Рішення

від 14.02.2011 по справі 4/207-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/207-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 4/207-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Приватного підприємства "Зернопродукт", м. Слов'янськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс",  

с. Гаврилівка

про стягнення 137 940,24 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Майстренко Н.В. –предст., дов., №64-Д  від  10.12.2010р.;

відповідач –Яковіцька І.В. –предст., дов. № КАМ-2010/10/27 від 27.10.2010р.

Обставини справи:

          До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Зернопродукт" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (відповідач) про стягнення 137 940,24 грн., які складаються з 9020,61 грн. суми основного боргу за договорами купівлі-продажу, 23 322, 60 грн. пені, 101 925, 19 грн. інфляційних втрат, 3 671, 84 грн. 3% річних, а також державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу, а саме: повністю не оплатив вартість поставленого йому товару.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2010р. порушено провадження у справі №4/207-10, розгляд справи призначено на 13.12.2010р.

          13.12.2010р. через загальний відділ господарського суду (вх. номер 16031) відповідачем було подано письмовий відзив на позов №2958 від 10.12.2010р., в якому останній проти позову повністю заперечує, оскільки вони є необґрунтованими та недоведеними, оскільки не вбачається по якому договору і в якій сумі виникла заборгованість.

          В судовому засіданні 13.12.2010р. було оголошено перерву до 24.01.2011р., про що сторони були повідомлені особисто під розписку в бланку про оголошення перерви.

          24.01.2011р. позивачем були подані письмові пояснення на відзив відповідача №2958 від 10.12.2010р.

          Також представником позивача було подано клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України з вимогою продовження терміну розгляду спору на 15 днів, про що винесена відповідна ухвала.

Ухвалою суду від 24.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 07.02.2011р.

07.02.2011р. позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 9020,61 грн., 17251,33 грн. пені, 77 205,10 грн. інфляційних втрат, 3952,20 грн. 3% річних.

В поданій заяві позивач також зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було зменшено позовні вимоги, на даний час загальна сума боргу становить 107 429, 24 грн., а тому на підставі Декрету  Кабміну «Про державне мито»та Господарського процесуального кодексу України просить повернути надмірно сплачене державне мито в розмірі 305,11 грн., яке було сплачене виходячи з розміру позовних вимог, заявлених при подачі позову в сумі 137 940,24 грн.

Однак, суд відмовляє в задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50, при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

07.02.2011р. відповідачем було подано письмовий відзив на позов від 04.02.2011р., де останній просить відмовити в задоволенні позову, оскільки, за його словами, між сторонами відсутні господарські відносини щодо укладання   вищезазначених договорів з позивачем, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем існували фактичні позадоговірні правовідносини, де позивач виставляв рахунки для оплати товару, по яким відповідачем здійснювалась оплата.

Щодо заявлених позивачем штрафних санкцій, то відповідач наголошує на тому, що розмір заявлений позивачем є надмірно великим порівняно із збитками, а тому суд має право зменшити вказаний розмір за власною ініціативою.

До того ж, у відзиві на позов, відповідачем заявлена вимога щодо застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, встановлені п. 2 ст. 232 Цивільного кодексу України.

07.02.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву 14.02.2011р.

14.02.2011р. на адресу суду відповідачем було подано заперечення на заяву про зміну позовних вимог, де відповідач ставить під сумнів факт достовірності наданих позивачем доказів, оскільки у видаткових накладних не має посилань на договори купівлі-продажу, а самі договори не були надані позивачем в оригіналах.

Представником позивача 14.02.2011р. також було подано пояснення № 150/02 від 11.02.2011р. на письмові пояснення відповідача  від 04.02.2011р.

14.02.2011р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, якою позовні вимоги задоволено частково.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши додаткові пояснення та відзиви сторін, а також заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

Між приватним підприємством «Зернопродукт» (продавець) і філією «Київкомбікорм»ТОВ «Комплекс Агромарс»(покупець) були укладені наступні договори:

12.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу макухи соєвої від №ЖС 12/11 (Договір №1), відповідно до умов якого обов'язком ПП «Зернопродукт»є продаж, а обов'язком філії «Київкомбікорм»ТОВ «Комплекс Агромарс»є оплата макухи соєвої (товару).

