Рішення

від 07.12.2010 по справі 5/107-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/107-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 5/107-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційна енергетична компанія”, смт Єрки

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт”, м. Бровари

про стягнення  90787,94 грн.

за участю представників:

позивача:Бойко Ю.В. –дов. від 19.03.2010р.

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційна енергетична компанія” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (далі –Відповідач) про стягнення 90787,94 грн., з яких 82643,68 грн. основний борг, 6703,20 грн. інфляційні втрати та 1441,06 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортне перевезення від 16.10.2008р. № ДГ-2 щодо здійснення розрахунку за надані послуги пов'язані з перевезенням вантажу.

Під час розгляду справи, представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 25.11.2010р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного і збільшив розмір вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та просить суд стягнути з відповідача 71741,73 грн. основного боргу, 8895,94 грн. інфляційних втрат та 2152,25 грн. 3% річних.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 71741,73 грн. основного боргу, 8895,94 грн. інфляційних втрат та 2152,25 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви від 25.11.2010р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить особистий підпис його повноваженого представника в повідомленні про оголошення перерви від 25.11.2010р., про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач суду не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на транспортне перевезення від 16.10.2008 року № ДГ-2 (далі –Договір), відповідно до умов якого позивач - перевізник зобов'язався за винагороду силами свого  представника виконати для відповідача - клієнта послуги пов'язані з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язується оплатити автопослуги згідно виставлених рахунків на підставі товаротранспортних накладних (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за автопослуги здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок перевізника на протязі 3-х днів після виставленого рахунку.

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2008р. по березень 2009р. надав відповідачу послуги пов'язані з перевезенням вантажу, на загальну суму 79457,50 грн., що підтверджується актами здачі –прийняття робіт (надання послуг) від 26.11.2008р. № 027/2 на суму 840 грн., від 09.12.2008р. № 0785 на суму 8700 грн., від 11.12.2008р. № 0789 на суму 9700 грн., від 15.12.2008р. № 0780 на суму 9700 грн., від 17.12.2008р. № 0786 на суму 8700 грн., від 19.12.2008р. № 0790 на суму 9700 грн., від 22.12.2008р. № 0787 на суму 8700 грн., від 24.12.2008р. № 0791 на суму 9700 грн., від 26.12.2008р. № 0788 на суму 8700 грн., від 21.01.2009р. № 06 на суму 191,50 грн., від 23.01.2009р. № 07 на суму 1150 грн., від 27.01.2009р. № 08 на суму 1661 грн., від 17.02.2009р. № 13 на суму 765 грн., від 06.03.2009р. № 15 на суму 1250 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.   

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки –фактури, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.  Проте, відповідач в порушення своїх зобов'язань та умов договору за надані послуги не розрахувався у повному обсязі, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 71741,73 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, згідно якого сальдо станом на 07.04.2009р. на користь позивача складає суму 82643,68 грн. в розмір якої входить заявлена до стягнення сума - 71741,73 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірені копії якого залучена до матеріалів справи.   

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги пов'язані з перевезенням вантажу, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 71741,73 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 71741,73 грн. заборгованості за надані послуги пов'язані з перевезенням вантажу.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 71741,73 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 8895,94 грн. та 3% річних в розмірі 2152,25 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту вказаної норми боржник сплачує кредиторові інфляційні втрати та три проценти річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних зроблений позивачем за період в якому відсутнє простроченя виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги пов'язані з перевезенням вантажу за вищезазначеним договором, а відтак відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в період за якій позивач нарахував заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на зазначене позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноекспорт” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 290, код ЄДРПОУ 24890524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інноваційна енергетична компанія” (20505, Черкаська область, Катеринопільський р-н., смт Єрки, вул. Свердлова, 1-Б, код ЄДРПОУ 34675614) 71741 (сімдесят одну тисячу сімсот сорок одну) грн. 73 коп. заборгованості, 717 (сімсот сімнадцять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                        Подоляк Ю.В.