Рішення

від 23.03.2011 по справі 8/18пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/18пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.03.11 р.                                                                                 Справа № 8/18пн                               

 Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20324443,

до відповідача 1, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670,

до відповідача 2, Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957,

про визнання права власності.

за участю представників:

від позивача: Чабанова Т.І. – за довіреністю,

від відповідача1: не з'явився,

від відповідача2: не з'явився,

прокурор: не'зявився.

                                                        ВСТАНОВИВ:

Справа розглядається відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2010р.

Позивач, Донецька виробничо-торгівельна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фактория", м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 1, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, про визнання права власності на будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Ананченка, 17б.

Позивач зазначив, що йому на підставі рішення Виконкому Донецької міської ради №204/1 від 21.04.2004р. та договору оренди від 12.07.2004р. передано земельну ділянку для експлуатації існуючих складів площею 14137кв.м, яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул. Ананченка, 17-б.

Позовні вимоги вмотивовані бездіяльністю, тобто відмовою Відповідача 1 здійснити дії по оформленню правовстановлюючих документів на самочинно збудоване нерухоме майно, право власності на яке підлягає визнанню за ним за правових підстав, передбачених статтями 15,16, 376 Цивільного кодексу України. Крім того, Позивач посилався на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірних об'єктів.

У відзиві на позов Відповідач просив відмовити в позовних вимогах, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем по справі у зв'язку з відсутністю оспорювання ним будь-яких прав Позивача на спірне майно, та, враховуючи, що заяву про реєстрацію прав власності відповідач не отримував.

22.03.2007р. за результатами дослідження матеріалів справи, оцінки поданих доказів та пояснень сторін господарським судом прийнято рішення, яким задоволено позовні вимоги Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія”, м.Донецьк, до Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, а саме визнано право власності на будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Ананченка, 17б.

За касаційним поданням заступника прокурора Донецької області Вищим господарським судом України переглянуто вищевказане рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2007р. у справі №8/18пн скасовано, справу направлено на новий розгляд в іншому складі суду.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. справа за позовом Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фактория", м.Донецьк, до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, про визнання права власності передана на розгляд судді Іванченковій О.М.

У межах нового розгляду справи Позивачем повідомлено про зміну адреси місцезнаходження, про що визначено у листі №364 від 11.11.2010р.

Ухвалою суду від 24.11.2010р. до участі у справі залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецьку міську раду, м.Донецьк.

22.12.2010р. Позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано із супровідним листом №421 від 21.12.2010р. пояснення по суті спору, відповідно до яких він підтримує позовні вимоги щодо визнання права власності у повному обсязі та вказує, що Донецькій виробничо-торгівельній фірмі у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія” передана земельна ділянка під вже існуючими складськими приміщеннями на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №204/1 від 21.04.2004р.; здійснено самочинне будівництво, відносно правового режиму якого необґрунтовано застосовувати положення ст.331 Цивільного кодексу України; існує достатньо правових підстав для звернення до господарського суду на підставі ст.376 Цивільного кодексу України.

10.01.2011р. на підставі ст.24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості Відповідача 2 залучено Донецьку міську раду, м.Донецьк, про що винесено відповідний процесуальний документ.

Відповідно до пояснень прокурора, які надані 02.02.2011р., визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення; зведені самочинно будівлі мають відповідати будівельним нормам і правилам; необхідно отримання дозволу на будівництво та ведення майна до експлуатації; відсутні докази надання земельної ділянки під самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості. Отже, з урахуванням викладеного, прокурор просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, вважає за необхідним, відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України, для визначення питання щодо відповідності об'єктів нерухомості будівельним нормам, призначити судову експертизу.

02.02.2011р. представником Позивача через канцелярію суду разом із супровідним листом надано копію рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №33/9 від 26.01.2011р. „Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірмі „Факторія” містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Ананченко, 17б у Петровському районі”.

15.02.2011р. Позивачем представлено суду копію висновку по робочому проекту №01/14-350 від 03.02.2011р. та 17.02.2011р. – копії позитивного висновку комплексної державної експертизи №05-02481-10 філії Державного підприємства „Укрдержбудекспертиза” у Донецькій області, Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених Головним управлінням містобудування і архітектури Донецької міської ради, ситуаційного плану, ситуаційного плану спірної земельної ділянки, схеми обсягово-простірного рішення, схеми використання земельної ділянки.  

