Постанова

від 16.03.2011 по справі 24/379-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/379-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011 року                                                                          Справа №  24/379-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

                    головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Колесник Д.А.,

           за участю представників сторін:

від позивача –Пікалова І.В., довіреність від 07 травня 2010 року №07/05-10;

від відповідача –Клопот І.П., довіреність від 12 січня 2011 року №52-16/31;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року у справі № 24/379-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пром Електро Торг”, м.Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг

про стягнення 64673,74 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року у справі № 24/379-10 (суддя Калиниченко Л.М.) стягнуто з відповідача –ВАТ “Південний ГЗК” на користь позивача –ТОВ “Пром Електро Торг” 61952,90 грн. –основного боргу, 1110,06 грн. –3% річних за період з 07 квітня 2010 року по 10 листопада 2010 року, 1610,78 грн. –втрат від інфляції за період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року включно, 646,74 грн. –державного мита, 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим з відповідача стягнуто заборгованість з нарахуванням інфляційних та річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач –ВАТ “Південний ГЗК”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, просить рішення скасувати  та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про ненадання позивачем доказів передачі рахунків-фактур та податкових накладних, які є обов'язковими для виникнення зобов'язання по оплаті виконаних робіт. Вважає, строк оплати товару не наступив і він не є таким, що прострочив.

Позивач –ТОВ “Пром Електро Торг”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про передання відповідачу рахунку-фактури та податкової накладної у відповідності з п.6.2 договору одночасно із поставленим товаром.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2010 року між позивачем –ТОВ “Пром Електро Торг” (постачальник) та відповідачем –ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (покупець) укладений договір № 478д, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар відповідно до додатків –специфікацій до договору, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1) /а.с.10-11/.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 договору оплата товару покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по фату поставки протягом 10 банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур та  податкових накладних за фактично поставлений товар.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 61952,90 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30 березня 2010 року № П-00000476 /а.с.14/, довіреністю від 23 березня 2010 року №525 /а.с.15/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, вартість товару на користь позивача не сплатив.

Позивачем ТОВ “Пром Електро Торг” на адресу відповідача направлено претензію від 10 вересня 2010 року № 10/09-1 з вимогою про оплату боргу /а.с.20-21/. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що відповідачем –ВАТ “Південний ГЗК”, не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми виниклої заборгованості.

Викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо ненастання обов'язку по оплаті виконаних робіт з посиланням на ненадання позивачем доказів виставлення рахунків-фактур судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Факт надання відповідачу рахунку-фактури та податкової накладної на товар підтверджується матеріалами справи. Позивачем виставлено рахунок-фактуру на оплату товару від 29 березня 2010 року № П-00000682 на суму 61952,90 грн., а також передано з товаром податкову накладну від 30 березня 2010 року № 477, що підтверджується актом прийому-передачі документів за договором від 15 березня 2010 року №478д /а.с.16-17,19/.

В п.п.6.2, 6.3 договору від 15 березня 2010 року № 478д передбачений обов'язок постачальника надати покупцю (його представнику) документи на товар, в тому числі рахунки-фактури та податкові накладні. Вказані документи передаються покупцю “із рук в руки” або іншим способом.

Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов'язку щодо передачі разом вказаних документів на товар, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору та передання товаросупровідних документів і отримання їх відповідачем.

Також судова колегія вважає за необхідне відмітити, що відповідачем на вимоги позивача по оплаті товару не висловлювалося будь-яких заперечень щодо ненастання обов'язку по оплаті товару з посиланням на неотримання ним рахунків або податкових накладних не заявлялося.

Вищевикладене свідчить про настання обов'язку відповідача по оплаті отриманого товару та обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та його вартість, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті вартості товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.

Також, судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній також зобов'язаний сплатити інфляційні втрати в сумі 1610,78 грн. за період з квітня 2010 року по жовтень 2010 року включно та 3% річних в розмірі 1110,06 грн. за період з 07 квітня 2010 року по 10 листопада 2010 року відповідно до розрахунку позивача /а.с.3-4/, який судова колегія вважає вірним.

На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що господарським судом з'ясовані всі фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2011 року у справі № 24/379-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” – без задоволення.

Головуючий                                                                                 О.В.Голяшкін

Судді                                                                                             В.Ф.Мороз

                                                                                                           І.М.Науменко