Рішення

від 16.03.2011 по справі 14/5/5022-97/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/5/5022-97/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2011 р.Справа № 14/5/5022-97/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ "Коно" вул. Паркова, 2/17, м.Червоноград, Львівська область,80100           

до  Приватного підприємства  БК "МЕГАБУД-Т" вул. Бродівська, 60, м.Тернопіль,46000            

про,  з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнення заборгованості в сумі 22836,84 грн.

За участю представників сторін:

          Позивача: не з'явився;

          Відповідача: не з'явився.

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю ПКФ "Коно" звернулося в господарський суд Тернопільської  області з позовом до Приватного підприємства  БК "МЕГАБУД-Т" про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнення заборгованості в сумі 22836,84 грн.

Заявлені  вимоги, підтримані в попередніх судових засіданнях повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, з урахуванням пені, в сумі 22836,84 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України та п.19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення).

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

07.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПКФ "Коно",  (надалі продавець) та Приватним підприємством  БК "МЕГАБУД-Т" (надалі покупець) був укладений договір поставки №05-п/2008 (далі Договір), за яким продавець зобов'язується поставити труби та фітінги виробництва Пайплайф в асортименті згідно накладних (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Розрахунки за товар здійснюється покупцем на протязі 80 днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 3.1. договору).

Покупець оплачує матеріали за ціною, передбаченою у рахунку - фактурі, згідно поданого замовлення (п.2.2. Договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення  ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов договору продавцем здійснено поставку покупцю товару  на загальну суму 306829,07 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками фактурами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Покупець, у свою чергу, прийняв товар та за період з 08.02.2008 р.  по 23.09.2009 р. сплатив продавцю на розрахунковий рахунок 223198,24 грн., а також повернув зайво замовлений товар на 57788,05 грн.

Крім того, відповідно до платіжного доручення № 24 від 28.01.2011 р., відповідачем  по справі перераховано позивачу ще 4000, 00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, ПП БК "МЕГАБУД-Т" допущено заборгованість перед позивачем в сумі 21842, 78 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 229 Господарського  кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського  кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати товару  становить 994,06 грн.

          Оцінивши даний розрахунок  пені, суд враховує, що наведена сума не перевищує встановлені ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розміри, відтак зважаючи на ст.232 ГК України, нарахована позивачем пеня в сумі 994,06 грн. підлягає до задоволення.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, підприємством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ "Коно" про стягнення з Приватного підприємства  БК "МЕГАБУД-Т" - 21842,78 грн. основної заборгованості та 994,06 грн. пені підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не оспорені відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, обчислені від ціни позову, зазначеної у заяві про уточнення позовних вимог, згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", відшкодовуються за рахунок відповідача.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-3,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства  БК "МЕГАБУД-Т" (вул.Бродівська,60, м.Тернопіль, р/р 26002000028944 в КФ ВАТ "Універсал банк" №2, МФО 322001, ід.код 35069140) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПКФ "Коно" (вул.Паркова, 2, кв. 17, м. Червоноград, Львівська область, р/р 26001053814399 в ЗГРУ Приват-банк м. Львів, МФО 325321, код 13818328) - 21842 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 78 коп. основної заборгованості, 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири)  06 коп. пені, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 70 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. в рахунок повернення сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  21.03.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          О.В. Руденко