Відповідно до п. 3.1. Договору № 1, товар поставляється на умовах СРТ склад покупця - ВАТ «Бориспільский ЕКЗ», м. Бориспіль, Київської обл., вул. Привокзальна, 46 (тлумачення Інкотермс 2000).

Відповідно до Договору №1 позивачем була поставлена відповідачу макуха соєва в кількості 166,04т. по ціні 2 750,00грн. на суму 456 610,00 грн. на підставі  товарно-транспортих накладних: № 1530 від 22.11.07р. - 25,06т., №1531 від 22.11.07р. - 24,06т, № 1534 від 22.11.07р. –31,68т., №1537 від 22.11.07р. -32,76т., №1539 від 23.11.07р. - 20,56т., 1542 від 23.11.07р. - 31,92т.

Відповідачу разом з товаром була надана видаткова накладна РН-000608 від 27.11.2007р., рахунок СФ-0000364 від 27.11.2007р. та податкова накладна №449 від 27.11.2007р. на суму 456 610,00грн., розрахунок №1/449 коригування по податковій накладній 27.11.2007 р. №449 на суму 34 434,50 грн. та 6 886, 90 грн.

Пунктом 4.2. Договору №1 передбачено, що оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки партії Товар.

В порушення умов договору, рахунок СФ-0000364 від 27.11.2007р. відповідач оплатив частково із необхідної суми 456610,00 грн. в сумі 453 392, 50грн., у зв'язку з чим заборгованість складає 3 217,50грн., що підтверджується також банківськими виписками БВ-0000702, БВ-0000779, БВ-0000782, № 0000800,  БВ-0000801.

Відповідач у письмових відзивах на позов зазначає, що  видаткова накладна РН-000608 від 27.11.2007р. не містить особистого підпису уповноваженої особи відповідача та відтиску печатки підприємства, у зв'язку з чим не може бути належним доказом отримання товару на суму 456 640,00 грн.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, оскільки факт отримання відповідачем товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю Серії ЯНШ №438295 від 21.11.2007р., виданою відповідачем на ім'я Науменко Олександра Олександровича, яка міститься в матеріалах справи.

Також відповідачем було оприбутковано поставлену партію товару  по Договору №1 прибутковою накладною КЗпс-15577 від 24.11.2007р. в кількості 164, 87 т.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було погашено частково суму боргу в розмірі 453 392, 50грн., що свідчить про те, що договірні відносини між сторонами існували, що не заперечувалось відповідачем, так як претензій з його боку щодо якості товару не виникало.

До того ж, як пояснив позивач в судовому засіданні, та, як зазначено у позові, екземпляр видаткової накладної був направлений на адресу відповідача, та не був повернутий позивачу, у зв'язку з чим зі сторони відповідача податкова накладна і не була підписана.

          23.11.2007 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу олії соєвої від №МС 23/11 (Договір №2). Пунктом 3.1 визначено, що товар поставляється на умовах EXW –склад продавця –пос. Райгородок, Слав'янського р-ну, Донецької області, вул.. Кірова, 41 (тлумачення Інкотермс 2000).

Відповідно до Договору №2, позивачем була поставлена відповідачу партія олії соєвої в кількості 32,32т. по ціні 6 500,00грн. на суму 210 080,00грн., про що свідчить видаткова накладна РН-000606 від 26.11.2007р., рахунок СФ-0000362 від 26.11.2007р. та податкові накладні №352 від 31.10.2007р. на суму 151 401,39грн., №447 від 26.11.07р. на суму 100 000,00грн.

Факт отримання товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю Серії ЯНШ №438295 від 21.11.2007р., виданою на ім'я Науменко Олександра Олександровича, а також товарно-транспортною накладною №1548 від 26.11.2007р.

Пунктом 4.2. Договору №2 передбачено, що оплата здійснюється у вигляді 100% передплати Товару.

