Рішення

від 14.03.2011 по справі 5010/37/2011-28/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/37/2011-28/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 р.   Справа № 5010/37/2011-28/1   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Клебан Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКО" Л.Т.Д.

                           вул. Залізнична, 2а, с.Угринів, Тисменицький район,

                           Івано-Франківська область, 77423

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СРМПП "Монтажрембуд"

                           вул. Коновальця, 10, м. Коломия, 78200

про                     стягнення 173255 грн. 61 коп. основної заборгованості,

                          17708 грн. 66 коп. пені, 12127 грн. 89 коп. штрафу,

                          50000 грн. моральних збитків                              

ВСТАНОВИВ:

          Товариством  з обмеженою відповідальністю "ІТЕКО" Л.Т.Д.  подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажрембуд" про стягнення 330847 грн. 34 коп., з яких: 173255 грн. 61 коп. основної заборгованості, 95463 грн. 84 коп. пені, 12127 грн. 89 коп. штрафу, 50000 грн. моральних збитків.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №6 на виконання робіт (замовлень) від 12.06.07 в частині оплати за виготовлену продукцію, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.01.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.02.11.                    

          Ухвалами господарського суду від 01.02.11, від 14.02.11 та від 03.03.11 розгляд справи  відкладено в зв»язку з неявкою відповідача.

          Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 14.01.11 (вих.№ 437), від 01.02.11 (вих.№1527), від 14.02.11 (вих.№ 2402) та від 03.03.11 (вих.№3722); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 49, 52).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75                           (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  14.03.11  не надходило.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд,  враховуючи  те, що відповідач належним чином  повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами в межах строку встановленого ст. 69 ГПК України.

          Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені (вх. №2141/2011с-вх) та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17708 грн. 66 коп., згідно поданого розрахунку.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача від 14.03.11 підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.

          При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.                    

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити враховуючи заяву вх. №2141/2011с-вх від 14.03.11.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.06.07 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір № 6 на виконання робіт (замовлень) (далі - Договір).          

          Пунктом 1.1 Договору встановлено, що предметом договору є виготовлення і продаж попередньоізольованих труб та комплектуючих (надалі продукція), згідно погоджених з «Замовником»специфікацій (надалі-невід»ємних додатків до даного договору).

          Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що «замовник»доручає, а «виконавець»зобов»язується виготовити і продати продукцію згідно невід»ємних додатків до даного договору.

          «Замовник»зобов»язався прийняти і своєчасно оплатити «виконавцю»вартість виготовленої продукції (п.2.3 Договору).

          У відповідності до умов Договору, ТзОВ «ІТЕКО» Л.Т.Д. виконало замовлення ТзОВ СРМПП "Монтажрембуд"  по виготовленню труб ізольованих для теплотраси на загальну суму 173255 грн 61 коп., що підтверджується накладними, підписаними повноважними особами та скріпленими печатками сторін (а.с. 24-31).          

          З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 38 від 31.08.09. з вимогою у 5-ти денний строк з дня отримання претензії погасити існуючий борг, що підтверджується фіскальним чеком  № 5927 (а.с. 35).

          Листом № 36/09 від 19 жовтня 2009 року ТзОВ "Монтажрембуд" повідомило, що заборгованість перед ТзОВ «ІТЕКО» Л.Т.Д.  в сумі 173255 грн. 61 коп., буде погашено до                      30 грудня 2009 року. Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без задоволення.

          11.12.09 позивачем повторно направлено претензію № 78 з вимогою в 10-ти денний термін з дня отримання претензії погасити існуючий борг. Однак, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.          

          З огляду на вищевикладене, позивач свої зобов»язання за договором виконав повністю. Відповідач прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав, за виготовлену продукцію не розрахувався, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 173255 грн. 61 коп.

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  До  виконання  господарських   договорів   застосовуються   відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Доказів погашення боргу в сумі 173255 грн. 61 коп. суду не подано; наявність такого боргу відповідач визнає, що підтверджується: листом № 36/09 від 19 жовтня 2009 року (а.с.11), актами звірки розрахунків від 06.10.08 та 10.12.10, підписаними та скріпленими печатками сторін (а.с. 9,13), отже вимога щодо стягнення заборгованості обґрунтована та підлягає задоволенню.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.    

          Відповідальність сторін встановлена розділом 4 договору.

          Пунктом 4.3  договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов»язань стягується пеня в розмірі 0,1 % відсотка вартості товарів (робіт, послуг) з яких допущено прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

          Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені або штрафу, яка сплачується боржником  у разі порушення  зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України,  якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений,  розмір неустойки встановлюється договором.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені,  передбачений  статтею                   1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені та штрафу. Розрахунки             (а.с. 43, 54) здійснено вірно, у відповідності до вимог договору та чинного законодавства.

          Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 6 на виконання робіт  відповідачем не спростований та підтверджується  матеріалами справи.

          З огляду на викладене та наведені правові норми, вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі  17708 грн. 66 коп. за період з 09.09.09. по 09.03.10 та 12127 грн. 89 коп. штрафу  обгрунтовані і підлягають задоволенню.                    

          Позовні вимоги в частині стягнення моральних збитків в сумі 50000 грн.  задоволенню не підлягають, оскільки наведені позивачем в позовній заяві обставини не можуть бути правовою підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 1167 Цивільного кодексу України. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних  чи  фізичних  страждань  або  інших  негативних  явищ,  заподіяних  фізичній  чи  юридичній  особі  незаконними  діями  або  бездіяльністю  інших  осіб. Доказів понесення таких втрат немайнового характеру позивач  суду не подав.

          Отже, в частині позову щодо стягнення моральних збитків в сумі 50000 грн. слід відмовити.

           Судові витрати стягнути за правилами ст. 49 ГПК України.

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75,   ст. 82,   ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства  з обмеженою відповідальністю "ІТЕКО" Л.Т.Д. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СРМПП "Монтажрембуд" про стягнення                 173255 грн. 61 коп. основної заборгованості, 17708 грн. 66 коп. пені, 12127 грн. 89 коп. штрафу,  50000 грн. моральних збитків задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СРМПП "Монтажрембуд"                         (вул. Коновальця, 10, м. Коломия, 78200; код 22174858) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "ІТЕКО" Л.Т.Д. (вул. Залізнична, 2а, с.Угринів, Тисменицький район;             код 30699191) –173255 (сто сімдесят три тисячі двісті п»ятдесят п»ять )грн. 61 коп.  заборгованості, 12127 (дванадцять тисяч)грн. 89 коп. штрафу,  17708 (сімнадцять тисяч сімсот вісім)грн. 66 коп. пені, 2030 (дві тисячі тридцять) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 144 (сто сорок чотири) грн. 86 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          В частині позову  Товариства  з обмеженою відповідальністю "ІТЕКО" Л.Т.Д. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СРМПП "Монтажрембуд" про стягнення 50000 грн. моральних збитків відмовити.

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

            Суддя                                                                          І.П. Кавлак

                                                                                                     повне рішення складено 18.03.11

                                                                                                     Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"