Постанова

від 22.03.2011 по справі 17/441

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2011 № 17/441

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Вербиц ької О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу ТОВ "Сантехнік Лт д і Ко"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 22.12.2010

у справі № 17/441 ( .....)

за позовом ТОВ "СП УДТ"

до ТОВ "Сантехнік Лтд і К о"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 2216140,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськ ого суду м. Києва від 22.12.2010 року у справі № 17\441 за позовом Товар иства з обмеженою відповідал ьністю “СП УДТ” (далі - позивач , ТОВ “СП УДТ”) до Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Сантехнік ЛТД і Ко” (далі - ТОВ “Сантехнік ЛТД і Ко”, відп овідач) про стягнення 2 216 140, 03 грн . та зустрічним позовом ТОВ “С антехнік ЛТД і Ко” до ТОВ “СП У ДТ” про визнання договору не дійсним - первісний позов зад овольнити частково, стягнуто з ТОВ “Сантехнік ЛТД і Ко” на користь ТОВ “СП УДТ” 1 722 182,46 грн. основного боргу, 17221,18 грн. держ авного мита та 183,40 грн. витрат н а інформаційно-технічне забе зпечення судового процесу, в іншій частині первісного по зову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю: в изнано недійсним договір № 14/0 3 від 14.03.2005 року, укладений між Т ОВ “Сантехнік ЛТД і Ко” та ТОВ “СП УДТ”.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ “Сантехнік ЛТД і Ко ”, звернулось до Київського а пеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оска ржуване рішення в частині ча сткового задоволення первіс ного позову та прийняти в цій частині нове, яким в позові Т ОВ “СП УДТ” відмовити повніс тю.

В обґрунтування апеляційн их вимог відповідач зазнача є, що при прийнятті спірного р ішення, судом першої інстанц ії порушено норми процесуаль ного права та невірно застос овано норми матеріального пр ава.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 26.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято д о провадження та призначено до розгляду в судовому засід анні на 10 год. 15 хв. 15.03.2011 року.

09.02.2011 року через відділ докум ентального забезпечення Киї вського апеляційного господ арського суду від ТОВ “СП УДТ ” надійшла заява про надання роз' яснень щодо заходів за безпечення позову.

10.03.2011 року через відділ докум ентального забезпечення Киї вського апеляційного господ арського суду від ТОВ “Сант ехнік ЛТД і Ко” надійшли допо внення до апеляційної скарги .

11.03.2011 року через відділ докум ентального забезпечення Киї вського апеляційного господ арського суду від ТОВ “СП УДТ ” надійшов відзив на апеляці йну скаргу, де позивач просит ь рішення суду залишити без з мін, а апеляційну скаргу без з адоволення.

15.03.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з' явились представники позив ача та відповідача, заслухав ши пояснення представників с торін, в судовому засіданні б уло оголошено перерву до 22.03.2011 р оку до 12 год. 20 хв.

21.03.2011 року через відділ докум ентального забезпечення Киї вського апеляційного господ арського суду від ТОВ “Сант ехнік ЛТД і Ко” надійшли дода ткові доповнення та поясненн я до апеляційної скарги.

22.03.2011 року через відділ докум ентального забезпечення Киї вського апеляційного господ арського суду від ТОВ “Сант ехнік ЛТД і Ко” надійшло клоп отання про відкладення розгл яду справи, у зв' язку з можли вістю надати до апеляційної інстанції додаткові докази у справі.

22.03.2011 року в судове засідання з' явились представники поз ивача. Представники ТОВ “Сан технік ЛТД і Ко” в судове засі дання не з' явились.

Колегія суду, розглянувши к лопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи , заслухавши пояснення предс тавників позивача, дослідивш и матеріали справи, ухвалила відмовити в його задоволенн і, виходячи з наступного.

