Постанова

від 17.03.2011 по справі 40/138-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/138-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2011 року                                    Справа №  40/138-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А (доповідача),

суддів: Тищик І.В., Стрелець Т.Г.

при секретарі Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від відповідача: Щербатюк С.В., довіреність №б/н від 15.03.11 р. представник

Від позивача представник не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Остра” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.12.2010 року у справі № 40/138-10

за позовом  приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Остра”,                   м. Одеса

до  приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Гала-СКД”,                         м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 469 грн. 26 коп.           

                                                      ВСТАНОВИВ:

        Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року у справі № 40/138-10 (суддя Красота О.І.) в задоволенні позову відмовлено.

        Рішення мотивовано тим, що по зазначеним позивачем договорах перестрахування з СК “Гала-СКД” вимоги позивача про сплату передбачених договорами виплат направлені з порушенням погодженого сторонами триденного строку, що відповідно до п.5 ст.26 Закону України “Про страхування” є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

        Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, Вважає його необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Наполягає на тому, що ним своєчасно було повідомлено відповідача про настання страхових випадків по кожному ковер-ноту, але підтвердження цьому надати не має можливості, оскільки між СК “Остра” та СК “Гала-СКД”  встановились професійні довірливі відносини.               

        Зазначає також про те, що по відповідач по ковер-ноту № 01066418-6, відносно якого СК “Остра” відправляла повідомлення, здійснив необхідні виплати, чим визнав право позивача на відшкодування. Однак господарський суд на дану обставину не звернув увагу, чим порушив норми ст.43 ГПК України.

        Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у  справі № 40/138-10 скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

        Відповідач  відзив на апеляційну скаргу суду не надав, в усних поясненнях суду апеляційної інстанції проти доводів скаржника заперечував. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням попереднього судового засідання), обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав:  

        З матеріалів справи слідує, що 12.11.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії №ФП-05-21 (далі-договір).

        Згідно ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризик) виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

        Пунктом 1 вказаного договору визначено, що предметом договору є загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків. Даний договір являється основним документом, що регулює загальні умови здійснення факультативного перестрахування (ретроцесії) і визначає загальні права та обов'язки сторін при укладенні, виконанні, припиненні договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), порядок регулювання збитків і вирішення спільних питань. На підставі даного договору сторони укладають договори факультативного перестрахування (ковер-ноти, сліпи, сертифікати перестрахування і т.п.), що мають юридичну чинність і спричиняють відповідальність сторін.

        Таким чином, сторони договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) ризиків у кожному окремому випадку підписують факультативний договір перестрахування - ковер-ноту.

        Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - це угода між перестрахувальником та перестраховиком, в силу якої перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію  в визначений договором термін, а перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування перестрахувальнику згідно з визначеним лімітом відповідальності.

        Згідно п. 3.3.2. вказаного договору відповідальність перестраховика по прийнятому ним у перестрахування ризику закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника, якщо в договорі перестрахування не передбачено інше. При цьому перестраховик не звільняється від оплати своєї частки страхового відшкодування перестрахувальнику, навіть якщо виплата страхового відшкодування перестрахувальником страхувальнику була зроблена після закінчення терміну дії договору перестрахування, але за умови, що страховий випадок за договором страхування відбувся в період дії договору перестрахування.

        Відповідно до умов п. 3.1.5 договору перестрахувальник зобов'язаний протягом 3 (трьох) днів, не враховуючи вихідні та святкові дні, з дня коли перестрахувальнику стало відомо про страховий випадок і попередню суму збитку, повідомити рекомендованим листом, факсом або електронною поштою перестраховика, а перестраховик повинен негайно підтвердити по факсу або електронній пошті отримання такого повідомлення, перестрахувальник самостійно проводить розслідування і оформлення страхового випадку, за умови виконання п. 3.2.3 договору.

         Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

         Згідно ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до            п. 5 ст. 21 Закону України “Про страхування”, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Пунктом п. 5 ст. 26 Закону України “Про страхування”, підставою для   відмови  страховика  у  здійсненні  страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне  повідомлення  страхувальником  про   настання страхового  випадку  без  поважних  на  це  причин  або  створення страховикові перешкод у визначенні обставин,  характеру та розміру збитків.

