Постанова

від 21.03.2011 по справі 13/192-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/192-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.                                                           Справа № 13/192-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Неруд-Сервіс"  на рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.10 р. у справі № 13/192-10 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Неруд-Сервіс"

до Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал"

про визнання недійсним договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача -  Чуприна Ю.І.,

відповідача 1 -  не з'явився,

відповідача 2 - Слюзара Т.І.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Неруд-Сервіс», звернулось з позовом до Жмеринської районної адміністрації Вінницької області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал» про визнання недійсним договору оренди землі від 24.03.2010 року, укладеного Жмеринською райдержадміністрацією з ТОВ «Кристал».

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.12.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що розпорядженням Жмеринської райдержадміністрації від 25.11.2009 року № 691 було встановлено передати земельну ділянку, площею 3.1 га. в оренду ТОВ «Кристал»терміном на 49 років з укладенням договору оренди. Зазначене рішення є правовою підставою для набуття ТОВ «Кристал»права користування спірною земельною ділянкою, на даний час є чинним. Окрім того, до ТОВ «Кристал», як правонаступника ЗАТ «Кристал»перейшли всі права та обов'язки, в тому числі право користування земельною ділянкою, площею 3.1. га, яким володіло ЗАТ «Кристал»згідно Державного акту на право постійного користування землею.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.  

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю спірного договору вимогам ст.ст.16-19 Кодексу України про надра, ст. 124, ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Апелянт вказує, що ним у 2007 році було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами, а 17 червня 2008 року акт про надання гірничого відводу. 22 вересня 2008 року на адресу Жмеринської РДА було надіслано лист № 26 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте договір на оренду землі був укладений між відповідачами з метою використання земельної ділянки –надракористуванням.  

Відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Відповідач –2, зокрема вказує, що згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра він вправі без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення.

В судовому засіданні представник позивача з указаних у апеляційній скарзі підстав просив суд скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Відповідач -1 участь свого представника  на розгляді апеляційної скарги не забезпечив, про поважність причин неявки представника суд не повідомив, хоча про місце, день та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Окрім того суду пояснив, що надані позивачем докази не є належними для підтвердження його права на видобування корисних копалин, що містяться саме на спірній земельній ділянці.    

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2010 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації (далі в постанові РДА) № 99 від 25.02.2009 року ТОВ «Кристал»надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельні ділянки розташовані на території Браїлівської селищної ради.

Розпорядженням РДА № 691 від 25.11.2009 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ «Кристал»для обслуговування об'єктів цукрового заводу  (виробничі потреби) з земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, не наданих у власність, або постійне користування на території Браїлівської селищної ради. Цим же розпорядженням відповідачу –2  надано в оренду терміном на 49 років земельні ділянки, в тому числі ділянку №5, площею 3.1 га. Для обслуговування гранітного кар'єру.  

На підставі розпорядження РДА № 691 від 25.11.2009 року, 24.03.2010 року між Жмеринською районною державною адміністрацією та ТОВ «Кристал»було укладено договір оренди землі, згідно якого остання надала, а ТОВ «Кристал»прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 3.1 га. для обслуговування гранітного кар'єру (п. 2., п. 12 договору) (далі в постанові договір).

Указаний договір зареєстрований у Жмеринському районному відділі Вінницької регіональної філії Центру ДЗК 07.06.2010 року за № 041005800005 (а.с. 17).

29.03.2010 року між відповідачами укладено акт прийому-передачі земельної ділянки  для  обслуговування  гранітного  кар'єру (виробничі потреби) №   121.(а.с. 18).

Відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою КМУ від 12.12.1994 року № 827, граніт віднесено до корисних копалин місцевого значення.

Як слідує із змісту ч. 1 ст. 23 Кодексу України Про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, зі змісту розпорядження № 691 від 25.11.2009 року, а також спірного договору та акту прийому-передачі земельної ділянки слідує, що відповідачем - 2 було отримано земельну ділянку саме для виробничих, а не господарських потреб, тому положення ст. 23 Кодексу України Про надра щодо відсутності потреби в отриманні спеціального дозволу та гірничого відводу не підлягає застосуванню до наведених правовідносин.

23.04.2010 року, тобто після передачі в оренду земельної ділянки, Відділом Держкомзему  у Жмеринському районі Вінницької області за № 1171 було надано висновок про надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Кристал»для обслуговування гранітного кар'єру площею 3,1 га..

22 вересня 2008 року на адресу Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області позивачем було направлено лист № 26 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У відповідь перший заступник голови райдержадміністрації в листі від 08.10.2008 року № 01-25-1719, вказав, що дане звернення буде розглянуто після погодження відповідних землекористувачів на території яких планується відведення зазначених земельних ділянок.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Кодексу України Про надра, надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Рішенням Жмеринської районної ради від 22.03.2007 року позивачу надано дозвіл на спеціальне використання природніх ресурсів, промислову розробку Володимирівського родовища гранітів, що розташоване на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району. (а.с. 72).

20.07.2007 року за результатами проведення аукціону, позивачем отримано Спеціальний дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища на користування надрами  №4307 терміном дії - 20 років (а.с.21), а 17.06.2008 р. отримано Акт про надання гірничого відводу Вінницької обласної ради з метою розробки Володимирівського родовища гранітів, площею 32 га. та терміном дії - 19 років (а.с. 22).

Як встановлено ст. 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Відповідно до ст.19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянок надр.