Так, заявлене клопотання не містить належних та допусти мих доказів, в розумінні вимо г ст. 34 ГПК України на підтверд ження свого клопотання. Окрі м того, слід зазначити, що пере дбачений чинним законодавст вом процесуальний строк розг ляду скарги в апеляційній ін станції, передбачений ст. 102 ГП К України закінчується 26.03.20111 р оку. В той же час, відповідног о клопотання про продовженн я строку розгляду справи, згі дно вимог ст. 69 ГПК України, сто ронами надано не було.

Таким чином, враховуючи вищ евикладене, а також те, що в ма теріалах справи мають місце докази належного повідомлен ня всіх учасників судового п роцесу про час та місце прове дення судового засідання по розгляду апеляційної скарги , колегія вважає можливим зді йснити перевірку рішення суд у першої інстанції у даній сп раві в апеляційному порядку за наявними матеріалами спра ви та без участі представник ів відповідача.

Заслухавши пояснення пред ставників позивача, розгляну вши доводи апеляційної скарг и, додаткові пояснення та доп овнення до апеляційної скарг и, відзив на неї, дослідивши ма теріали справи, судова колег ія Київського апеляційного г осподарського суду дійшла ви сновку про те, що апеляційна с карга не підлягає задоволен ню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу Укра їни (далі по тексту - ГПК Укра їни) апеляційний господарськ ий суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, кори стується правами, наданими с уду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК Украї ни у процесі перегляду справ и апеляційний господарський суд за наявними у справі і дод атково поданими доказами пов торно розглядає справу. Дода ткові докази приймаються суд ом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суд у першої інстанції з причин, щ о не залежали від нього. Апеля ційний господарський суд не зв' язаний доводами апеляці йної скарги і перевіряє зако нність і обґрунтованість ріш ення місцевого господарсько го суду у повному обсязі. В апе ляційній інстанції не прийма ються і не розглядаються вим оги, що не були предметом розг ляду в суді першої інстанції .

Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2005 року між п озивачем (продавцем) та ТОВ “ Сантехнік ЛТД і Ко” (покупцем ) було укладено договір купів лі-продажу № 14/03 від 14.05.2005 р. (далі - Д оговір).

Відповідно до умов Договор у продавець поставляє, а поку пець купує товар, що передбач ений у товарних накладних, як і сторони узгоджують та підп исують. Такі накладні оформл юються до здійснення поставк и та оплати товару, що постача ється, та є невід' ємними час тинами Договору.

Оплата отриманого товару з а Договором здійснюється про тягом 60 календарних днів з мом енту фактичного відвантажен ня товару на користь покупця , дата відвантаження вказуєт ься в товарній накладній про давця (п. 2.1 Договору). Оплата зд ійснюється на підставі рахун ків-фактур чи накладної на то вар, або платіжної вимоги про давця.

У разі несвоєчасного викон ання покупцем зобов' язань з і сплати отриманого товару, о станній в першу чергу оплачу є пеню, після чого сплачуєтьс я основна сума боргу (п. 7.1 Догов ору).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24 лютого 2009 ро ку по 30 липня 2010 року позивач по ставляв на користь відповіда ча товари, які вказані у видат кових накладних, копії яких д олучені до матеріалів справи . Прийняття покупцем зазначе них товарів підтверджується копіями довіреностей на отр имання товарно-матеріальних цінностей, які також долучен і до матеріалів справи.

В свою чергу, ТОВ “Сантехні к ЛТД і Ко” за отриманий товар розрахувався частково, у зв' язку з чим у нього виникла заб оргованість у сумі 1 722 182,46 грн.

Розглядаючи зазначені поз овні вимоги, місцевим господ арським судом правильно взят о до уваги п. 5.4 статуту ТОВ “Са нтехнік ЛТД і Ко”, відповідно до якого особою, уповноважен ою без довіреності діяти від імені товариства, у тому числ і, й підписувати договори, є ге неральний директор.

