Рішення

від 03.03.2011 по справі 10/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2011 р.           Справа № 10/50.

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Укрітал”, смт. Глибока Чернівецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал-Імод”,  смт. Глибока Чернівецької області

про визнання недійсним договору та стягнення коштів у сумі 214483,35 грн.

Суддя       Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача –Лютікова Н.О., Котович Ю.  В., дов. від 12.01.2011 р.

Відповідача –Гінінгер А.З., дов. 30.01.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.06.2007 р. та стягнення сплачених за вказаним договором коштів у сумі 214483,35 грн. на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Провадження у справі порушено ухвалою від  11.03.2009 р., ухвалою від 13.04.2009 р. строк вирішення спору продовжено поза межами двох місяців, розгляд справи відкладено на 26.05.2009 р.

Після відкладення розгляду справи позивач подав заяву про відмову від позову в частині визнання правочину недійсним та зміну підстав позову і уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 214483,35 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані. Зазначені заяви не суперечать ст. 22 ГПК України, тому прийняті судом.

З урахуванням змін позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений з відповідачем договір оренди земельної ділянки по вул. Радгоспна, 6Б в смт. Глибока Чернівецької області всупереч чинному законодавству не пройшов державної реєстрації, тому відповідно до ст. 640 ЦК України є неукладеним, відтак, відповідач безпідставно одержав сплачені йому позивачем кошти в сумі 214483,35 грн. орендної плати за землю, які повинен повернути згідно зі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою від  22.06.2009 р. провадження у справі зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 9/84 за позовом ТОВ “Глобал-Імод” до ТОВ “Укрітал”, ДП “ДЗК” про визнання укладеним договору оренди землі від 22.06.2007 р. № 2 та зобов'язання його зареєструвати.

Ухвалою від 17.12.2010 р. провадження у справі поновлено, ухвалою від 08.02.2011 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 24.02.2011 р.

Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що між позивачем і відповідачем було досягнуто домовленості з усіх істотних умов і укладено два договори оренди –земельної ділянки по вул. Радгоспна, 6Б в смт. Глибока та приміщень, розташованих на цій ділянці, державну реєстрацію договору оренди землі не було проведено з вини позивача, після укладення договорів позивач одержав у користування майно і користується ним до цього часу і за фактичне користування сплачував плату та інші витрати, пов'язані з користуванням майном, а в даний час уже понад 2 роки не сплачує будь-яких платежів та ініціював даний спір для уникнення відповідальності за прострочку платежів. Оскільки договір оренди земельної ділянки є неукладеним, зазначає відповідач у відзиві, то, виходячи з приписів цивільного законодавства, як і недійсний договір, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все те, що одержала на виконання цього правочину. Отже, як у разі недійсності, так і в разі неукладеності угоди виконане за угодою повертається стороною іншій, як безпідставно набуте, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли  одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування. Тому, зазначає відповідач, позивач повинен повернути вартість користування майном –орендну плату, а оскільки користується майном до цього часу, то правові підстави стягнення коштів з відповідача відсутні.

Ухвалою від 24.02.2011 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 03.03.2011 р.

Представники позивача в судовому засіданні 03.03.2011 р. просили позов задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

22.06.2007 р. між ТОВ “Глобал-Імод” (орендодавець) та ТОВ “Укрітал” (орендар) було укладено договір № 2 оренди земельної ділянки в смт. Глибока по вул. Радгоспній, 6Б площею 10000 кв.м  з метою використання для обслуговування фабрики по виробництву акрилової пряжі строком на 5 років з моменту підписання акту здачі-приймання (а.с. 9-12).

За умовами розділу 4 зазначеного договору розмір орендної плати за об'єкт оренди складає 151400 грн. за один рік, у тому числі ПДВ, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця (квартала, півріччя) і може бути сплачена в якості авансу за квартал і більше.

Передача земельної ділянки позивачеві в оренду оформлена актом приймання-передачі від 02.07.2007 р. (а.с. 121-123).

На договорі оренди земельної ділянки від 22.06.2008 р. № 2 відсутня відмітка про проведення державної реєстрації договору, той факт, що така реєстрація цього договору не відбувалася, підтверджують обидві сторони.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України “Про оренду землі”).

Згідно зі ст. 14 цього Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотні умови договору оренди землі визначені в ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, а згідно зі ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня  державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073, і є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Ч. 1 ст. 180 ГК установлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, а згідно з ч. 2 цієї статті господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як наводилося вище, укладений договір оренди землі в силу приписів 20 Закону України “Про оренду землі” підлягає державній реєстрації і згідно зі ст. 18 цього Закону набирає чинності після його державної реєстрації.

У справі встановлено, що укладений сторонами спору договір оренди № 2 від 22.06.2007 р. оренди земельної ділянки в смт. Глибока по вул. Радгоспній, 6Б не пройшов державної реєстрації, як це передбачено законом, відтак, не набув чинності і не породжує для сторін правовідносин з оренди землі.