Господарським судом було встановлено, що позивачем зазначені вимоги закону було порушено, доказів повідомлення відповідача про настання страхових випадків за вказаними в позовній заяві договорами не надано. В апеляційній інстанції апелянтом ці висновки суду не спростовані.

        Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем на виконання вищезгаданого договору  №ФП-05-21  від 12.11.2005 року було підписано 5 договорів перестрахування ковер-нот № 01066556-6 від 12.10.2006 року, № 01066563-6 від 19.10.2006 року, № 14065012-1 від 23.06.2006 року,  № 14065007-1 від 19.04.2006 року, № 01066418-6 від 10.04.2006 року, виконання яких є предметом даного спору.

        12.10.2006 року між СК “ОСТРА” та Товариством з обмеженою відповідальністю НПМФ “ТЕРРА” було укладено договір №01066556 добровільного страхування транспортного засобу “АUDІ А6”д/н ВН 5347 АХ  (том 1 а.с. 35).

        Ризик по вказаному договору був перестрахований ЗАСТ “ГАЛА-СКД” згідно ковер-ноти №01066556-6 від 12.10.2006 року ( том 1 а.с. 30).

        12.09.2007 року на автостоянці в м. Одесі відбувся страховий випадок з застрахованим транспортним засобом.

        13.09.2007 року листом за № 424/1 ( том 1 а.с. 31) позивач сповістив відповідача про вказаний страховий випадок, однак доказів відправки та отримання вказаного листа відповідачем суду не надано.

      16.10.2007 року відповідно до платіжного доручення № 56 від 16.10.2007 року СК “ОСТРА” відшкодувало НПМФ “ТЕРРА” страхову суму у розмірі 2 214,50 грн. ( том 1 а.с. 41).

      Частка відповідальності ЗАСТ “ГАЛА-СКД” за вказаною ковер-нотою відповідно до        п. 12 становила 15,84% ( том 1 а.с. 30), що складає 2 214,50х 15,84 % = 350 грн. 77 коп.

       Відповідно до п. 3 додаткових умов до ковер-ноти № 01066556-6 перестраховик зобов'язаний був здійснити виплату протягом 10 календарних днів з моменту надходження документів, що підтверджують факт настання ДТП та розрахунку розміру відшкодування.        

        Пунктом 4.6 вказаного договору передбачено, що підставами для призупинення пересраховиком виплати страхового відшкодування та/або для відмови у виплаті є порушення перестрахувальником (страхувальником) ст. 21, ст. 26 Закону України “Про страхування”.

        В порушення  п. 3.1.5 договору позивач після настання страхового випадку (12.09.2007 року) направив на адресу відповідача лист   № 1369/100-08 від 12.05.2008 року ( том 1 а.с. 32) з вимогою погасити суму 350 грн. 77 коп. Докази направлення листа відсутні, однак з відповіді СК “ГАЛА-СКД” про відмову у проведенні відшкодування вказаної суми ( том 1 а.с. 125) вбачається його отримання.  

       Таким чином будь-яких порушень вимог договору чи положень Закону у діях відповідача не вбачається. Позовні вимоги позивача стосовно стягнення грошових коштів з відповідача в частині  350 грн. 77 коп. згідно ковер-ноти №01066556-6 від 12.10.2006 року є безпідставними та в їх задоволенні суд відмовив обґрунтовано.

       Аналогічний висновок зроблено судом і за іншими договорами перестрахування ковер-нот: № 01066563-6 від 19.10.2006 року, № 14065012-1 від 23.06.2006 року,  № 14065007-1 від 19.04.2006 року, № 01066418-6 від 10.04.2006 року, за якими також відсутні докази своєчасного повідомлення відповідача про страхові випадки.

       Крім того, в самій апеляційній скарзі позивач зазначає на відсутність таких доказів. Тому доводи його апеляційної скарги про порушення господарським судом ст.43 ГПК України щодо оцінки доказів по справі є безпідставними.

       Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

       Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                      П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу залишити без  задоволення.

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 року у справі № 40/138-10 залишити без змін.

        Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

          Головуючий  суддя:                                                           Т.А. Верхогляд

        Суддя:                                                                                    І.В. Тищик

        Суддя:                                                                                        Т.Г. Стрелець