Згідно з витягом з Єдиного д ержавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпри ємців, наданим суду, відповід но до пояснень повноважних п редставників сторін, генера льним директором на час укла дення спірного договору та с таном на час розгляду справи є ОСОБА_1

Як вбачається з письмових п ояснень представників сторі н, вони визнають, що договір № 14/03 від 14.03.2005 р. від імені відп овідача підписано не ОСОБА _1

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірн о відмовив відповідачу у зад оволенні клопотання про пров едення судово-почеркознавчо ї експертизи та винесення на її вирішення питання про те, ч и належить підпис на договор і № 14/03 від 14.03.2005р. ОСОБА_1, оскіл ьки спір з цього питання між с торонами відсутній.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного к одексу України - правочином є дія особи, спрямована на набу ття, зміну або припинення цив ільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивіл ьного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам ци вільного законодавства, а та кож моральним засадам суспіл ьства. Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатност і. Волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямован ий на реальне настання право вих наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільно го кодексу України підставою недійсності правочину є нед одержання в момент вчинення правочину стороною (сторонам и) вимог, які встановлені част инами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Коде ксу. Недійсним є правочин, якщ о його недійсність встановле на законом (нікчемний правоч ин). У цьому разі визнання тако го правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, вс тановлених цим Кодексом, нік чемний правочин може бути ви знаний судом дійсним. Якщо не дійсність правочину прямо не встановлена законом, але одн а із сторін або інша заінтере сована особа заперечує його дійсність на підставах, вста новлених законом, такий прав очин може бути визнаний судо м недійсним (оспорюваний пра вочин).

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України п равочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, я кщо він підписаний його стор оною (сторонами). Правочин, яки й вчиняє юридична особа, підп исується особами, уповноваже ними на це її установчими док ументами, довіреністю, закон ом або іншими актами цивільн ого законодавства, та скріпл юється печаткою.

Вирішуючи спори про визнан ня угод недійсними, господар ський суд повинен встановити наявність тих обставин, з яки ми закон пов' язує визнання угод недійсними і настання в ідповідних наслідків. Як пра вило, письмова угода укладає ться шляхом складання докуме нта, що визначає її зміст, і пі дписується безпосередньо ос обою, від імені якої вона укла дена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснован их, зокрема, на законі, довірен ості, установчих документах. Для укладення угод органи юр идичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим акто м або установчими документам и.

Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без ві дповідних повноважень, а так ож з порушенням наданих їй по вноважень може бути підставо ю для визнання укладеної уго ди недійсною як такої, що не ві дповідає вимогам закону.

Письмова угода може бути ук ладена від імені юридичної о соби її представником на під ставі довіреності, закону аб о адміністративного акта.

Особа, призначена повноваж ним органом виконуючим обов' язки керівника підприємства , установи чи організації, під час укладення угод діє у межа х своєї компетенції без дові реності.

Угода, укладена представни ком юридичної особи або кері вником її відособленого підр озділу без належних повноваж ень на її укладення або з пере вищенням цих повноважень, по винна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимо гам закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни, кожна сторона повинна дов ести обставини, на які вона по силається як на підставу сво їх вимог та заперечень.

У матеріалах справи відсут ні докази того, що при здійсне нні розрахунків за поставлен ий товар сторони посилалися на спірний договір № 14/03 від 14.03.200 5 р., що могло свідчити про пода льше схвалення сторонами пра вочину, укладеного від імені відповідача не уповноважено ю особою.

За таких обставин, колегія с уддів погоджується з висновк ом місцевого господарського суду про задоволення вимог з а зустрічним позовом про виз нання договору № 14/03 від 14.03.2005 р. не дійсним.