18.03.2011р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача до матеріалів справи долучено копію дозволу на виконання будівельних робіт №11/120 від 01.03.2011р.

22.03.2011р. до суду від представника Донецької міської ради Донецької області (довіреність №01/13-6427 від 06.11.2008р.) надійшов лист №01/15-1061 від 22.03.2011р., відповідно до якого  останній не визнає позовні вимоги (право власності Позивача на об'єкти самочинного будівництва) та заперечує щодо їх задоволення. Одночасно, просить призначене на вказаний час судове засідання розглянути без його участі, з урахуванням правової позиції представника прокуратури Донецької області і прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання права власності.

У судове засідання 23.03.2011р. представники Відповідача 1, Відповідача 2 та прокуратури не з'явились.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Розгляд справи неодноразово відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Склад суду змінювався розпорядженням виконуючого обов'язки голови суду.

Врахував правові позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, Вищім господарським судом України постановою від 01.10.2010р. встановлено наступне.

Предметом даного спору є визнання за Позивачем права власності за приписами статті 376 Цивільного кодексу України на самовільно збудоване нерухоме майно, а саме: будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Ананченка, 17б.

          Позивач, згідно договору оренди земельної ділянки від 12.07.2004р., є користувачем земельної ділянки площею 14137 кв.м., яка знаходиться по вул.Ананченка, 17б у Петровському районі м.Донецька. Самовільне будівництво проведено ним у межах площі вказаної земельної ділянки.

          Згідно висновку про технічний стан будівельних конструкцій Позивача, складеним ДП "Науково-дослідницький і проектний інститут Донецький ПромбутНДІпроект" та пояснень інспекції Державного архітектурного-будівельного контролю відсутні порушення встановлених норм та правил при будівництві спірного майна.

          Також судом досліджено, що Позивач звертався до Відповідача 1 з клопотанням про реєстрацію його права власності на спірне майно, однак, останній не надав відповіді на вказану заяву.

Разом з цим, відомості про встановлення господарським судом Донецької області зведення Позивачем спірних споруд у межах площі земельної ділянки, визначеної договором оренди від 12.07.2004р., та відповідність їх до будівельних норм та правил не знаходить спростування даного.

Одночасно, колегією судів касаційної інстанції вказано, що місцевим господарським судом не з'ясовано обставини, які є істотними для вирішення даної справи, а саме необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Крім того, враховуючи приписи ст.376 Цивільного кодексу України, Вищий господарський суд України визначає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб; право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд дослідивши обставини справи під час нового її розгляду встановив наступне.

Нормами статей 331, 376 Цивільного кодексу України закріплено правові підстави виникнення права власності на новостворене нерухоме майно. Ними є затвердження акту прийняття об'єкту до експлуатації або рішення суду на об'єкти самочинного будівництва у визначених випадках.

За частиною 2 статті 331 цього Кодексу, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації; виходячи з приписів статті 328 вказаного Кодексу, слід дійти висновку, що стаття 331 цього Кодексу регулює порядок та момент набуття права власності в результаті правомірної поведінки особи.

          Положеннями Законів України "Про планування і забудову територій", "Про основи містобудування" визначено певний порядок набуття права на будівництво, реконструкцію, тощо об'єктів містобудування та набуття права на початок виконання будівельних робіт.

Згідно статей 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю (інспекція ДАБК) на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243, зазначена процедура здійснюється, зокрема, з метою перевірки комісією готовності об'єкту до експлуатації, та цим порядком передбачено затвердження акту державної приймальної комісії відповідним органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєстрацію в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Стаття 376 Цивільного кодексу  України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Рішенням №204/1 від 21.04.2004р. виконавчого комітету Донецької міської ради вирішено передати Позивачу в оренду строком на 15 років для експлуатації існуючих складів земельну ділянку площею 1,4137 га, яка розташована по вул.Ананченка, 17б у Петровському районі м.Донецька.

На підставі вказаного рішення 12.07.2004р. між Позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради був підписаний договір оренди, згідно з яким  Донецька виробничо-торгівельна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Факторія” прийняла у строкове платне користування вказану вище земельну ділянку.

Матеріали справи містять рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №33/9 від 26.01.2011р. „Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельній фірмі „Факторія” містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вулиці Ананченко, 17б у Петровському районі”.

