Рішення

від 17.03.2011 по справі 15/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/6

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.03.11 р.                                                                                    Справа № 15/6                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 03337007)

до відповідача комунального підприємства “Містобудівник” м. Горлівка (код ЄДРПОУ 02498375)

про стягнення основного боргу в сумі 4067,31 грн., пені в сумі 4067,31 грн., 3% річних у розмірі 50,15 грн., інфляції в сумі 74,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Требік Т.Ю. за довіреністю № 06/11625 від 14.10.2010 р.

від відповідача: Мирошниченко С.А. за довіреністю № 05 від 26.01.2011 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” м. Горлівка до комунального підприємства “Містобудівник” м. Горлівка про стягнення основного боргу в сумі 4067,31 грн., пені в сумі 4067,31 грн., 3% річних у розмірі 50,15 грн., інфляції в сумі 74,00 грн.

Ухвалою суду від 06.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/6, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 01.03.2011 р. строк вирішення спору продовжено до 19.03.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 р. сторони уклали договір № 2411 на поставку теплової енергії, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставляти споживачу теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежитлового приміщення за адресою: м. Горлівка, пр. Перемоги, 72 з тепловим навантаженням на опалення Q=0,005 Гкал/год загальною площею 49,4 кв.м, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строк, передбачений даним договором.

В пункті 5.1 договору сторони погодили конкретні розміри сум оплати за відпущену теплову енергію.

Згідно п. 5.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.4 договору оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі–доручення, виставленій постачальником. Згідно п. 5.5 договору платіжна вимога–доручення вважається пред'явленою споживачу з моменту її вручення споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру (казначею), відповідальному за діловодство підприємства споживача. У випадку неможливості вручення особисто – з моменту відправки поштою рекомендованим листом на юридичну адресу, вказану в договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що в платіжних дорученнях споживач зобов'язаний обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та призначення платежу.

Згідно п. 10.1 договору строк його дії з 16.09.2009 р. по 14.09.2012 р., а в частині розрахунків за спожиту теплоенергію – до їх повного проведення.

До договору № 2411  від 15.03.2010 р. сторони підписали додаток № 1 від 01.09.2010 р. – акт технічного огляду системи теплопостачання приміщення КП “Містобудівник”, розташованого в прибудованій частині будинку 72 по пр. Перемоги. Спірний договір з додатком підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 2411  від 15.03.2010 р. ним протягом березня, квітня, жовтня та листопада 2010 р. була поставлена відповідачу теплова енергія, що підтверджується актами від 22.10.2009 р., від 09.10.2010 р. на включення опалення; актом від 15.04.2010 р. на відключення опалення. Завірені копії вказаних актів додані до позову.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 4067,31 грн. В підтвердження факту часткової оплати позивач надав до суду банківські виписки з відміткою банку про проведення платежу.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 14.02.2011 р., в яких проти позовних вимог заперечував щодо підписання актів на включення та відключення опалення  постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок із вбудованим спірним нежитловим приміщенням. Крім того, відповідач заперечував стосовно розміру заборгованості у зв'язку із здійсненням ним часткової оплати за платіжним дорученням № 376 від 07.12.2010 р. на суму 1000,00 грн., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Також відповідач долучив до справи лист № 22–944/01 від 24.02.2011 р., в якому повідомляється про те, що рішенням виконкому міської ради № 212 від 03.03.2010 р. житловий будинок № 72 по пр. Перемоги переданий на утримання ТОВ „Енерго Алекс”. Згідно договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 22.03.2010 р. утримання вищезазначеного будинку здійснюється з 01.05.2010 р. до теперішнього часу.

Акти на включення від 22.10.2009 р. та на відключення від 15.04.2010 р. опалення підписані ЗАТ “Горлівськтепломережа” та КП “Західний”, акт на включення опалення від 09.10.2010 р. підписаний ЗАТ “Горлівськтепломережа” та КП “Міська служба єдиного замовника”.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що виконання постачальником зобов'язань по даному договору підтверджується актами підключення опалення житлових будинків, в яких вбудовані нежитлові приміщення споживача, підписаними постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходяться вказані житлові будинки, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Ухвалою від 15.02.2011 р. суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення з додатком завірених копій відповідних документів у підтвердження фактів знаходження спірного об'єкту теплопостачання відповідача на утриманні КП “Західний” (у період з жовтня 2009 р. по квітень 2010 р.), КП “Міська служба єдиного замовника” (у період з жовтня 2010 р.).