Розглядаючи вимоги за перв існим позовом щодо стягнення суми основного боргу за пост авлений товар, колегія судді в звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4 части ни третьої статті 129 Конституц ії України та статті 33 Господа рського процесуального коде ксу України кожна сторона по винна довести ті обставини, н а які вона посилається як на п ідставу своїх вимог і запере чень. В силу вказаної норми пр едметом доказування є обстав ини, які свідчать про дійсні п рава та обов'язки сторін у спр аві та складаються з фактів, я кими позивач обґрунтовує під стави позову та факти, якими в ідповідач обґрунтовує запер ечення проти позову. В силу ча стини 2 статті 22 ГПК України ст орони мають право подавати д окази, брати участь у дослідж енні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення по даними суду доказами (частин а 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на п ідставі яких господарський с уд у визначеному законом пор ядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яки х ґрунтуються вимоги і запер ечення сторін, а також інших о бставин, які мають значення д ля правильного вирішення гос подарського спору.

Розподіл обов'язку доказув ання визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певни х обставин справи покладаєть ся на особу, яка посилається н а ці обставини.

Підставами виникнення цив ільних прав та обов'язків, від повідно до статті 11 Цивільног о кодексу України є, зокрема, д оговори. Договором є домовле ність двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивіль них прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 202 Цив ільного кодексу України прав очином є дія особи, спрямован а на набуття, зміну або припин ення цивільних прав та обов'я зків.

Як визначено частиною 1 стат ті 181 Господарського кодексу У країни господарський догові р за загальним правилом викл адається у формі єдиного док умента, підписаного сторонам и та скріпленого печатками. Д опускається укладення госпо дарських договорів у спрощен ий спосіб, тобто шляхом обмін у листами, факсограмами, теле грамами, телефонограмами тощ о, а також шляхом підтверджен ня прийняття до виконання за мовлень, якщо законом не вста новлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення д аного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Циві льного кодексу України за до говором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає а бо зобов'язується передати м айно (товар) у власність другі й стороні (покупцеві), а покупе ць приймає або зобов'язуєтьс я прийняти майно (товар) і опла тити за нього певну грошову с уму.

Представниками юридичних осіб позивача і відповідача підписані накладні, копії як их знаходяться у матеріалах справи, які підтверджують до мовленість двох сторін про п ередачу матеріальних ціннос тей саме у період з 24.02.2009 року по 30.07.2010 року.

В силу частини 8 статті 9 Зако ну України “Про бухгалтерськ ий облік та фінансову звітні сть в Україні” відповідальні сть за достовірність даних, в ідображених в первинних доку ментах, несуть особи, які скла ли та підписали ці документи .

Статтею 1 цього Закону перед бачено, що первинний докумен т - це документ, який містить в ідомості про господарську оп ерацію та підтверджує її зді йснення.

Відповідно до статті 9 Закон у України “Про бухгалтерськи й облік та фінансову звітніс ть в Україні»” пункту 2.4 Полож ення про документальне забез печення записів у бухгалтерс ькому обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., п ервинні документи повинні ма ти обов'язкові реквізити.

Накладні, копії яких знаход яться у матеріалах справи, ві дповідають вимогам цих норма тивних актів, накладна є перв инним документом, фіксує фак т здійснення господарської о перації та факт встановлення договірних відносин.

За таких обставин, колегія с уддів погоджується з висновк ом місцевого господарського суду про те, що між сторонами існували відносини купівлі-п родажу, що підтверджується п ервинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного к одексу України покупець зобо в'язаний оплатити товар післ я його прийняття або прийнят тя товаророзпорядчих докуме нтів на нього, якщо договором або актами цивільного закон одавства не встановлений інш ий строк оплати товару.

Матеріалами справи підтве рджується, що 11.12.2009 р. позивач на правив відповідачу вимогу пр о сплату заборгованості за п оставлений товар за період з 10.11.2008 р. по 10.12.2009 р. у сумі 1951916,73 грн. та акт звірки взаєморозрахункі в.

