Рішення

від 24.03.2011 по справі 2/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/3

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.11 р.                                                                                 Справа № 2/3                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Малого приватного підприємства „Яспис”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-Будівельної компанії „Ємброл-Інжинірінг”, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості по договору № 74/2008 від 20.10.2008р. у розмірі 49837,84грн.; пені в розмірі 4778,94грн., 3% річних в розмірі 1454,17грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       Кузнєцов С.А. – за довір.   

від відповідача:   Власов В.О. – керівник

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Мале приватне підприємство „Яспис”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-Будівельної компанії „Ємброл-Інжинірінг”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по договору № 74/2008 від 20.10.2008р. у розмірі 49837,84грн.; пені в розмірі 4778,94грн., 3% річних в розмірі 1454,17грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору субпідряду № 74/2008 від 20.10.2008р., акти виконаних робіт, податкові накладні. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги визнав частково в сумі 31548,16грн. – основного боргу, а також в сумі 865,20грн. пені. Також вказує на незастосування позивачем при обрахуванні пені та 3% річних спеціального строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

20.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-Будівельною Компанією „Ємброл-Інжинірінг” (Генеральний підрядник) та Малим приватним підприємством „Яспис” (Субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 74/2008р.

За цим договором Підрядник зобов'язується за завданням Генерального підрядника виконати власними та залученими силами будівельно-монтажні роботи з опалення (ИТП, теплопостачання калориферов, опалення), по об'єкту 15-ти поверховий житловий будинок № 38б по вул. Гірній в мікрорайоні „Привокзальний” в Київському районі м. Донецька та здати Генеральному підряднику у встановлений договором строк, а генеральний підрядник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування, прийняття виконаних робіт та повністю сплатити виконані роботи в порядку та розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що загальна вартість робіт є динамічною та складає 1457283,6грн.

Відповідно до п. 2.4.1. договору генеральний підрядник на підставі письмової вимоги (рахунку) Субпідрядника в продовж 5 банківських днів, з моменту отриманні письмової вимоги (рахунку) Субпідрядника, здійснює попередню оплату (авансування) робіт, в розмірі 600000грн.

Згідно до п. 2.4.2. договору поточна оплата здійснюється Генпідрядником не пізніше 19 числа місяця, наступного за звітним, за фактично виконані роботи на підставі підписаної сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт Ф-КБ3 за відрахуванням вартості використаних та оплачених в якості авансу матеріальних ресурсів.

Кінцевий розрахунок здійснюється Генпідрядником на підставі підписаної сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт Ф-КБ3, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків, в продовж 10 банківських днів.

Відповідно до п. 3.1. договору субпідрядник зобов'язується виконати Роботи, передбачені п. 1.1. ст.. 1 договору, до 15 липня 2009р. або не більше чім за вісім місяців з моменту зарахування грошових коштів (авансу) на розрахунковий рахунок Субпідрядника, що сплачені Генеральним підрядником відповідно п. 2.4.1. договору, передачі генеральним підрядником фронту робіт та проектно-кошторисної документації.

Розділом 8 „Порядок здачі-приймання виконаних робіт” визначено, що після виконання всіх передбачених договором робіт Субпідрядник здає виконані роботи Генеральному підряднику з оформленням Акта приймання-передачі виконаних робіт по Об'єкту.

Згідно до п. 13.1. договору даний договір вступає в силу з дня його підписання Сторонами та діє до моменту виконання Сторонами своїх зобов'язань в повному об'ємі по умовам договору.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За змістом ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.   

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за грудень 2008р. на суму 1560,00грн., за січень 2009р. на суму 33456,00грн., за лютий 2009р. на суму 291902,40грн., за березень 2009р. на суму 112651,20грн., за квітень 2009р. на суму 338618,40грн., за травень 2009р. на суму 246208,80грн., за червень 2009р. на суму 64725,60грн., за липень 2009р. на суму 144559,20грн., за вересень 2009р. на суму 98665,20грн. та за січень 2010р. на суму 865,20грн., які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Всього за період з грудня 2008р. по січень 2010р. позивач виконав роботи на загальну суму 1333212,00грн.

Відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково в сумі 1301663,84грн, що підтверджується виписками банку, що додані до матеріалів справи. Зазначена суми оплати підтверджена наданими позивачем виписками банку та не заперечується відповідачем.

Проте, позиція відповідача зводиться до того, що існує борг в сумі 31548,16грн., який на його думку не сплачений за актами виконаних робіт КБ 2в – за вересень в сумі 30682,96грн. та за січень 2010р. в сумі 865,20грн. Проте, решта суми боргу в розмірі 18289,68грн. – не є богом, оскільки була фактично сплачено та не підлягає стягненню на підставі вказаних актів КБ 2в.