На виконання вимог ухвали суду від 15.02.2011 р. позивач надав письмові пояснення № 06/08 від 28.02.2011 р., в яких вказує про те, що Горлівською міською радою було прийнято рішення № V/62–17 від 26.02.2010 р. про припинення діяльності КП “Західний” шляхом його приєднання до КП “Міська служба єдиного замовника” Горлівської міської ради. За вказаних обставин на підставі акту прийому–передачі від 30.04.2010 р. житловий будинок № 72 по пр. Перемоги з 30.04.2010 р. утримує КП „Міська СЕЗ” Горлівської міської ради. До пояснень позивач додав завірені копії наступних документів: рішення Горлівської міської ради № V/62–17 від 26.02.2010 р., акту прийому–передачі основних фондів КП “Західний”, акту прийому–передачі від 30.04.2010 р. з додатком переліку комунального майна, що передається КП „Міська СЕЗ”.

Ухвалою від 01.03.2011 р. суд зобов'язав КП „Міська СЕЗ” надати письмові пояснення керівника з наступних питань: 1) чи перебував у період з жовтня по листопад 2010 р. житловий будинок № 72 по пр. Перемоги у м. Горлівці на балансі або на утриманні (обслуговуванні та експлуатації) у КП “Міська служба єдиного замовника”; 2) які правові підстави у КП “Міська служба єдиного замовника” на складання та підписання акту разом з ЗАТ “Горлівськтепломережа” про включення опалення на вказаний будинок від 09.10.2010 р.

На виконання вимог ухвали суду від 01.03.2011 р. КП „Міська СЕЗ” надало до суду письмові пояснення № 390 від 16.03.2011 р., в яких посилається на наступне:

Горлівською міською радою було прийнято рішення № 822 від 04.08.2010 р., яким КП „Міська СЕЗ” визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення у комунальному житловому фонді, утримання якого здійснюється підприємствами недержавної форми власності. На підставі даного рішення між КП „Міська СЕЗ” та ЗАТ “Горлівськтепломережа” був укладений договір купівлі–продажу теплової енергії № 2607 від 07.09.2010 р., згідно якого КП „Міська СЕЗ” є виконавцем послуг з теплопостачання.

Як балансоутримувач житлового фонду та виконавець послуг з теплопостачання КП „Міська СЕЗ” приймає участь разом з ЗАТ “Горлівськтепломережа” у включенні опалення на житлові будинки. Таке включення оформлюється актами на включення опалення за підписами представників виробника (ЗАТ “Горлівськтепломережа”) та виконавця (КП „Міська СЕЗ”). Таким чином, включення опалення на житловий будинок № 72 по пр. Перемоги було оформлено актом від 09.10.2010 р. на включення опалення.

До письмових пояснень КП „Міська СЕЗ” було додано завірені копії наступних документів: рішення Горлівської міської ради № V/60–22 від 29.01.2010 р., статуту та свідоцтва про державну реєстрацію КП „Міська СЕЗ”, акту прийому–передачі від 30.04.2010 р. з додатком переліку комунального майна, що передається КП „Міська СЕЗ”, рішення Горлівської міської ради № 822 від 04.08.2010 р.

Позивач надав до суду додаткові письмові пояснення № 06/10 від 17.03.2011 р., в яких вказує на те, що виходячи зі змісту Закону України „Про житлово–комунальні послуги”, ті підприємства, які є виконавцями тільки послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, не мають правових підстав на складання та підписання актів включення опалення. Обсяг їх повноважень обмежується виконанням зазначених в ст. 13 Закону України „Про житлово–комунальні послуги” видів робіт.