Зазначена вимога та акт зві рки взаєморозрахунків залиш илися без відповіді та задов олення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неоднораз ово (22.12.2009 р., 22.01.2010 р., 25.03.2010 р.) надсилал ися на адресу відповідача а кти звірки та листи з проханн ям провести звірку взаємороз рахунків між сторонами, які з алишені ТОВ “Сантехнік ЛТД і Ко” без відповіді.

04.11.2010 р. позивачем направлено на адресу відповідача вимог у про сплату заборгованості у розмірі 1 722 182,46 грн.

Згідно зі ст. 530 Цивільного ко дексу України, якщо у зобов'яз анні встановлений строк (тер мін) його виконання, то воно пі длягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (т ермін) виконання якого визна чений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підляг ає виконанню з настанням ціє ї події. Якщо строк (термін) ви конання боржником обов'язку не встановлений або визначен ий моментом пред'явлення вим оги, кредитор має право вимаг ати його виконання у будь-яки й час. Боржник повинен викона ти такий обов'язок у семиденн ий строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайн ого виконання не випливає із договору або актів цивільно го законодавства.

З урахуванням викладеного , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висно вку про те, що обов' язок відп овідача розрахуватися за от риманий по 10.12.2009 р. товар виник у нього з 21.12.2009 р., а за товар, отрим аний з 10.12.2009 р. по 30.07.2010 р. - з 14.11.2010 р., тоб то через сім днів з дня отрима ння відповідних вимог позива ча.

Стверджуючи про те, що основ на сума боргу, про стягнення я кої просить позивач, виникла за поставки з 01.10.2005 року по 22.12.2010 р оку, відповідач не надав нале жних доказів з цього приводу , в розумінні вимог ст. 34 ГПК Укр аїни. У матеріалах справи так ож відсутні докази здійснен ня поставок за період інший, н іж зазначений позивачем, а та кож відсутні докази погашенн я відповідачем частини боргу за здійснені поставки, внасл ідок чого сума заборгованост і зменшилася до 678884 гривень 34 ко п.

У зв' язку з цим, посилання відповідача на сплив строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення забо ргованості, яка виникла за пе ріод з 01.10.2005 року по 01.10.2007 року, є бе зпідставними, оскільки позив ачем на заявлялися вимоги пр о стягнення заборгованості з а зазначений період.

Крім того, заперечуючи прот и позову, відповідач за перві сним позовом не надав до мате ріалів справи будь-яких дока зів погашення заборгованост і за передані товарно-матері альні цінності згідно з накл адними, які знаходяться у мат еріалах справи. Колегія судд ів звертає увагу на ту обстав ину, що підставою здійснення поставок згідно з накладним и вказані рахунки-фактури, як і також визначаються як підс тава отримання товарно-матер іальних цінностей у довірено стях відповідача. Проте, до ма теріалів справи не надано жо дного доказу проведення відп овідачем оплати згідно з рах унками-фактурами або накладн ими.

З урахуванням того, що позив ачем заявлені вимоги про стя гнення основного боргу у роз мірі 1 722 182,46 грн. за товар, постав лений з 24.02.2009 р. по 30.07.2010 р., поставка якого відповідачу підтвердж ується накладними, які знахо дяться у матеріалах справи, с трок оплати за якими настав в ідповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільно го кодексу України, а відпові дач не надав доказів оплати з азначеної суми боргу, колегі я суддів вважає, що позовні ви моги за первісним позовом в ц ій частині підлягають задово ленню.

Господарським судом м. Києв а обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог за первісн им позовом щодо стягнення з в ідповідача пені у сумі 287551,56 грн ., виходячи з такого.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у р азі порушення зобов'язання н астають правові наслідки, вс тановлені договором або зако ном, зокрема: 1) припинення зоб ов'язання внаслідок одностор онньої відмови від зобов'яза ння, якщо це встановлено дого вором або законом, або розірв ання договору; 2) зміна умов зо бов'язання; 3) сплата неустойки ; 4) відшкодування збитків та м оральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України п енею є неустойка, що обчислює ться у відсотках від суми нес воєчасно виконаного грошово го зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 ЦК України пр авочин щодо забезпечення вик онання зобов'язання вчиняєть ся у письмовій формі.

