Рішення

від 03.03.2011 по справі 12/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/140

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "03" березня 2011 р.Справа № 12/140

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув матеріали справи 12/140

за позовом: приватного підприємства "Будівельна компанія "Левша", м. Кіровоград  

до відповідача: публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"          м. Дніпропетровськ, від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Кіровоград     

про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди

Представники сторін:

від позивача - Бірюков А.О. , довіреність № б/н  від 11.10.10 ;

від відповідача - Кирдан А.В. , довіреність № 4002  від 03.09.09 ;

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Левша" звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.2010 року) про визнання недійсним кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року з урахуванням змін до нього, внесених додатковою угодою від 31.12.2008 року та визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2008 року з мотивів невідповідності вказаного договору та додаткової угоди нормам чинного законодавства. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що кредитний договір № 90 від 24.07.2007 року та додаткова угода до нього від 31.12.2008 року  підписані не керівником позивача -  Лобановою В.А., а іншою неповноважною особою.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області  від 11.11.2010 року  провадження у даній справі було зупинено у зв'язку з призначенням почеркознавчої екпертизи, проведення якої було доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

07.02.2011 року на адресу господарського суду надійшов висновок Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4657/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 12/140 від 17.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 10 лютого 2011 р. провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 2-12/140 від 22.02.2011 року вимоги позивача не визнав. В обгрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідно до норм ч. 2 ст. 207 ЦК України печатка є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди; ніхто із сторін не заперечує, що оспорена угода та додаткова угода до неї скріплені печаткою позивача.

Також відповідач зазначає, що позивачем були вчинені дії, спрямовані на схвалення правочину, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, згідно яких позивач отримав кредитні кошти та копіями платіжних доручень згідно яких позивач сплатив відсотки за користування кредитом та пеню, а також копією заяви позивача від 10.07.2009 року з проханням звернути стягнення на заставне майно.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                       

                                                       В С Т А Н О В И В :

24.07.2007р. між приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша" (в подальшому ПП  «БК «Левша»)  та закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" від імені якого діяла філія "Кіровоградське регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (в подальшому ЗАТ КБ «Приватбанк»),  було укладено кредитний договір № 90 з додатковими угодами до нього від 24.07.2007 року та 31.12.2008 року.

В подальшому Кіровоградська філія закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», внаслідок зміни банком організаційно-правової форми, типу товариства, найменування банку, змінила назву, і зараз є філія «Кіровоградське регіональне управління» публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».

У своїй позовній заяві позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.2010 року) визнати недійсним кредитний  договір  № 90 від 24.07.2007 року з урахуванням змін до нього, внесених додатковою угодою від 31.12.2008 року та визнати  недійсною додаткову угоду від 31.12.2008 року з мотивів невідповідності вказаного договору та додаткової угоди нормам чинного законодавства, в саме нормам ст.ст. 203, 207,208, 215,651,654,1055 ЦК України, ст. 181,345 ГК України.  В обгрунтування своїх вимог позивач також зазначає, що  перші два аркуші додаткової угоди від 31.12.2008 року до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року підписані не керівником позивача -  Лобановою В.А., а іншою неповноважною особою.

З огляду на те, що позивач у позовній заяві  та представник позивача  у судовому засіданні стверджував, що у додатковій угоді від 31.12.2008 року  до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року  підпис від імені директора ПП "БК "Левша" Лобанової В.А. не був виконаний власноручно зазначеною особою, судом у справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

07.02.2011 року на адресу господарського суду надійшов висновок Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4657/02 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 12/140 від 17.01.2011 року, в якому зазначено наступне:

"1-2. Підписи від імені Лобанової В.А. в додатковій угоді від 31.12.2008 до договору кредиту №90 від 24.07.2007, розташовані на 1-й сторінці в графі «Заемщик», на 2-й сторінці в графах «Подпись: Лобанова В.А.           » та  «Заемщик», виконані не самою Лобановою Вірою Андріївною, а іншою (іншими) особою (особами) з намаганням наслідування підписів Лобанової В.А.

Підписи від імені Лобанової В.А. в додатковій угоді від 31.12.2008  до договору кредиту №90 від 24.07.2007, розташовані на 3-й, 4-й, 5-й, 6-й, 7-й, 8-І та 9-й сторінках в графі «Заемщик» та на 9-й сторінці в графі «Заемщик (ФИО. подпись, печать)», виконані самою Лобановою Вірою Андріївною.

3-4. Підписи від імені Лобанової В.А. в додатковій угоді від 31.12.2008 до договору кредиту №90 від 24.07.2007, розташовані на 1-й сторінці в графі «Заемщик», на 2-й сторінці в графах «Подпись: Лобанова В.А.

---

"  «Заемщик», виконані у незвичних умовах, під впливом штучного збиваючого фактору, яким є виконання цих підписів не самою Лобановою В.А., а іншою (іншими) особою (особами) з намаганням наслідування підпису Лобанової В.А.