Таким чином, з урахуванням вимог діючого законодавства, рішення Горлівської міської ради № 822 від 04.08.2010 р., сфери діяльності комунального підприємства як балансоутримувача житлового будинку № 72 по пр. Перемоги, змісту п. 1.5 договору № 2411  від 15.03.2010 р. на поставку теплової енергії, право підписання акту від 09.10.2010 р. на включення опалення спірного об'єкту теплопостачання належить КП „Міська СЕЗ” як комунальному підприємству, на балансі якого знаходиться спірний будинок теплопостачання, та який був визначений міською радою безпосередньо виконавцем послуг з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. ТОВ „Енерго Алекс”, який на підставі рішення виконкому міської ради та договору здійснює утримання спірного будинку, не може підписувати акти на включення опалення, оскільки не є комунальним підприємством та виконавцем таких послуг.

За вказаних обставин заперечення відповідача стосовно підписання актів не включення та відключення опалення спірного об'єкту теплопостачання з порушенням пункту 1.5 договору № 2411  від 15.03.2010 р. не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Акти на включення від 22.10.2009 р., від 09.10.2010 р. опалення та на відключення від 15.04.2010 р. опалення суд приймає до уваги як належні докази виконання позивачем зобов'язань по теплопостачанню за спірним договором.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 2411  від 15.03.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ст. 20 ч. 3 п. 5 Закону України „Про житлово–комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 2411  від 15.03.2010 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця (тобто у формі передоплати) згідно платіжній вимозі–доручення, виставленій постачальником.

В матеріалах справи є платіжні вимоги–доручення № 2411 від 29.03.2010 р., № 2411 від 28.04.2010 р., № 2411 від 29.10.2010 р., № 2411 від 09.11.2010 р. з належними письмовими докази фактичного отримання їх відповідачем для оплати за спірний період. Позивач для передоплати платіжні вимоги–доручення до початку розрахункового місяця не виставляв, своїми діями сторони погодили оплату з відстроченням платежу на невизначений строк, тому застосуванню підлягає загальна правова норма – ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з того, що спірним є період з березня по листопад 2010 р., строк оплати станом на день подачі позову до суду для відповідача наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач надав до суду платіжне доручення № 376 від 07.12.2010 р. на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу „за послуги теплопостачання згідно договору № 2411 від 15.03.2010 р.”. Дане платіжне доручення свідчить про здійснення відповідачем оплати до моменту звернення позивача з позовом до суду (позовна заява направлена поштою 27.12.2010 р. згідно відбитків поштових штемпелів на конверті). Позивач надав до суду довідку № 06/2651 від 01.03.2011 р. про зарахування вказаної суми в погашення заборгованості згідно виставленого рахунку за грудень 2010 р.

Згідно п. 5.6 договору у випадку наявності у споживача заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, які надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередні періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до п. 5.7 договору кошти, які поступили по цьому договору, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.

Таким чином, грошові кошти в сумі 1000,00 грн., оплачені відповідачем за платіжним дорученням № 376 від 07.12.2010 р., підлягають віднесенню в рахунок погашення заборгованості за отриману теплову енергію за березень 2010 р.

Вказана часткова оплата в розмірі 1000,00 грн. була здійснена до моменту звернення позивача до суду, у зв'язку з чим включення цієї суми позивачем до загальної суми заборгованості є безпідставним. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 4067,31 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3067,31 грн. В частині стягнення заборгованості на суму 1000,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п. 8.3, 8.4 договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу окремо по кожному місяцю в спірному періоді за загальний період з 08.04.2010 р. по 26.12.2010 р. пеню в сумі 4067,31 грн., 3% річних в розмірі 50,15 грн., інфляцію в сумі 74,00 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 8.3 договору за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше 100% загальної суми боргу. Відповідно до п. 8.4 договору у випадку прострочення оплати теплової енергії споживач на вимогу постачальника зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням обмеженого періоду нарахування пені 6–ти місячним строком, передбаченим ст. 232 ч. 6 ГК України.

Пунктом 8.1 спірного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність згідно Закону України „Про теплопостачання”, Закону України „Про житлово–комунальні послуги”, Правилами надання послуг по централізованому опаленню, поставці холодної та гарячої води та водовідведенню, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 р., іншими нормативно–правовими актами України.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність згідно п. 8.3 договору відповідає розміру відповідальності, встановленому Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Статтею 1 Закону України „Про житлово–комунальні послуги” передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ст. 13 цього ж Закону централізоване опалення належить до комунальних послуг.