Правочин щодо забезпеченн я виконання зобов'язання, вчи нений із недодержанням письм ової форми, є нікчемним.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосува ння такого виду відповідальн ості як неустойка (штраф, пеня ), в тому числі і щодо розміру н еустойки, сторони мають дося гти у письмовому вигляді.

Розраховуючи пеню, яку прод авець просить стягнути з пок упця, сторона посилається на договір № 14/03 від 14.03.2005 р., який виз нано судом недійсним.

На підставі викладеного, ві дсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені у сумі 287551,56 грн.

Суд першої інстанції, відмо вляючи у задоволенні вимог з а первісним позовом про стяг нення з відповідача інфляцій них втрат та трьох процентів річних за весь строк користу вання чужими грошовими кошта ми, виходив з того, що такі вим оги пред' явлені позивачем на підставі п. 2.1 договору № 14/03 в ід 14.03.2005 р., який визнаний судом н едійсним.

Проте, колегія суду не погод жується з такими висновками місцевого господарського су ду.

Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК Україн и боржник, який прострочив ви конання грошового зобов'язан ня, на вимогу кредитора зобов 'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого і ндексу інфляції за весь час п рострочення, а також три проц енти річних від простроченої суми, якщо інший розмір проце нтів не встановлений договор ом або законом.

Заявляючи вимогу про стягн ення з відповідача інфляційн их втрат у сумі 152 215,02 грн. та трьо х процентів річних 54 190,99 грн., по зивач розраховував їх виход ячи з того, що строк виконання зобов' язань з розрахунку з а товар, поставлений згідно з кожною накладною, наступив ч ерез 60 днів з дня здійснення п оставки відповідно до п. 2.1 дог овору № 14/03 від 14.03.2005 р., який визна ний судом недійсним.

Господарським судом м. Києв а встановлено, з чим погодила ся і колегія суддів Київсько го апеляційного господарськ ого суду, що обов' язок відпо відача за первісним позовом розрахуватися за отриманий п о 10.12.2009 р. товар виник у нього з 21.12 .2009 р., а за товар, отриманий з 10.12.200 9 р. по 30.07.2010 р. - з 14.11.2010 р., тобто через сім днів з дня отримання відп овідних вимог позивача.

Інфляційні втрати є наслід ком інфляційних процесів в е кономіці, і їх нарахування є к омпенсацією за понесені збит ки, спричинені знеціненням г рошових коштів, а нарахуванн я 3% річних є визначеною законо м платою боржника за користу вання грошовими коштами кред итора. Таким чином, передбаче не законом право кредитора в имагати сплати боргу з ураху ванням індексу інфляції та п роцентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких поляга є у відшкодуванні матеріальн их втрат кредитора від знеці нення грошових коштів внаслі док інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати ) від боржника за користуванн я утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, вимоги пр о стягнення з відповідача ін фляційних втрат та 3% річних пі длягають частковому задовол енню з урахуванням встановле ного судом строку виконання зобов' язань.

Колегією суддів здійснено розрахунок інфляційних втра т, які підлягають стягненню з відповідача:

1. Сума боргу за період з 24.02.2009р . по 10.12.2009р. становить 1504022,6 грн., від повідне інфляційне збільшен ня суми боргу за вказаний пер іод становить 136866,06 грн.

2. Сума боргу за період з 11.12.2009р . по 31.07.2010р. становить 218159,86 грн., від повідне інфляційне збільшен ня суми боргу за вказаний пер іод становить 2399,76 грн.

Колегією суддів здійснено розрахунок 3% річних, які підл ягають стягненню з відповіда ча:

1. Сума боргу за період з 24.02.2009р . по 10.12.2009р. становить 1504022,6 грн., отж е сума процентів за вказаний період з 22.12.2009р. по 22.12.2010р. складає 45367,91 грн.