Однак, відповідач в порушення умов договору передплату рахунку СФ-0000362 від 26.11.2007р. здійснив не в повному обсязі, а саме в сумі 209 300,00 грн., тобто 99,63%, у зв'язку з чим заборгованість по даному договору складає 780,00грн., що підтверджується банківськими виписками №БВ-0000659 від 110.07р. на суму 56 819,39грн. та 94 590,00грн. і №БВ-0000702 від 12.11.07р. на суму 57 890,61.

Крім того, відповідач оприбуткував поставлену партію товару по Договору №2 прибутковою накладною КЗпс-15568 від 27.11.07 в кількості 32,2 т. та включив до податкового кредиту податкові накладні №352 від 31.10.2007р. на суму 151 401,39грн., №447 від 26.11.2007р. на суму 100 000,00грн.

Відповідач у відзиві на позов також зазначає, що видаткова накладна № РН-000606 від 26.11.2007р. не підписана зі сторони відповідача та не скріплена печаткою.

Однак, як пояснив позивач в судовому засіданні, та, як зазначено у позові, екземпляр видаткової накладної був направлений на адресу відповідача, та не був повернутий позивачу, у зв'язку з чим зі сторони відповідача податкова накладна не була підписана.

Суд, з огляду на заперечення відповідача, пояснення відповідача, зазначає, що відповідач частково здійснив передплату в процентному співвідношенні 99,63%, а товар отримав у стовідсотковому розмірі, у зв'язку з чим розмір заборгованості в сумі 780, 00 грн. є непогашеним на даний час.

20.12.2007р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу макухи соєвої № ЖС 20/12 від (Договір  №4) на умовах СРТ –станція Київ-Петрівка.

Відповідно до Договору №4 позивачем була поставлена відповідачу макуха соєва в кількості 524,92т. по ціні 2 900,00грн. на загальну суму 1 520 905, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001, РН-0000004 від 03.01.2008р., рахунками СФ-0000001, СФ-0000006 від 03.01.2008р. та податковими накладними №1 від 03.01.08р. на суму 754 580,00грн., №4 від 03.01.08р. на суму 745 765,61грн., №518 від 31.12.07р. на суму 20 559,39грн.

Даний факт також підтверджується довіреністю Серії ЯНШ №438432 від 29.12.2007р., виданої на ім'я Самойліченка Романа Вікторовича.

Пунктом 4.2. Договору №1 передбачено, що оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту поставки партії Товар.

Рахунок-фактуру СФ-0000001 від 03.01.2008р. відповідач оплатив повністю в сумі 754 580,00грн., але з порушенням строків оплатив, що підтверджується банківськими виписками №БВ-0000803 від 26.12.07р., №БВ-0000006 від 08.01.08р., №БВ-0000008 від 10.01.08р., №БВ-0000026 від 15.01.08р., №БВ-0О00028 від 17.01.08р.

Рахунок-фактуру СФ-0000006 від 03.01.2008р. на суму 766325,00 грн. відповідач оплатив частково в сумі 761 301, 89грн. та з порушенням строків оплати, що підтверджується банківськими виписками №БВ-0000028 від 17.01.08р., №БВ-0000031 від 22.01.08р., №БВ-0000032 від 23.01.08р., №БВ-0000033 від 24.01.08р., №БВ-00000835 від 31.01.08р., №БВ-00000852 від 01.02.08р., у зв'язку з чим заборгованість по даному договору №4 складає 5 023,11грн.

Відповідач оприбуткував поставлений Товар по Договору №4 прибутковими накладними: КЗпс-16022 від 29.12.07р. -52,31т., КЗпс-16021 від 29.12.07р.- 52, 93 т. КЗпс-16020 від 29.12.07р. –48,56т., КЗпс-16019 від 29.12.07р. –53,59 т., КЗпс-16018 від 29.12.07 р. - 53,12т., КЗпс-16040 від 02.01.08р. –54,1т., КЗпс-16039 від 02.01.08р. - 47,6 т., КЗпс-16038 від 02.01.08 р.-53,27т., КЗлс- 16043 від 03.01.08р. –53,93т., КЗпс-16042 від 03.01.08р. –55,35 т., всього 524,76т., що є доказом отримання поставленого позивачем   товару по видатковим накладним РН-0000001, РН-0000004 від 03.01.2008р.