За вказаних обставин, на думку суду, Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” є спеціальним законом стосовно правовідносин по спірному договору.

Згідно Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” № 686–ХІV від 20.05.1999 р. за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченного платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З додатку № 1 до статуту КП “Містобудівник” вбачається, що КП “Містобудівник” створюється з метою розвитку підприємницької діяльності в частині виконання робіт з підготовки та комплектування вихідних даних на проектування, надання інших послуг у сфері містобудування та архітектури тощо. Підприємство здійснює свою діяльність на засадах повної господарської самостійності та госпрозрахунку, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку, штампи та бланки зі своїм найменуванням, реквізитами та фірмовим знаком. Правові питання створення та діяльності підприємства визначаються чинним законодавством. Метою діяльності підприємства є надання послуг та виконання робіт у сфері розробок містобудівної документації громадянам, підприємствам, установам, організаціям і одержання прибутку від результатів цієї діяльності. Підприємство утримується за рахунок коштів, отриманих від юридичних та фізичних осіб за виконання робіт та послуг, вартість яких визначається на договірній основі. Головним узагальнюючим показником господарської діяльності підприємства є прибуток.

Тобто, за суб'єктним складом за спірним договором відповідач підпадає під дію Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, оскільки є суб'єктом підприємницької діяльності та споживачем комунальних послуг. Умови спірного договору не містять прямих посилань на Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Але відсутність у спірному договорі посилань на Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” не унеможливлює його застосування до правовідносин сторін договору як спеціального нормативно–правового акту. Усі закони України обов'язкові до виконання на всій території України, в першу чергу застосовуються спеціальні норми права, які регулюють конкретні правовідносини, у разі їх відсутності застосовуються загальні правові норми, за їх відсутності – аналогія закону чи права.

Застосування норм Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” як загальної норми права до спірних правовідносин можливо тільки в тій частині, що не суперечить спеціальним нормам Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Врахування часткової оплати на суму 1000,00 грн., здійсненої в грудні 2010 р., в рахунок погашення заборгованості за березень 2010 р. не впливає на розрахунок пені за березень 2010 р. (оскільки період нарахування пені за даний місяць закінчується 07.10.2010 р.), а також не впливає на розрахунок інфляції (кінець періоду нарахування інфляції визначений самим позивачем в  листопаді 2010 р.). На нарахування 3% річних вищевказана часткова оплата впливає в частині розрахунку відсотків річних за березень 2010 р., оскільки з 07.12.2010 р. сума заборгованості за цей місяць підлягає зменшенню на 1000,00 грн. В іншій частині розрахунок позивача 3% річних правильний. За власними розрахунками суду сума 3% річних за березень 2010 р. складає: (2000,00 грн. х 3% х 243 дні : 365 днів) + (1000,00 грн. х 3% х 20 днів : 365 днів) = 41,59 грн. Загальна сума 3% річних складає 48,51 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 50,15 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 48,51 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1,64 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Нормами Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та умовами спірного договору передбачено обмеження пені в розмірі, не більшому 100% загальної суми боргу. Сума основного боргу складає 3067,31 грн., про що судом було вказано вище. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4067,31 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 3067,31 грн. В частині стягнення пені на суму 1000,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 74,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства “Містобудівник” (юридична адреса: 84638, Донецька область, м. Горлівка, вул. Макарова, буд. 41; код ЄДРПОУ 02498375; рахунок 26009200908920 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Донецьк, МФО 334011) на користь закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, б. 13; код ЄДРПОУ 03337007; рахунок 260070134601 у Горлівській філії АТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578) суму 6257,13 грн. (а саме: основний борг на суму 3067,31 грн., пеню в сумі 3067,31 грн., 3% річних в розмірі 48,51 грн., інфляцію в сумі 74,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 77,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 178,80 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 1000,00 грн., 3% річних в сумі 1,64 грн., пені в сумі 1000,00 грн.

У судовому засіданні 17.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.