2. Сума боргу за період з 11.12.2009р . по 31.07.2010р. становить 218159,86 грн., отж е сума процентів за вказаний період з 14.11.2010р. по 22.12.2010р. складає 699,31 грн.

Таким чином, з ТОВ “Сантехн ік ЛТД і Ко” на користь позива ча підлягає стягненню сума і нфляційних втрат у розмірі 1392 65,82 грн. та 3% річних у розмірі 46067,22 грн.

Крім того, слід зазначити, щ о господарським судом м. Києв а також необґрунтовано скас овано заходи забезпечення по зову, вжиті ухвалою господар ського суду міста Києва від 18. 10.2010 р., після набрання рішенням суду законної сили.

Так, в пункті 10 роз'яснення пр езидії Вищого арбітражного с уду України від 23.08.94 N 02-5/611 "Про дея кі питання практики застосув ання заходів до забезпечення позову" зазначено:

"Враховуючи, що забезпеченн я позову застосовується як г арантія задоволення законни х вимог позивача, господарсь кий суд не повинен скасовува ти вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу йо го виконання, за винятком вип адків, коли потреба у забезпе ченні позову з тих чи інших пр ичин відпала або змінились п евні обставини, що спричинил ись до застосування заходів забезпечення позову".

Оскільки набрання рішення м законної сили не означає ав томатичного його виконання, то передчасне скасування зах одів забезпечення позову мож е стати причиною порушення з аконних прав та інтересів по зивача, а отже, в цій частині р ішення місцевого суду також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни, кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інста нції ТОВ “Сантехнік ЛТД і Ко ” не доведено вимоги апеляці йної скарги, отже, вона не підл ягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вик ладене, судова колегія Київс ького апеляційного господар ського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарс ький суд не повно з' ясував в сі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, по рушень норм матеріального пр ава, які призвели до частков ого скасування рішення у сп раві.

Відповідно до ст. 49 ГПК Украї ни судові витрати покладають ся за зустрічним позовом на в ідповідача за ним, за первісн им позовом - на сторони проп орційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК Украї ни, Київський апеляційний го сподарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу То вариства з обмеженою відпові дальністю “Сантехнік ЛТД і К о” на рішення господарськог о суду м. Києва від 22.12.2010 року у сп раві № 17\441 - залишити без задово лення.

2. Рішення господарського с уду м. Києва від 22.12.2010 року у спра ві № 17\441 за позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “СП УДТ” до Товариства з о бмеженою відповідальністю “ Сантехнік ЛТД і Ко” про стяг нення 2 216 140, 03 грн. та зустрічним п озовом ТОВ “Сантехнік ЛТД і К о” до ТОВ “СП УДТ” про визнанн я договору недійсним - скасув ати частково.

Пункт другий резолютивної частини рішення викласти в н аступній редакції:

“Стягнути з Товариства з о бмеженою відповідальністю “ Сантехнік ЛТД і Ко” (02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, код 19478780) на кори сть Товариства з обмеженою в ідповідальністю “СП УДТ” (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 31, код 24744047) 1 722 182,46 грн. основного боргу, 139 265,82 г рн. інфляційних втрат, 46 067,22 грн. 3% річних, 19 075,15 грн. державного м ита та 203,12 грн. витрат на інформ аційно-технічне забезпеченн я судового процесу.”

Пункт шостий резолютивної частини рішення виключити.

3. В іншій частині рішення го сподарського суду м. Києва ві д 22.12.2010 року у справі № 17\441 залиши ти без змін.

4. Зобов' язати господарсь кий суд м. Києва видати відпов ідний наказ.

5. Справу № 17\441 повернути до го сподарського суду м. Києва.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена у касаційн ому порядку до Вищого господ арського суду України

Головуючий суддя

Судді

24.03.11 (відправлено)