21.09.2007р.  між сторонами було укладено договір купівлі-продажу макухи соєвої № ЖС № 21/09/2 (Договір№3). Даним договором встановлена поставка макухи соєвої на умовах СРТ –станція Південно-Західна З.Д.

Відповідно до Договору №3 (договір №ЖС 21/09/2 від 21.09.2007 року) позивачем відповідачу була поставлена партія макухи соєвої в кількості 150,75т. по ціні 2 750,00грн. на суму 414 562,50грн., що підтверджується видатковою накладною РН-000619 від 05.12.2007р., рахунком СФ-0000379 від 05.12.2007р. та податковою накладною №465 від 05.12.2007р. на суму 414 562,50 грн., які були надані відповідачу разом з даною партією товару.

Факт отримання товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю Серії ЯНШ №438353 від 04.12.2007р., виданої на ім'я Науменка Олександра Олександровича.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок СФ-0000379 від 05.12.2007р. відповідач  оплатив повністю в сумі 414 562, 50 грн., але з порушенням строків оплати, що підтверджується банківськими виписками №БВ-0000801 від 24.12.07р. та №БВ-0000803 від 26.12.07р.

Відповідач оприбуткував поставлену партію товару по Договору №3 прибутковими накладними КЗпс-15714 від 04.12.07р. -50,25т., КЗпс-15713 від 04.12.07р.-51,4т., КЗпс-15712 від 04.12.07р. - 49,1т, всього в кількості 150,75т., що є доказом отримання поставленої позивачем партії товару по видатковій накладній РН-000619 від 05.12.2007р.

03.01.2008 року  між сторонами було укладено договір №ЖС 03/01, відповідно до умов якого позивачем була поставлена відповідачу партія макухи в кількості 159,46т. по ціні 2 900,00грн. на суму 462 434.00грн., що підтверджується видатковою накладною РН-000017 від 17.01.2008р., рахунком СФ-0000019 від 17.01.2008р. та податковою накладною №16 від 17.01.08р.  на суму 462 434,00грн., які були надані відповідачу разом з партією товару.

Зі сторони відповідача товар було отримано Самойліченко Романом Вікторовичем згідно довіреності Серії ЯНШ №438491 від 16.01.2008р.

Відповідач повністю оплатив суму боргу за поставлений товар в сумі 462 434,00грн. на підставі рахунку СФ-0000019 від 17.01.2008р., однак з порушенням строків, що підтверджується банківською випискою №БВ-0000853 від 04.02.08р.

Відповідач оприбуткував поставлений товар по Договору №5 прибутковими накладними: КЗпс-16192 від 16.01.08р. - 52,11т., КЗпс-16191 від 16.01.08 р.- 53,14т., КЗпс-16190 від 16.01.08 р.- 54.21т. в загальній кількості 159,46т., що є доказом отримання поставленого позивачем товару по видатковій накладній РН-000017 від 17.01.2008р.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Пунктами 2.1., 4.1. Договорів №1-№5 передбачено, що у вартість товару входить ПДВ. Пунктами  п.3.2. та п.3.3 Договорів №1 -№5 передбачено, що продавець надає покупцю оригінали податкових накладних.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів ( робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його підписом, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Крім того, відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 року № 053-29151 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної би одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Відповідно до ч. 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

          З урахуванням викладеного, філія Київкомбікорм ТОВ «Комплекс Агромарс»подало до ДПІ у Подільському районі податкові накладні, видані ПП «Зернопродукт»по Договорам №1-№5 та включила до свого податкового кредиту, так як у позивача відсутні розбіжності з ДПІ  щодо поданих податкових декларацій з податку на додану вартість в розрізі контрагентів.

Згідно положень ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Судом встановлено, що між сторонами інших господарських зобов'язань, за якими б відповідачем проводились оплати, на той період, не існувало.

До того ж, судом було досліджено договори, видаткові накладні, рахунки-фактури та платіжні доручення, на підставі яких проводилась оплата макухи соєвої  та встановлено, що кількість поставленого товару та суми сплачених грошових коштів збігаються, що дає суду підстави вважати, що сплата боргу здійснювалась на підставі накладних, складених у відповідності до спірних договорів.

