заборгованості, в тому числі: основний борг в сумі 61964,46 грн, 27093,44 грн інфляційних, 5967,35 грн 3 % річних, 3000,00 грн збитків, а також 980,25 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Монтаж" (м. Кіровоград,                        вул. Комарова, 7, ідентифікаційний код 30663267) надмірно сплачене державне мито в сумі 19,75 грн, перераховане згідно платіжного доручення від 08.02.2011 № 83, яке залишається у справі.

Довідку видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання його повного тексту до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                     В.М. Балик

Повне рішення складено 17.03.2011