Відповідно до ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Аналогічне положення закріплене в п. 11 постанови КМУ №59 від 27.01.1995 року «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», згідно якої, земельні ділянки для потреб, пов'язаних із користуванням надрами наділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому земельним законодавством.

Ст.16 Кодексу України про надра передбачає, що спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, в порядку ст. 17 Кодексу України про надра суб'єкти господарювання для провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин зобов'язані отримати гірничий відвід - частину надр - геометричний просторовий блок, виключно в межах якого будуються відповідні гірничі виробки (порожнина у гірничому масиві після виймання (вилучення) корисних копалин та інших порід). При цьому користування надрами за межами простору гірничого відводу заборонено.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що надання в оренду спірної земельної ділянки для обслуговування гранітного кар'єру (виробничі потреби) можливе лише за умови дотримання вимог ч. 2 ст. 18 Кодексу України про надра, ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України, тобто після одержання користувачами надр спеціальних дозволів чи гірничих відводів, а така обов'язкова умова при укладенні спірного договору відповідачами дотримана не була, у зв'язку з чим спірний договір не відповідає указаним вимогам законів.

Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту наведених вище норм ЦК України вбачається, що  для визнання договору оренди недійсним необхідної умовою є недодержання в момент укладення вказаного договору сторонами вимог, встановлених п.п. 1-3 та 5 ст. 203 ЦК України.

Окрім того, в ч. 2 ст. 134 ЗК України зазначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) у разі використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Судом встановлено, що відповідачем –2 спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, що знаходяться на земельній ділянці отримано не було.  Тому, виходячи зі змісту указаної норми, відповідач -1 не міг надавати в оренду відповідачу-2 земельну ділянку без застосування процедури земельних торгів, оскільки останній не міг використовувати земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами для виробничих потреб без спеціальних дозволів (ліцензій).

Проте, як зазначено Вищим господарським судом України в Узагальненні судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами від 01.01.2010 року, розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Позивачем в суді першої інстанції не було заявлено вимогу про скасування розпорядження Жмеринської РДА № 691 від 25.11.2009 року, а отже його чинність не була предметом розгляду в господарському суді першої інстанції. Вказане розпорядження, як підстава для укладення спірного договору оренди, було чинним і на момент перегляду справи в апеляційному суді.

З уваги на положення ч. 3 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не може розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому, за вказаних обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору, укладеного на підставі діючого та не скасованого розпорядження РДА, як обов'язкової умови та підстави укладення договору оренди землі.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, обов'язок доказування факту порушення права позивача в частині надання в оренду відповідачу-2 саме тієї земельної ділянки, на якій містяться надра, дозвіл на користування яких надано позивачу, указаною нормою покладено на останнього.

Згідно з умовами, що містяться в спеціальному дозволі, площа території для видобування корисних копалин становить 33,5 га, у акті про надання гірничого відводу площа проекції гірничого відводу становить 32 га., а за спірним договором відповідачу -2 в оренду передано 3.1 га землі.

Оцінюючи вказане рішення Жмеринської районної ради, спеціальний дозвіл на користування надрами, акт про надання гірничого відводу Вінницької обласної ради, апеляційний суд прийшов до висновку, що такі докази не є належними та достатніми для підтвердження права промислової розробки родовища гранітів, що розташоване саме на спірній земельній ділянці на території Браїлівської селищної ради Жмеринського району, право оренди якої було надане відповідачу-2, а тому позов не підлягає задоволенню ще й з указаної підстави.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зокрема, прийшов до висновку, що АТ «Кристал», мало статус землекористувача, що посвідчений Державним актом на право постійного користування землею (серія ВН № 003494, зареєстрованим 04.11.96 р.),   правонаступником якого є ТОВ «Кристал». При цьому, суд обґрунтував рішення положеннями ст.104 ЦК України та ст. 59 ГК України щодо правонаступництва ТОВ «Кристал», а також положенням ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»щодо переважного права орендаря на поновлення договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі.

Колегія суддів з наведеним висновком суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Із змісту дослідженого апеляційним судом статуту ТОВ «Кристал»в редакції на момент його створення встановлено, що вказане товариство створене шляхом перетворення ЗАТ «Кристал»в ТОВ «Кристал», внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства»до відповідача-2, як до правонаступника перейшла вся сукупність прав та обов'язків ЗАТ «Кристал».

Поряд з тим, судом першої інстанції не вірно застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положення, що міститься в п. «а»ч. 1 ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 12 Прикінцевих положень ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що 3.1 га. спірної землі знаходяться поза межами населеного пункту.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, поновлення у будь-який спосіб права користування земельною ділянкою для позивача на підставі продовження дії договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права відповідача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Аналізуючи зміст положень ст. 33, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 123, 124 Земельного кодексу України, апеляційний господарський суд  прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення дії договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива тільки за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди земельної ділянки.

Отже, без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування право оренди до правонаступника автоматично перейти не може. В контексті положень ст.ст. 116, 124 ЗК України, як спеціальних норм, що регулюють такі правовідносини, загальні положення ст. 104 ЦК України та 59 ГК України –не застосовуються.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову з підстав чинності розпорядження РДА, як обов'язкової умови та підстави укладення договору оренди землі, вірно встановив обставини справи і дав такій обставині правильну юридичну оцінку. Не може бити скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Порушень чи неправильного застосування норм процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2010 року по справі № 13/192-10 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Неруд-Сервіс" –без задоволення.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.