Рішення

від 17.02.2011 по справі 18/226-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/226-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 18/226-10

Розглянувши матеріали справи за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій», м. Бровари  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТ «Енергоприлад», м. Бровари

про стягнення 1904314,69  грн.

         Суддя А.Ю. Кошик

за участю представників сторін:

від позивача: Турченюк Н.В.

від відповідача: Денисюк Ю.І.    

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Броварський завод будівельних конструкцій»(далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТ «Енергоприлад»(далі – відповідач) про стягнення 1904314,69 грн.  

Провадження у справі №18/226-10 порушено відповідно до ухвали суду від 16.12.2010 року та призначено справу до розгляду на 04.01.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.01.2011 року без поважних причини не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.          

Представник позивача у судовому засіданні 04.01.2011 року на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2010 року надав письмові пояснення.   Розгляд справи відкладався на 20.01.2011 року.

Представник відповідача у судовому засідання 20.01.2011 року подав відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судово-економічної експертизи у зв'язку з тим, що на підприємстві відсутні всі первинні документи стосовно спірних господарських відносин з позивачем, тому не можливо встановити які роботи фактично оплачувались. Представник позивача проти призначення у справі експертизи заперечив. Розгляд справи відкладався до 17.02.2011 року.

В судовому засіданні 17.02.2011 року відповідач позов визнав в частині основного боргу, просив суд звільнити його від сплати інфляційних, річних та пені у зв'язку зі складним фінансовим становищем. Також просив суд вирішити питання про розстрочення виконання судового рішення та надав графік погашення боргу.

Позивач в судовому засіданні 17.02.2011 року підтримав позовні вимоги  в частині стягнення основного боргу, проти звільнення відповідача від сплати інфляційних, річних, пені та розстрочення виконання судового рішення не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши  наявні  у справі докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані  Договором підряду № 48/11/07 від 06.11.2007 року, згідно п. 1.1 якого  підрядник (позивач) зобов'язався своїми силами і засобами та з власних будівельних матеріалів, з чітким дотриманням будівельних норм і правил України, у відповідності до завдання замовника (відповідача), проектної та технічної документації, що є невід'ємними частинами цього договору, а також умов цього договору, виконати роботи з облаштування монолітних фундаментів адміністративного корпусу на об'єкті замовника, а саме - промислово-виробничої бази  по вул. Красовського в м. Бровари, та здати вказані роботи на об'єкті замовнику у встановлений цим договором термін.

Відповідно до п. 9.1. Договору №48/11/07 здавання-приймання виконаних робіт оформляється проміжними актами приймання-передачі робіт, по кожному окремому етапу виконання робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акти приймання-передачі виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт надаються замовнику підрядником щомісячно.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором  виконуючи протягом 2007-2010 років підрядні роботи на об'єкті відповідача, що підтверджується наявними у справі Довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та актами виконання підрядних робіт по кожному етапу.

Однак, відповідач своєчасно та  в повному обсязі  виконанні роботи не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість  в сумі 1501693,29 грн.

У зв'язку з простроченням оплати  виконаних робіт позивач нарахував відповідачу 301977,68 грн. інфляційних та 82584,92 грн. річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 18058,80 грн. пені на підставі п. 12.3. Договору підряду.

Як передбачено  ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач, заперечуючи проти позову, повідомив суду, що підприємства давно співпрацюють і всі зобов'язання виконувались належним чином, однак  у  зв'язку зі зміною керівництва відповідача було втрачено частину бухгалтерських документів, тому встановити факт несплати та причини такої несплати з наявних у відповідача документів не можливо.

В ході розгляду спору в судовому засіданні 17.02.2011 року  відповідач подав заяву про визнання позову в частині основного боргу в сумі 1501693,29 грн. без призначення судово-бухгалтерської експертизи, чим виявив намір мирного врегулювання спору.

Також відповідач просив позивача та суд звільнити його від сплати інфляційних, річних та пені у зв'язку зі складним фінансовим становищем та відсутністю вини в простроченні оплати робіт. Враховуючи значну суму боргу, відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення на чотири місяці починаючи з березня 2011 року згідно наданого графіку.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;  відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п 3.9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що за час дії Договору підряду  відповідачем виконані зобов'язання з оплати підрядних робіт на суму понад 20 млн.грн., щодо спірної заборгованості на підприємстві відсутні документи, з яких можливо встановити фактичні обставини щодо оплати решти виконаних робіт на заявлену до стягнення суму, з метою врегулювання спору відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу і просив суд звільнити його від сплати річних, інфляційних та пені, оскільки прострочення сталось з незалежних від нього обставин.

Позивач в судовому засіданні 15.02.2011 року враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу,  погодився на звільнення відповідача від сплати  301977,68 грн. інфляційних,  82584,92 грн. річних та 18058,80 грн. пені. Заперечень проти розстрочення виконання судового рішення не заявив.

Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

 За таких обставин, позовні вимоги в частині основного боргу обґрунтовані наявними  у справі доказами, відповідачем визнані,  тому підлягають задоволенню. В частині стягнення 301977,68 грн. інфляційних,  82584,92 грн. річних та 18058,80 грн. пені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку зі звільненням відповідача від їх сплати за згодою позивача.

Пунктом 6.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»передбачено, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

У зв'язку з чим, витрати по сплати державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача  в повному обсязі.

Враховуючи клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, проти якого позивач не заперечив,  суд відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає розстрочку виконання рішення зі сплатою 150169,33 грн. з 01.03.2001 року, 450507,99 грн. з 01.04.2011 року,  450507,99 грн. з 01.05.2011 року та  450507,99 грн. з 01.06.2011 року.

Керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «ЗАТ Енергоприлад»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 17, кв. 251, код 32932809) на користь Відкритого акціонерного товариства  «Броварський завод будівельних конструкцій»в особі філії «Будівельник»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код 01273711) 1501693,29 грн. боргу з розстрочкою виконання рішення зі сплатою 150169,33 грн. з 01.03.2001 року, 450507,99 грн. з 01.04.2011 року,  450507,99 грн. з 01.05.2011 року та  450507,99 грн. з 01.06.2011 року, 19043,15  грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

    3.  В задоволенні решти позову відмовити.

                Суддя                                                                                Кошик А. Ю.