Ознак, які б свідчили про виконання даних підписів, навмисно зміненим почерком, Лобановою В.А., не має.

Ознак, які б свідчили про виконання даних підписів, Лобановою В.А., у незвичному  стані виконавця (захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп'яніння, під дією фармакологічних препаратів, збуджуючої  дії тощо), немає.

Підписи від імені Лобанової В.А. в додатковій угоді від 31.12.2008 до договору кредиту № 90 від 24.07.2007, розташовані на 3-й, 4-й, 5-й, 6-й, 7-й, 8-й  сторінках в графі «Заемщик» та на 9-й сторінці в графі «Заемщик (ФИО, подпись, печать)», виконані Лобановою Вірою Андріївною без навмисної зміни свого підписного почерку у звичайних, відносно звичних для неї умовах  (стані)."

Господарський суд при розгляді даного спору враховує наступне.

Частиною  1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом  викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦКУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами ч. 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ст.208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти  правочини між юридичними особами та інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначнно, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Такі ж вимоги містить і стаття  345 ГК України, відповідно до норм якої  кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного говору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У п.6.2. вказаного кредитного договору сторони узгодили, що договір може бути змінено або розірвано за ініціативою однієї із сторін в передбаченому законом та даним договором порядку. Аналогічна норма міститься і в додатковій угоді до кредитного договору від 31.12.2008р.

Додатковою угодою від 31.12.2008р. до кредитного договору № 90 від 24.07.2007р. фактично  кредитний  договір  викладено  в  новій  редакції.  Відповідно  до  форми  вказаної додаткової угоди,  сторони погодили підписання кожного її аркушу. Також в кредитному договорі, додатковій угоді від  31.12.2008р. відповідно до звичаю ділового обороту підписана сторонами кожна сторінка документу.

Вказане відповідає вимогам ст.7 ЦК України, якою передбачено, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Як зазначено у  висновку  № 4657/02 судово-почеркознавчої експертизи  від 17.01.2011 року "Підписи від імені Лобанової В.А. в додатковій угоді від 31.12.2008 до договору кредиту №90 від 24.07.2007, розташовані на 1-й сторінці в графі «Заемщик», на 2-й сторінці в графах «Подпись: Лобанова В.А.           » та  «Заемщик», виконані не самою Лобановою Вірою Андріївною, а іншою (іншими) особою (особами) з намаганням наслідування підписів Лобанової В.А."

Відповідно до  норм ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного  договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному  договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін  щодо видачі та погашення кредиту.

Як видно з вказаної норми права, ці умови є суттєвими для даного виду договору. Відсутність цих умов свідчить про невідповідність умов договору вимогам закону.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди від 31.12.2008р. позивачем не підписані перші аркуші додаткової угоди від 31.12.2008р., на яких містяться такі суттєві умови договору як мета, сума (зокрема п.А.2. додаткової угоди від 31.12.2008р.), строк кредиту (зокрема п.А.З.додаткової угоди від 31.12.2008р.), умови і порядок його видачі (зокрема п.А.2.1. додаткової угоди від  31.12.2008р),  умови  і  порядок  його  погашення   (зокрема  п.А.З.,   п.А.4.,   п.А.8 додаткової угоди від 31.12.2008р), види забезпечення зобов'язань позичальника (зокрема п.А.З додаткової угоди від 31.12.2008р.), відсоткові ставки (зокрема п.А.б., А.7. додаткової угоди від 3І.12.2008р), порядок плати за кредит (зокрема п.А.8., п.А.9., п. А.10, п.А.11., додаткової угоди від 31.12.2008р.); обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (розділ І «Предмет договору», розділ 2 «Права і  обов'язки сторін» додаткової угоди  від 31.12.2008р.). При цьому п.1.3. визначено, що всі суттєві умови кредитування викладені в розділі А- «Суттєві умови кредитування», який знаходиться на аркушах, підписаних не керівником позивача, а іншою неповноважною особою.

Підписання іншою, ніж це передбачено нормами чинного законодавства особою додаткової  угоди   чи   її   окремих   аркушів   свідчить   про   відсутність   волевиявлення юридичної особи на укладення вказаних документів.

Частною 1 ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 України.

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і сусупільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Статтею 1055 ЦК України уноромовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи вищенаведене господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2008р. до кредитного договору 90  від 24.07.2007р. є обгрунтованими, повністю доведеними матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Вказану додаткову угоду від 31.12.2008р. до кредитного договору № 90  від 24.07.2007р. господарський суд визнає недійсною в цілому, оскільки , як встановлено в ході розгляду спору, позивачем не підписані перші аркуші додаткової угоди від 31.12.2008р. на яких містяться такі суттєві умови договору як мета, сума , строк кредиту , умови і порядок його видачі ,  умови  і  порядок  його  погашення , види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Господарський суд  вважає, що без включення цих недійсних частин правочину до додаткової угоди від 31.12.2008 року вказаний правочин не був би вчинений сторонами  взагалі.