Оцінюючи доводи сторін суд виходить з того, що:

- по-перше з матеріалів справи видно, що позивачем було повернуто відповідачу попередню оплату в сумі 18289,68грн., що підтверджується випискою банку від 13.04.2009р. (з призначенням платежу „повернення попередньої оплати за договором № 81/2008 від 10.11.2008р”) та здійснено корегування податкової накладної № 74;

- по-друге, як видно з первинних документів (актів виконаних робіт та виписок банку), різниця між фактично виконаними та прийнятими підрядними роботами та сумами грошових коштів, які фактично надійшли на рахунок позивача з врахуванням повернутої попередньої оплати складає 49837,84грн., а ні як посилається відповідач 31548,16грн.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 49837,84грн., що підтверджено матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.10.2010р., який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

З приводу наявності заборгованості позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 296 від 10.11.2010р. та № 314 від 09.12.2010р., які зі сторони відповідача залишені без відповіді та задоволення.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4778,948грн. за період з 20.02.2010р. по 19.08.2010р. на підставі п. 10.3. договору.

Пунктом 10.3. договору встановлено, що в разі прострочення оплати за умовами договору Генеральний підрядник зобов'язаний уплатити Субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язань.    

Відповідач проти задоволення вимог про стягнення пені заперечує, посилається на неврахування позивачем при обчисленні пені спеціального строку позовної давності в 1 рік, що встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України.  

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку пені видно, що позивачем нараховано пеню на суму 49837,84грн. за період з 20.02.2010р. по 07.06.2010р., з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. та з 10.08.2010р. по 19.08.2010р.

Так, відповідно до умов договору право на нарахування пені на суму 1560грн. (акт виконаних робіт за грудень 2008р.) виникло 13.01.2009р.;

-          на суму 33456,00грн. (акт виконаних робіт за січень 2009р.) виникло 14.02.2009р.;

-          на суму 291902,40грн. (акти виконаних робіт за лютий 2009р.) виникло 17.03.2009р.;

-          на суму 112651,20грн. (акти виконаних робіт за березень 2009р.) виникло 14.04.2009р.;

-          на суму 338618,40грн. (акт виконаних робіт за квітень 2009р.) виникло 20.05.2009р.;

-          на суму 246208,80грн. (акт виконаних робіт за травень 2009р.) виникло 16.06.2009р.;

-          на суму 64725,60грн. (акт виконаних робіт за червень 2009р.) виникло 15.07.2009р.;

-          на суму 144559,20грн. (акт виконаних робіт за липень 2009р.) виникло 14.08.2009р.;

-          на суму 98665,20грн. (акт виконаних робіт за вересень 2009р.) виникло 15.10.2009р.;

-          на суму 865,20грн. (акт виконаних робіт за січень 2010р.) виникло 15.02.2010р.

Таким чином з врахуванням вимог ст. 232, 258 Цивільного кодексу України, про застосування яких заявлено відповідачем позивачем безпідставно було здійснено нарахування пені за актами виконаних робіт за період з грудня 2008р. по вересень 2009р., оскільки строк позовної давності для стягнення за вказаними актами сплинув.

Згідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України право на нарахування пені на суму 865,20грн. (акт виконаних робіт за січень 2010р.) припинилося 16.08.2010р.  

Однак, позивачем нараховано пеню на суму 49837,84грн. за період з 20.02.2010р. по 19.08.2010р., у зв'язку з чим у задоволенні пені слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені та суми заборгованості на яку у останнього є право для нарахування пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1454,17грн. за період з 20.02.2010р. по 09.02.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення вимог, щодо стягнення 3% річних заперечує, посилаючись на спеціальний строк позовної давності в 1 рік, який встановлений ст. 284 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати суми заборгованості. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що 3% річних являються штрафними санкціями, 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого 3% річних.

Щодо посилання відповідача на ст. 258 Цивільного кодексу України, то вони судом також не приймаються, оскільки позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), проте 3% річних не є неустойкою у вигляді штрафу або пеня, у зв'язку з чим до таких вимог застосовується загальний строк позовної давності.   

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 20.02.2010р. по 09.02.2011р. в розмірі 1454,17грн., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та  такими, що підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства „Яспис”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-Будівельна Компанія „Ємброл-Інжинірінг”,                        м. Донецьк  про стягнення заборгованості по договору № 74/2008 від 20.10.2008р. у розмірі 49837,84грн.; пені в розмірі 4778,94грн., 3% річних в розмірі 1454,17грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-Будівельна Компанія „Ємброл-Інжинірінг” (83052, м. Донецьк, вул. Бурденка, 27, р/р 26005107600 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970, ЄДРПОУ 31500413) на користь Малого приватного підприємства „Яспис” (83052, м. Донецьк, вул.. Бурденка, 29, р/р 260040104841 в АТ „Про кредит Банк” м. Донецьк, МФО 320984, ЄДРПОУ 22014712) заборгованість в розмірі 49837,84грн., 3% річних в розмірі 1454,17грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 512,91грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 215,88грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.  

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.           

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011р.