Рішення

від 22.03.2011 по справі 13/20/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/20/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 березня 2011 р.           

Справа 13/20/2011/5003

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра"  (08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а)   

до:Приватного підприємства "ТІР-автоклуб"  (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7 оф.23)  

про стягнення 38 750,00 грн. збитків

Головуючий суддя     Тісецький С.С.     

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

          позивача :   Вардугіна О.А., довіреність

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 07.02.2011 р. порушено провадження у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" до Приватного підприємства "ТІР-автоклуб" про стягнення 38 750,00 грн. - основної суми боргу, з призначенням  до слухання на 22.02.2011 р., проте в зв'язку з неодноразовою неявкою відповідача та неявкою позивача, судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу,  оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов'язок суду.

У судове засідання 22.03.2011 р. з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не  надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 09.03.2011 р. №1641р-1642р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист  своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Попередньо через канцелярію господарського суду позивачем було подано клопотання  в якому він уточнює предмет позовних вимог та просить стягнути з відповідача 38 750,00 грн. - збитків. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував:

20.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №900910/0029, відповідно до умов якого відповідач (продавець) протягом дії договору зобов'язався за замовленням позивача (покупця), за умови їх підтвердження,  поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (повне господарське відання) позивачу товар (нафтопродукти), в асортименті: дизельне пальне, неетильований бензин А-95, А-92 та А-76, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами договору, а позивач (покупець) зобов'язався приймати товар на АЗС та оплачувати товар відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1. сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлень позивача (покупця), форма яких встановлена в додатку до договору, погоджених з відповідачем (продавцем), викладених у письмовому вигляді та переданих факсом або особисто. При цьому заявка вважається погодженою з відповідачем (продавцем) у випадку виписки останнім рахунку-фактури на весь товар, що міститься в замовленні, або на частину товару, який міститься в замовленні та який відповідач (продавець) зобов'язується поставити.

Відповідно до п.5.2 договору, відповідач зобов'язався підготувати товар для поставки протягом п'яти календарних днів з моменту  виставлення рахунку-фактури за умови виконання  позивачем своїх обов'язків по договору.

Згідно п.7.1 договору, розрахунок позивачем здійснюється в строк, зазначений в рахунку-фактурі наданого відповідачем.

Виставлений відповідачем рахунок №368 від 09.11.2010 р. на суму 387500,00 грн. позивачем був оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №4188 від 09.11.2010 р.

Таким чином, відповідно до умов договору поставки, товар відповідачем повинен був бути поставлений не пізніше 15.11.2010 р., проте відповідачем свої зобов'язання по договору щодо здійснення поставки товару виконані не були.

Позивачем, з метою досудового врегулювання спору 21.01.2011 р. на адресу відповідача було направлено лист з вимогою повернення попередньої оплати здійсненої позивачем, однак який відповідачем був залишений без реагування.  

Таким чином сума завданих відповідачем збитків за невиконання своїх зобов'язань перед позивачем складає 38750,00 грн.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.  

Дії позивача по оплаті вартості товару по виставленому відповідачем рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №4188 від 09.11.2010 р. на суму 38750,00 грн. та дії  відповідача по прийняттю зазначених коштів від позивача, свідчить про те, що у відповідача  виникло зобов'язання  по договору поставки щодо здійснення поставки нафтопродуктів, відповідно до умов даного договору, однак яке останнім не виконано.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань по договору поставки №900910/0029 від 20.09.2010 р. суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому  підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 38755,00 грн. - збитків, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

          Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84,  115, 116  ГПК України, -    

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ТІР-автоклуб" (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7 оф.23, код 36474163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, код 30050930) 38755,00 грн. - збитків, 387,50 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  24 березня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 7 оф.23)