Крім того, судом спростовується заперечення відповідача стосовно того, що договори наявні в матеріалах справи є лише копіями факсимільного зв'язку, а тому не можуть бути доказом поставки товару.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з цих же договорів (п. 7.3), підписаних сторонами та скріплених їх печатками, визначено, що при підпису даних договорів, а також додатків, специфікацій та змін до нього, документи, які передаються за допомогою факсимільного зв'язку, мають повну юридичну силу до  підтвердження оригіналу.  

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із вищенаведених норм, позивачем належними та допустимими доказами  доведено факт передачі товару відповідачу та його отримання останнім на суму вказану у видаткових накладних.

В свою чергу, відповідач не надав доказів невиконання позивачем обов'язку по передачі по Договорам №1-№5,  у зв'язку з чим сума основного боргу за Договором №1 в сумі 3 217,50 грн., за Договором №2 в сумі 780,00 грн., за Договором № 4 в сумі 5 023, 11 грн., а всього в загальній сумі  9 020, 61 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунком останнього у відповідності до заяви від 11.02.2011р. нарахована за період з 18.01.2010р. по 16.07.2010р. та становить 17454,86 грн.

Відповідач неодноразово заявляв клопотання, в яких заперечує проти нарахування пені, оскільки вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності та просить суд застосувати щодо нарахування неустойки частину 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до приписів якої зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, розглянувши подане клопотання, зазначає наступне:

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття “позовної давності” як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (зокрема пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до пункту  4.2 Договорів № 1, №3,№ 4, № 5 оплата за товар здійснюється покупцем шляхом прямого перерахування  грошових коштів  на розрахунковий рахунок продавця окремими рахунками за кожну партію товару на протязі 3 банківських днів з моменту поставки партії товару на склад покупця.

У відповідності до п. 4.2 Договору № 2, оплата за товар здійснюється шляхом  прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у вигляді 100% передоплати.

У відповідності до умов договору та матеріалів справи, поставка товару здійснювалась шляхом оформлення видаткових накладних.

Враховуючи те, що судом встановлено факт поставки товару на підставі видаткових накладних, а також керуючись нормами вищезгаданих статей, п. 4.2 Договорів суд зазначає, що строк позовної давності позивачем було пропущено, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення пені 17 454, 86 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних  від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

У відповідності до розрахунку, поданого позивачем, відповідач зобов'язаний сплатити суму інфляційних втрат за Договором № 1 в розмірі 77 205,10 грн., за Договором № 2 – 368, 16 грн., за Договором № 3 –8705,81 грн., за Договором № 4 –32 146, 60 грн., за Договором № 5 - 25 896, 29 грн., всього в загальній сумі 77 205,10 грн., а також 3% річних за Договором №1 в сумі –3952, 20 грн., за Договором № 2 –74,82 грн., за Договором № 3 –506,11 грн., за Договором № 4 –1953,88 грн., за Договором № 5 –532,12 грн., всього в загальній сумі 3952,20 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням кожної видаткової накладної, а також дати здійснення проплат по кожній з них,  встановив, що заявлені позивачем до стягнення три проценти річних та інфляційних втрат відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 3952,20 грн. та 77205,10 грн. інфляційних підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Зернопродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 107 632,77 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума основного боргу в розмірі 9020, 61 грн., 77 205, 10 грн. інфляційних втрат, 3952, 20 грн. 3% річних. В частині стягнення пені  в розмірі 17 454, 86 грн.  суд

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Приватного підприємства "Зернопродукт" (84122, Донецька обл.., м. Словянськ, вул.. Чубаря, 3, код ЄДРПОУ 31349282) 9020 (дев'ять тисяч двадцять) грн.. 61 коп., основного боргу,  77 205 (сімдесят сім тисяч двісті п'ять) грн.. 10 коп. інфляційних втрат, 3952 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 20 коп. 3% річних, 900 (дев'ятсот) грн.. 07 коп. державного мита, 197 (сто дев'яносто сім) грн.. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні стягнення 17251,33 грн. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 25.02.2011р.