Посилання відповідача на той факт, що самим позивачем у позовній заяві не заперечується факт скріплення печаткою позивача аркушів спірної  додаткової угоди не узгоджуються з нормами  частини 2 ст. 207 ЦК України.  Оскільки Законодавець в нормах ціє статті визначив дві обов'язкові вимоги щодо правочину, який вчиняє юридична особа: підписання особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та  скріплення печаткою .

Твердження відповідача що позивачем вчинено дії, спрямовані на схвалення правочину, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, згідно яких позивач отримав кредитні кошти та копіями платіжних доручень згідно яких позивач сплатив відсотки за користування кредитом та пеню, а також копією заяви позивача від 10.07.2009 року з проханням звернути стягнення на заставне майно є безпідставними, виходячи з наступного.

Копії меморіальних ордерів № 1 від 27.07.2007 року на суму 2380000,00 грн., № 9 від 31.08.2007 року на суму 100000,00 грн., № 2 від 07.09.2007р. на суму 265000,00 грн. № 1від 13.09.2007р. на суму 130000,00 грн.,  № 1 від 20.09.2007 року на суму 613000,00 грн.; № 1 від 14.11.2007 року на суму 10000,00 грн.,  № 1 від 23.11.2007 року на суму 108090,00 грн., № 1 від 27.11.2007 року на суму 3 3000,00 грн.,  № 1 від 29.11.2007 року на суму 100910,00 грн.  свідчать про отримання позивачем коштів згідно кредитного  договору № 90 від 24.07.2007 року чи згідно додаткової угоди від 24.07.2007р. інших підстав і ніяк не можуть слугувати доказом перерахування коштів згідно додаткової угоди, яка датована 31.12.2008 р.

Посилання відповідача на платіжні доручення № 1016 від 16.02.2009 року на суму 223070,23 грн. із призначенням платежу "прострочені проценти згідно дог. 90 від 27.07.07р. без ПДВ" та № 1019 від 16.02.2009 року на суму 8369,60 грн. із призначенням платежу "погашення пені згідно договору  90 від 24.07.07р. без ПДВ" , які на думку відповідача теж підтверджують схвалення позивачем спірної угоди , є безпідставними виходячи з наступного.

Сума прострочених процентів, перерахованих позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 1016 від 16.02.2009 року відповідає сумі процентів, розрахованих виходячи з процентної ставки 17,6%, а не 24,10%.

Що стосується перерахованої позивачем пені, то як встановлено в ході розгляду справи, сума цієї пені відповідає розміру пені обрахованій  відповідно до п. 5.1 додаткової угоди від 30.08.2007 року до кредитного договору № 90.

Пункт 5.1. додаткової угоди від 31.12.2008 року передбачає, що в разі порушення позивачем будь-якого із грошових зобов'язань, позивач виплачує  відповідачу пеню в розмірі, вказаному в п. А.7. від суми заборгованості за кожен день прострочки. При цьому, пунктом А.7.передбачено, що позивач сплачує відповідачу пеню в розмірі "____(-----)%", що свідчить про відсутність правових підстав для нарахування пені за оспорюваними додатковими угодами.

Заява позивача від 10.07.2009 року   не приймається господарським судом  в якості належного доказу  схвалення позивачем оспорюваної додаткової угоди, оскільки вказана заява містить посилання лише на розмір відсоткової ставки - 24.10 %  і не містить ніяких інших істотних умов договору, які містить оспорювана додаткова угода, зокрема: мета, сума, строк кредиту , умови і порядок його видачі ,  умови  і  порядок  його  погашення , види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Вимоги позивача щодо визнання недійсним кредитного договору №  90 від 24.07.07р. не підлягають задоволенню, оскільки  позивачем не доведено належними доказами в розумінні норм ст.ст. 33,34 ГПК України його недійсність.

Визнання недійсною додаткової угоди від 31.12.2008 року до вказаного кредитного договору не робить автоматично недійсним кредитний договір.

За таких обставин господарський суд відпмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору №  90 від 24.07.07р.

Відповіднодо норм ст.ст. 44, 49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44,49,82-85,116-117 ГПК України, господарський суд, -

                                                 В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати  недійсною додаткову угоду від 31.12.2008 року до кредитного договору № 90 від 24.07.2007 року , укладену  між закритим акціонерним товариством "Приватбанк" від імені якого діяла директор Кіровоградської філії закритого акціонерного товариства "Приватбанк" Єгельська Л.Д. та приватним підприємством "Будівельна компанія "Левша".

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"          м. Дніпропетровськ, 49044, вул.Набережна Перемоги, 50 від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Кіровоград , вул.Преображенська, 26/70, ідентифікаційний код 24144778 на користь приватного підприємства "Будівельна компанія "Левша", 25015, м.Кіровоград, вул.Полтавська,71 кімн. 27В , ідентифікаційний код 34099974 державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі  118 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.   

Згідно ч. 5 ст. 85  ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

  

Суддя                                                                                                         Макаренко Т.В.

повний текст судового рішення

складено 09.03.11