Крім того, згідно дозволу на виконання будівельних робіт №11/120 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „Факторія” дозволено виконання будівельних робіт з реконструкції будівель під комплекс по переробці сільськогосподарської продукції (олійних та зернових культур) по вул.Ананченко, 17б у Петровському районі м.Донецька відповідно до проектної документації, яка розроблена ПП „Крамбудфах” ліцензія АВ №441714.

Одночасно, матеріали справи містять висновок по робочому проекту №01/14-350 від 03.02.2011р., копії позитивного висновку комплексної державної експертизи №05-02481-10 філії Державного підприємства „Укрдержбудекспертиза” у Донецькій області, Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, затверджених Головним управлінням містобудування і архітектури Донецької міської ради, ситуаційного плану, ситуаційного плану спірної земельної ділянки, схеми обсягово-простірного рішення, схеми використання земельної ділянки.

Виходячи зі змісту тверджень Позивача, викладених у тому числі у позовній заяві, на вказаній земельній ділянці для здійснення статутних завдань ним побудовано будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П).

В зв'язку з відсутністю відповідних правоустановчих документів на спірні об'єкти, Позивачем заявлені вимоги про визнання його права власності на будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П).

Крім того, як вбачається з листа №01/15-1061 від 22.03.2011р., Донецька міська рада не визнає права власності Позивача на спірні об'єкти нерухомості.

Статтею 48 Закону України “Про власність” передбачено, що власник може вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вже було зазначено, п.5 ст.376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, згідно з наданим до матеріалів справи договором оренди земельної ділянки від 12.07.2004р. Позивач є користувачем земельної ділянки площею 14137 кв.м., яка знаходиться по вул.Ананченка, 17б у Петровському районі м.Донецька.

При цьому, самовільне будівництво проведено ним у межах площі земельної ділянки, визначеної договором оренди від 12.07.2004р. Ці обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовані.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком про технічний стан будівельних конструкцій Позивача, складеним ДП "Науково-дослідницький і проектний інститут Донецький ПромбудНДІпроект", встановлено, що спірні будівельні конструкції знаходяться в нормальному стані та можуть бути прийняті в експлуатацію.

При цьому, на кожну спірну споруду ДП "Науково-дослідницький і проектний інститут Донецький ПромбудНДІпроект" дана технічна характеристика.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АБ №209714 від 29.03.2005р. ДП "Науково-дослідницький і проектний інститут Донецький ПромбудНДІпроект" має право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання Позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних об'єктів.  

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги надані до матеріалів справи документи, пояснення інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, суд дійшов висновку про відсутність порушень встановлених норм та правил при будівництві спірного майна.

За таких обставин, враховуючи вимоги п.5 ст.376 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги надані до справи документи, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірних об'єктів прав інших осіб, суд не вбачає правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги про визнання права власності на будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Ананченка, 17б, підлягають задоволенню.

Одночасно, слід зазначити, що Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 Цивільного кодексу України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Невжиття активних юридичних дій, заперечення щодо задоволення позовних вимог, свідчить про порушення речових прав Позивача. Ігнорування даних обставин є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.2004 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

З огляду на викладене, заперечення прокурора судом не приймаються до уваги та клопотання про призначення судової експертизи, за наявності означеного вище висновку про технічний стан спірних будівельних конструкцій ДП „Науково-дослідницький і проектний інститут Донецький ПромбутНДІпроект” та пояснень інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що на момент звернення Позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, з боку відповідачів не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі. Таким чином, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 43, 49, 75, 77, 82, 84, 85, 111-12 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

                                                               ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фактория", м.Донецьк, до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, задовольнити повністю.

2.Визнати право власності Донецької виробничо-торгівельної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Фактория", м.Донецьк, на будівлю пункту первинної обробки зерна (літ.Б-1) площею 481,8 кв.м., будівлю складу №2 (літ.В), будівлю складу №3 (літ.Г), сторожки з тамбуром (літ.Е), будівлю котельної (літ.Ж), будівлю складу №4 (літ.З), будівлю пункту погрузки зерна (літ.Н), будівлю побутових приміщень (літ.О), будівлю майстерень (літ.П), що розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Ананченка, 17б.

3.У судовому засіданні 23.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

4.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                               Іванченкова О.М.           

Повний текст рішення підписано 28.03.2011р