З наведеного випливає, що орендодавець за цим договором –відповідач ТОВ “Глобал-Імоб” не набув законної підстави для одержання орендної плати від ТОВ “Укрітал” за користування земельною ділянкою площею 10000 кв. м в смт. Глибока по вул. Радгоспній, 6Б.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наявних у справі документів –платіжних доручень № 106 від 23.11.2007 р., № 129 від 10.01.2008 р., № 79 від 07.07.2008 р., № 97 від 19.08.2008 р., № 145 від 13.11.2008 р. убачається, що позивач сплатив відповідачеві орендну плату по договору № 2 від 22.06.2007 р. на загальну суму 188379,61 грн. за ІІ півріччя 20078 р., І півріччя 2008 р., липень та серпень 2008 року з розрахунку 12616,67 грн. за 1 місяць (151400 грн. (річна орендна плата) : 12 міс.), а за листопад 2008 року  в сумі 11746,27 грн. (а.с. 18-21,83 грн.).

Доводи позивача з посиланням на платіжне доручення № 20 від 20.07.2007 р. (а.с. 22) та висновок № 14 експертного економічного дослідження від 14.04.2009 р. (а.с. 89-108), що решта коштів у розмірі 26103,74 грн. (214483,35 грн. - 188379,61 грн.) були зараховані в погашення заборгованості по орендній платі за вересень, жовтень і частково листопад 2008 року за узгодженням з відповідачем за рахунок наданої останньому  безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 10 від 20.07.2007 р. і тому підлягають стягненню з відповідача як безпідставно одержані кошти орендної плати за землю, суд до уваги не бере.

Як видно з платіжного доручення № 20 від 20.07.2007 р. ТОВ “Укрітал” перерахувало товариству “Глобал-Імоб” 32000 грн. безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі згідно договору № 10 від 20.07.2007 р.

Первинних документів, які б засвідчили умови надання та повернення фінансової допомоги і  узгодження сторонами зарахування заборгованості з її повернення в рахунок боргу з орендної плати, позивач не надав, за відсутності відповідних первинних документів експертний висновок № 14 від 14.04.2009 р. не має доказової сили, оскільки не може бути оцінений в сукупності з іншими доказами по справі в порядку ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Проте, в даній справі судом установлено, що договір оренди земельної ділянки № 2 від 22.06.2007 р. не набрав чинності, у зв'язку з чим зобов'язальні відносини між його сторонами не виникли, відповідно, не можуть погашатися в порядку ст. 601 ЦК України  як такі, що юридично не існують.

Також суд не приймає доводів позивача, що він не користувався земельною ділянкою і не мав об'єктивної можливості нею користуватися, оскільки це не впливає на юридичну оцінку обставин справи та суперечить наявним у справі доказам (а.с. 43-45,46-47,48-50,57-62, 121-130).

Позов ТОВ “Глобал-Імоб” до ТОВ “Укрітал” та ДП “Центр державного земельного кадастру” Глибоцького реєстраційного відділу Чернівецької регіональної філії про визнання договору укладеним та зобов'язання зареєструвати договір у справі № 9/84 ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.12.2009 р. залишено без розгляду (а.с. 69).

Згідно ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном суб'єктів господарювання є в тому числі грошові кошти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частково на суму   188379,61 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача, що наслідки як недійсного так і неукладеного договору є однаковими, а саме, що кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все те, що одержала на виконання такого правочину і, оскільки позивач до цього часу користується земельною ділянкою й таке повернення користування є неможливим, кошти орендної плати з відповідача стягненню не підлягають.

Цивільним кодексом України установлено різні наслідки недійсного правочину та правові наслідки дій, вчинених на виконання договору, що є неукладеним або не набрав чинності.

Відповідно до 216 ЦК України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.  

Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Однак цей припис Закону стосується саме недійсних договорів оренди землі.

Оскільки сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди земельної ділянки № 2 від 22.06.2007 р., він є укладеним, але в зв'язку з тим, що не було проведено державної реєстрації цього договору, є нечинним, відтак у відповідача (орендодавця) не було правових підстав для одержання орендної плати від позивача, обов'язок повернення якої регламентується ст. 1212, а не ст. 216 ЦК України.

Окрім цього, Цивільний кодекс передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ст. 1214 ЦК). Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Відтак, відповідач не позбавлений права звернутися до позивача з позовом про відшкодування доходів від безпідставно одержаної земельної ділянки і збитків в порядку ст. 156 Земельного кодексу України та ст. 1166 ЦК України, але не про стягнення одержаного позивачем за договором на підставі ст. 216 ЦК.

Відповідну правову позицію також висловив Вищий господарський суд України в постанові від 25.01.2011 р. у справі № 13/1438.

Судові витрати належить покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал-Імод” (м. Чернівці вул. Авіаційна, 10, код 34026770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Укрітал” (смт. Глибока Чернівецької області, вул. Радгоспна, 6Б, код 34471354) 188379,61 грн. безпідставно одержаних коштів,  1883,80 грн. державного мита та 207, 28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 03.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 04 березня 2011 року.

Суддя                                                                                         Т.І.Ковальчук